ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

12.11.2019 18:55

[Секція 7. Податкова система. Бюджетна система]

Автор: Коваленко Ольга Ігорівна, головний спеціаліст-юрисконсульт Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області; Гупаловська Мирослава Богданівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів ім. С.І. Юрія, Тернопільський національний економічний університет


Ретроспективний аналіз правового регулювання інституцій управління публічними фінансами в Україні свідчить, що така його форма як державний фінансовий контроль перебуває в перманентному стані трансформації. Вищий орган зовнішнього державного фінансового контролю став відповідати своєму інституційному статусу лише з прийняттям у 2015 році Закону України «Про Рахункову палату» та змін до ст. 98 Конституції України. Гармонізація внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту ще далеко не відповідає стандартам кращих зарубіжних практик. А урядовий орган централізованого держфінконтролю (з 2019 року – Держаудитслужба) вже вчетверте модернізовується. Відсутність взаємозв’язку та відповідної уніфікації нормативно-правових актів в цій сфері, негативно відбивається на їх функціонуванні.

За цих обставин безпосередні інструменти фінансового контролю потребують детальнішого нормативного врегулювання незалежно від назви, структури та повноважень органів, що його здійснюють. До цих усталених інструментів належать усі види державного фінансового аудиту, перевірка закупівель та інспектування в формі ревізій. Здійснення саме з їх допомогою контролю за ефективністю використання коштів бюджетів усіх рівнів, є основою економічної безпеки в державі та мірилом відповідальності влади перед суспільством.

Практика реалізації результатів контрольних заходів, проведених управліннями Західного офісу Держаудитслужби, диктує нагальну потребу вирішення цієї проблеми шляхом відновлення регуляторних актів Уряду, що усували б ці суперечності. 

Основний недолік – відсутність законодавчо закріпленої концепції формування єдиної контрольної системи. Окремі спроби створення відповідного закону робилися неодноразово, та і нині відсутній законодавчий акт, який би закладав уніфіковані засади системи контролю державних фінансів [1]. 

Так, з 2001 р. зареєстровано 8 законопроектів, які подавалися до Верховної Ради України декілька разів або мали різних ініціаторів, та жоден з них не прийнято. Причини різні – від низької якості правових актів, до неузгодженості підходів з організації контрольної системи між різними суб’єктами законодавчої ініціативи. Навіть при зміні назви закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» на діючу «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», було дещо звужено предмет правового регулювання і закладені певні протиріччя. Так, в редакції закону від 02.12.2012 визначено не засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, а лише діяльності Держфінінспекції. Тоді як за своєю природою фінансовий контроль і на той час був державною функцією, яка здійснюється через розгалужену систему державних органів, наділених відповідною компетенцією, а не лише певним органом. 

Таким чином, реформи підсистем зовнішнього і внутрішнього контролю державних фінансів тривають без належного взаємоузгодження, повноцінний перехід від контролю, спрямованого на виявлення правопорушень і притягнення винних до відповідальності, до визнаного світовими стандартами внутрішнього державного аудиту не відбувся, що і надалі обумовлює потребу у використанні такої форми централізованого контролю, як інспектування. Тому нагальною вимогою часу стала анонсована оптимізація структури і чисельності, функцій і повноважень органів Держаудитслужби, зокрема шляхом перегляду інструментарію здійснення держфінконтролю в частині проведення переважно інспектування за ризикоорієнтовним вибором об'єктів [2]. Тому подальші інституційні трансформації, розвиток нормативно-правового регулювання в цій сфері треба пов’язувати з підготовкою змін до регуляторних актів Уряду, зокрема щодо передачі повноважень з формування політики в сфері централізованого внутрішнього державного фінансового контролю від Держаудитслужби до Мінфіну, а також відповідною законодавчою ініціативою Уряду, так як це передбачено його постановою.

Література:

1. Слободяник Ю.Б. Організаційно-правові аспекти реалізації дер-жавного аудиту в Україні. Материали V международна научно-практична конференция «Бъдещето проблемите на световната наука.2009», 17–25.10.2009. София : «Бял ГРАД-БГ» ООД. т.8 Икономики. С. 43–46.

2. Витяг з протоколу № 14 засідання Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2019 року, п.4. Реєстр. №2-695 від 24.10.2019. URL: https://www.kmu.gov.ua  

3. Висновок Комітету з бюджету Верховної Ради України від 24.04.2019 по законопроекту від 17.09.2018 №9086. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64601



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота