ПРАВОВЕ ВИРІШЕННЯ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВЕ ВИРІШЕННЯ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ

11.11.2019 14:51

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Нечепуренко Богдан Юрійович, студент, Криворізький економічний інститут, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»


На основі широкого розуміння юридичної конфліктології як «конфліктології очима юристів» ми розглянемо проблему міжнаціональних конфліктів у якій юридичний аспект об'єктивно посідає дуже важливе місце. Час, в який ми живемо, перенасичений найрізноманітнішими конфліктами, але міжнаціональні конфлікти посідають особливе місце і по гостроті, і за масштабами, і за наслідками для їх учасників. Міжнаціональний конфлікт - це конфлікт між представниками національних громад, які зазвичай проживають в безпосередній близькості в будь-якій державі. Аби зрозуміти його специфіку треба звернутися до самого поняття нації. Предметом конфлікту з точки зору права можуть бути як території, заселені різними етнічними групами, так і різні елементи правового статусу представників тієї чи іншої національності, їх майнові і немайнові права. (Цивільні, власності, адміністративні, культурні) [1] На практиці суб'єктами конфлікту є різні національні громади, які проживають на території під суверенітетом однієї держави.  В юридичному сенсі загальний міжнаціональний конфлікт розпадається на безліч більш конкретних конфліктів, безпосередніми сторонами яких виступають різні юридичні і фізичні особи - депутатські фракції, партії, держоргани, посадові особи, господарські структури, громадські об'єднання, окремі громадяни і сім'ї. Власне ж національні громади діють як свого роду лобі - групи інтересів і тиску.

Стадії конфлікту в юридичному сенсі можуть бути поділені на доюридичну, юридичну за формою (неправову по суті) і власне правову, на якій можливо дійсно справедливе вирішення конфлікту. У випадках, що вимагають нормативного регулювання, конфлікт вирішується в формах прийняття конституцій та конституційних законів або внесення в них поправок, а також прийняття законів і підзаконних актів, що відповідають принципам права, міжнародними угодами, національним конституціям, конституційним законам. При вирішенні конкретних спорів це має відбуватися за допомогою судових і арбітражних рішень, а також законних дій адміністративних органів. Однак в процесі можливі колізії норм, їх різні інтерпретації, всілякі процедурні та процесуальні виверти сторін, пряма необ'єктивність осіб, що приймають рішення. Та все ж лише правовий спосіб задоволення домагань учасників і сторін конфлікту представляється надійним способом його врегулювання.

З-поміж причин, що призводять до конфліктів можна виділити

- Політичні причини як протистояння етнічних, а також конфесійних груп, що призводить до розпаду багатонаціональних держав та подальша боротьба за переділ її спадщини по національному фактору.

- Економічні причини як боротьба за переділ національного багатства, що ведеться економічними і фінансовими засобами.

- Причини соціально-культурні та соціально-психологічні виявляються у консервативно-охоронній захисній реакції на об'єктивні інтеграційні процеси, боротьба за збереження національної самобутності, що превалює над повноцінним розвитком народу. [2]

В юридичній формі конфлікт відбувається на трьох рівнях:

- на рівні міждержавних відносин взаємно незалежних суб'єктів, (анексія частини території іншої держави під приводом народного волевиявлення).

- всередині федерації по вертикалі (протистояння центру і суб'єктів)

- всередині однієї держави, або її регіону. (пригнічення нацменшин)

Механізм юридизації міжнаціонального конфлікту є невід’ємною складовою його вирішення та передбачає:

1. Припинення насильства;

2. Організацію діалогу між сторонами конфлікту;

3. Забезпечення участі в такому діалозі повноважних представників кожної сторони;

4. Формулювання вимог і претензій кожної зі сторін в юридичних категоріях і їх правова оцінка;

5. Юридична фіксація підсумків кожної стадії переговорів, контроль виконання зобов'язань кожної зі сторін;

6. Формулювання умов підсумкової угоди, надання їй легітимності за допомогою ратифікації або референдуму.

Саме по собі підписання угод не гарантує погашення конфлікту, потрібна готовність сторін їх виконувати, а не використовувати для маскування нових спроб домагатися цілей неправовими засобами. Для цього необхідно подолання конфлікту інтересів або зниження його гостроти, наприклад через появу у відносинах сторін нових стимулів, таких як економічна необхідність сторін в ресурсах одна одної, «премії» за врегулювання конфлікту у вигляді міжнародної або іноземної допомоги.

Таким чином, в соціально-політичному плані шлях до подолання конфліктів лежить через часткове задоволення вимог сторін, або зниження для них актуальності предмета конфлікту. 

Література:

1. Weber M. Economy and Society. N Y, 1968. Vol. 1. P. 389.

2. Volkan V. The Need to Have Entmies & Allies From Clinical Practice to International Relationships. NY. 1988. P. 92.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота