РЕФОРМУВАННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК ЕВОЛЮЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РЕФОРМУВАННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК ЕВОЛЮЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ

19.11.2019 11:46

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Савченко Максим Володимирович, здобувач, Національна академія Служби безпеки України


Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України гостро постало питання про ліквідацію радянської системи органів державної безпеки і створення нових державних інститутів, покликаних захистити її суверенітет і вирішувати інші завдання в сфері забезпечення національної безпеки. Одним з перших кроків на цьому шляху стало створення комісії з розробки Концепції органів державної безпеки України. З огляду на її напрацювання, а також роботу Комісії Верховної Ради по реорганізації органів державної безпеки, 20 вересня 1991 парламент прийняв постанову «Про створення Служби національної безпеки України» (СНБ України). Цією ж постановою ліквідовано Комітет державної безпеки УРСР.

Протягом вересня 1991– лютого 1992 року були розроблені і затверджені штати підрозділів центрального апарату Служби, СНБ Кримської Автономії, регіональних органів, органів військової контррозвідки та Інституту підготовки кадрів СНБ України. Почалося комплектування та приведення до присяги на вірність Українському народові особового складу. Завдяки спільній із профільним комітетом парламенту роботі, у складі Служби були створені Головне управління розвідки, Головне управління контррозвідки, Управління по боротьбі з корупцією і організованою злочинною діяльністю, низка інших основних та допоміжних підрозділів (інформаційно-аналітичний, слідчий, оперативно-технічний, урядового зв'язку, військово-медичний, оперативного документування, міжнародних зв’язків, роботи з особовим складом тощо), інститут підготовки кадрів СНБ України, а також управління СНБ України в областях.

У грудні 1991 року відповідно до Указу Президента України розпочалося створення системи органів і підрозділів військової контррозвідки СНБ України. Таким чином, зважилася проблема забезпечення державної безпеки у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах та інших військових формуваннях України. Вже 25 березня 1992 Верховна Рада прийняла закон «Про Службу безпеки України» [1], і подальший розвиток служби відбувався в досить чіткому правовому полі. 

На сучасному етапі діяльність СБУ регламентована законами та нормативно–правовими актами і направлена на захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки. Більше того, на сьогодні СБУ одночасно є органом і органом спеціального призначення, що значно відрізняє її функціонал від інших правоохоронних органів. До завдань СБУ входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Водночас діяльність вітчизняної спецслужби не є досконалою і потребує створенню нової оптимальної моделі діяльності своїх підрозділів, має відповідати Конституції України та потребам суспільства. Історичний досвід діяльності органів безпеки всіх формацій національної державності, за умови його критичного осмислення, може розширити фундамент знань, на якому здійснюється подальша розбудова і вдосконалення сучасних спецслужб України.

Забезпечення безпеки спецслужбами суттєво відрізняється від забезпечення правоохоронних функцій із виявлення, попередження і припинення кримінальних правопорушень, що значно знижує ефективність першої. Якщо виходити з того, що СБУ все-таки є спецслужбою, а не органом, який копіює функції та повноваження поліції, то відповідний статус повинен бути закріплений в законодавстві. Більше того, діяльність спецслужб направлена на здійснення контррозвідувальної діяльності з метою протидії розвідувальній діяльності спецслужб іноземних держав, а також боротьбі з організованими з-за кордону антидержавними проявами, що мають антиконституційну спрямованість. Водночас, статус СБУ як органу влади в Україні є специфічним. Хоча існує позиція віднесення СБ України до числа центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, які «мають бути визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо яких може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань» [2, с. 30]. 

Події у світі, військова агресія з боку окремих держав, а також докорінні зміни у суспільно-політичному та економічному житті всередині України призвели до переосмислення концептуальних підходів у сфері національної безпеки. У Законі України «Про основи національної безпеки України» зазначається, що: «Національна безпека України – це захищеність життєво важливих інтересів людини, громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, сучасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам» [3]. 

Сьогодні вітчизняна спецслужба функціонує в умовах подальшої розбудови Української держави, бере участь у проведенні операції Об’єднаних сил на Сході держави, виходу її з економічної кризи, гострої боротьби різних партійно-політичних сил та їхніх намагань встановити контроль над спецслужбами й підпорядкувати своїм інтересам. З огляду на потужні і добре скоординовані зусилля зовнішніх і внутрішніх ворогів, які мають за мету підірвати безпеку та оборонний потенціал нашої держави, спостерігається зростання діяльності організованої злочинності та корупції. Тому боротьба з цими явищами повинна бути пріоритетним завданням Служби безпеки як складової сектору безпеки.

З урахуванням викладеного можна стверджувати, що в системі органів держави СБУ займає особливе місце як орган, що не належить до виконавчої, законодавчої, судової влади, але реалізує державну владу. Значна частина підрозділів СБУ виконує правоохоронні функції, пов’язані із захистом національної безпеки, боротьбою з тероризмом, з корупцією, організованою злочинністю, контрабандою, продажом наркотиків, економічними злочинами. Зазначені повноваження фактично дублюють функції інших правоохоронних органів.

Відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26.05.2015 року № 287/2015 [4], неефективність системи забезпечення національної безпеки визнано однією з найбільших загроз національній безпеці України. Причинами цього є несформованість сектору безпеки і оборони як цілісного функціонального об’єднання, керованого з єдиного центру; недостатність ресурсного забезпечення; неефективне використання ресурсів у секторі безпеки і оборони тощо.

Для ефективного функціонування СБУ, до інформації про роботу і окремі процеси в її діяльності повинні мати доступ організації громадянського суспільства. Надлишкова секретність в роботі спецслужби може стати суттєвою перешкодою для роботи представників громадянського суспільства, оскільки саме доступ до інформації лежить в основі їх діяльності. Зрештою, і парламентарям секретна інформація доступна тільки в разі абсолютної необхідності для виконання ними своїх обов’язків. 

На нашу думку, доцільно скористатися зростаючими можливостями управління і нагляду в секторі безпеки, які забезпечуються не лише через здійснення законодавчої функції, а й через діяльність комітетів та тимчасових слідчих комісій. Також спецслужба постійно розширює використання доволі складних технологій для здобуття інформації, що теж потрібно чітко розуміти, для належної оцінки їх наслідків для забезпечення прав людини і громадянина.

За даними офіційних джерел, вже завершується опрацювання низки законодавчих актів, що мають удосконалити правове регулювання функціонування Служби безпеки України і розвідувальних органів. Йдеться насамперед про проект нової редакції закону «Про Службу безпеки України». Попередні законодавчі акти, які регулюють цю сферу, були прийняті ще на початку становлення незалежної України. Цілком очевидно: безпекова ситуація сьогодні докорінно змінилась. Країна-агресор більше не намагається інтегруватися в Захід, а прагне послабити його та відновити контроль над «втраченими провінціями». Відбулися глибокі технологічні трансформації – 20 років тому кіберзагрози у суспільстві, де навіть мобільний зв’язок був диковинкою, навряд чи розглядалися кимось як важливий безпековий чинник. 

Відповідно до концепту реформування української спецслужби найближчим часом передбачається також завершення підготовки законодавчих актів щодо зміцнення парламентського контролю, удосконалення регулювання системи захисту державних секретів тощо. Важливою особливістю цього законодавчого пакету є єдина логіка перетворень. І ключовим пріоритетом тут виступає зміцнення демократичного цивільного контролю згідно з нормами і стандартами ЄС і НАТО [5].

Для якісного реформування української спецслужби в умовах сучасних реалій необхідний законодавчий фундамент, який чітко визначить її функції, повноваження та обов’язки, однак першочергова увага має бути приділена забезпеченню дотримання в діяльності цих органів фундаментальних прав і свобод людини і громадянина. Водночас, майже не піднімалося питання можливості реформування СБУ через встановлення ефективних механізмів демократичного управління, контролю і нагляду за її діяльністю. 

Саме забезпечення дієвості таких механізмів може посилити загальний рівень безпеки в державі, дасть можливість демократичним інститутам контролювати та вносити зміни в політику сектору безпеки, впровадити механізми підзвітності в діяльності спецслужби, ефективно розпоряджатися людськими та матеріальними ресурсами для заохочення зростання професійного рівня співробітників спецслужби, пропагувати СБУ як репрезентативний інститут українського суспільства в цілому.

Література:

1. Про Службу безпеки України : Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

2. Авер’янов В.Б. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К. : Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.

3. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 № 964-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 39. – ст. 351.

4. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України». Указ Президента України; Стратегія від 26.05.2015 № 287/2015 // Верховна Рада України 1994–2016. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/287/2015

5. Указ Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016, що затверджує Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України. URL:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/92/2016.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота