ЩОДО СПОСОБІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ТРУДОВИХ ПРАВ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО СПОСОБІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ТРУДОВИХ ПРАВ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

28.10.2019 18:08

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Боднарук Микола Іванович, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри приватного права, Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича; Козуб Ірина Георгіївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри приватного права, Чернівецький національний універсистет імені Ю. Федьковича


Охорону трудових прав прийнято розглядати як у широкому, так і у вузькому значенні. Так, С.Вавженчук охорону трудових прав у вузькому значенні (правову охорону трудових прав) пропонує розуміти (з його позицією ми погоджуємось) як сукупність правових явищ та процесів, спрямованих на недопущення порушення трудових прав працівників, створення необхідних умов для їх безперешкодної ефективної реалізації, а також у разі правопорушення відновлення їх або поновлення правового положення суб’єкта трудового права [1, c. 282]. Більше того, охорона трудових прав осіб з інвалідністю також може розглядатись у широкому та вузькому розумінні. Беручи до уваги метод трудового права та його характерні прояви, зокрема єдність та диференціацію правового регулювання трудових відносин, охорону трудових прав осіб з інвалідністю можна диференціювати на загальну та спеціальну. Загальною вона є та встановлюється, визначається і здійснюється для особи з інвалідністю на рівні з іншими найманими працівниками. Охорона трудових прав осіб з інвалідністю є спеціальною, коли встановлюється, визначається та здійснюється тільки щодо працівників, яким встановлена група інвалідності. Враховуючи реалії сьогодення та невідповідність юридично-визначеної охорони трудових прав осіб з інвалідністю з її фактичною реалізацією на практиці, таку охорону трудових прав можна класифікувати на юридичну та фактичну. 

Повертаючись до правової охорони трудових прав осіб з інвалідністю як сукупності правових явищ та процесів, відзначимо, що такими правовими явищами, виходячи із методу трудового права, є норми права та трудові договори (державне та договірне правове регулювання).  При чому, не потрібно забувати, що умови трудових договорів, що погіршують становище працівників порівняно з нормами чинного трудового законодавства, визнаються недійсними (ст. 9 КЗпП України). Вказані норми можуть виступати у якості гарантій реалізації трудових прав, які є доволі складним правовим явищем, адже проявляються у різних якостях на визначених стадіях правового регулювання.

Звісно, що окрім КЗпП України правове регулювання праці осіб з інвалідністю здійснюється за допомогою низки нормативно-правових актів та актів договірного характеру (безпосередньо укладеного трудового договору з працівником з інвалідністю, актами соціального партнерства). Серед нормативно-правових актів, присвячених даному питанню визначальне місце займає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», хоч предметом його правового регулювання не є безпосередньо трудові відносини з даною категорією осіб. Так, відповідно до зазначеного Закону України з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи

Відповідно до ст.14 Закону України «Про зайнятість населення» особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку належать до категорії осіб, яким надаються додаткові гарантії сприяння у працевлаштуванні. Сутність цих гарантій полягає у встановленні нормативу їх працевлаштування шляхом визначення квоти та броні робочих місць.

При  цьому охорона трудових прав осіб з інвалідністю здійснюється як в межах регулятивних, так і охоронних трудових правовідносин. На думку Мотовиловкер Є.Я. правовідносини, які виникають з правомірних дій або подій з метою організації суспільного життя, називаються регулятивними, а правовідносини, що виникають із передбачених законом конфліктних ситуацій, які (ситуації) перешкоджають здійсненню регулятивних відносин (факти порушення регулятивного права) називаються охоронними [2, c. 54]. На думку Чернопятова C.В. під охоронними трудовими правовідносинами слід розуміти різновид трудових правовідносин (поряд із регулятивними), які виникають на основі норм трудового права і на підставі передбачених законом специфічних юридичних фактів – відхилень у розвитку регулятивних трудових відносин, - мають своїм змістом права і обов’язки щодо застосування і зазнання заходів трудо-правового примусу, спрямованих на забезпечення нормального розвитку регулятивних трудових відносин [3, с. 96].

Аналізуючи державне правове регулювання охорони трудових прав осіб з інвалідністю необхідно також оцінювати ефективність норми права при регулюванні трудових правовідносин, що залежить від багатьох чинників, які мають різні характери дії правової норми: політичний характер, соціальний характер, формальний характер, процедурний характер, матеріальний та організаційний характер. Саме про ефективність правової норми можна говорити тоді, коли завчасно відомий її результат, який і проявляється як у всіх вище зазначених характерах дії правової норми. Ефективність норм трудового права це не лише результат дії правової норми, а й своєрідний причинний зв’язок між цим результатом та цілями, які ставилися під час розробки та прийняття даної норми права [4, с. 141-145].

Отже, способами правового регулювання охорони трудових прав осіб з інвалідністю є державне та договірне правове регулювання, а за рівнями його здійснення - централізоване та локальне. Державне правове регулювання охорони трудових праві осіб з інвалідністю здебільшого проявляється шляхом прийняття низки нормативно-правових актів, тому правовими засобами її здійснення виступають норми права. Договірне правове регулювання охорони трудових прав осіб з інвалідністю відображається в укладенні трудових договорів (наприклад, як колективного договору на підприємстві, установі, організації, так і індивідуального трудового договору, що укладається між роботодавцем та найманим працівником).

Список використаних джерел:

1. Вавженчук С. Єдність та диференціація мір превентивної охорони, захисту трудових прав та мір трудоправової відповідальності / С. Вавженчук // Публічне право. 2015. №3 (19).С.278 – 283.

2. Мотовиловкер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права / Е.Я. Мотовиловкер : монография. Воронеж : Издательство Воронежского университета, 1990. 136 с.

3. Чернопятов С.В. Обєкт охоронних трудових правовідносин / С.В. Чернопятов. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції Спецвипуск, ч.1, 2017.С. 96 – 99

4. Купіна Л.Ф. Поняття ефективності правових норм при регулюванні трудових відносин / Л.Ф. Купіна.Серія 18. Економіка та право. Вип. 31. 2016. С.141 – 145. Електронний ресурс. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота