ДО ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

25.11.2019 19:06

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Коробка Ярослав Васильович, студент ІІ року магістратури, юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету


Питання міжнародної відповідальності міжнародних організацій є доволі дискусійним та недостатньо вивченим на сьогоднішній день. Упродовж довгого періоду часу в доктрині міжнародного права взагалі стояло питання про здатність міжнародної організації нести міжнародну відповідальність. Відоме консультативне рішення МС ООН від 11 квітня 1949 р. щодо відшкодування шкоди, завданої на службі в ООН [1, с.178], визнає міжнародну організацію суб’єктом міжнародних претензій, а відповідно і суб’єктом міжнародної відповідальності як такої.

Питання відповідальності міжнародних організацій вперше було підняте Комісією міжнародного права у 1963 р. у першій доповіді спецдоповідача А. Ель-Еріана з питання щодо відносин між державами і міжурядовими організаціями. Наслідком цього стало прийняття 05 червня 2011 р. на 63-й сесії ГА ООН Проекту щодо відповідальності міжнародних організацій. Прийняття цього документу дало можливість заповнити деякі прогалини і дати відповіді на багато запитань, пов’язаних із здатністю міжнародних організацій нести міжнародну відповідальність та з особливостями останньої.

Окрім вищезгаданих Статей це питання прямо чи опосередковано зачіпає низка міжнародних договорів та конвенцій: Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р., Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами 1972 р., Конвенція з міжнародного морського права 1982 р. та ін.

Незважаючи на достатньо велику кількість міжнародних нормативно-правових актів, дослідження питання відповідальності міжнародних організацій є доволі проблематичним на сьогоднішній день, оскільки у цій сфері, у порівнянні із відповідальністю держав, досить незначна практика.

Настання відповідальності міжнародної організації, як і у випадку з державами, пов’язано з двома складовими: певною поведінкою, під якою розуміють «поведінку, яка полягає у дії чи бездіяльності: присвоюється міжнародній організації за міжнародним правом і представляє собою порушення міжнародно-правового зобов’язання цієї міжнародної організації» (ст.4 Резолюції A/RES/66/100) [3].

Ще одним аспектом, який утруднює дослідження цієї проблематики є те, що питання відповідальності (responsibility) міжнародних організацій, зазвичай, прямо пов’язані з питаннями їх матеріальної відповідальності (liability) за міжнародним правом.

Основна складність питання відповідальності міжнародних організацій пов’язана з їх правової природою – створенні на основі узгодження волі держав. 

Окремо варто виділити проблему виконання відповідальності, якщо міжнародне правопорушення здійснено організацією. Сьогодні більшість дослідників сходяться на думці, що конфлікти за участю міжнародних організацій, вирішуються на міжурядовому рівні без застосування судової процедури. Це не свідчить по уникнення відповідальності, а лише зайвий раз підкреслює її реалізацію в особливій формі. До речі, найчастіше на практиці до міжнародних організацій застосовується така форма відповідальності як компенсація [2, с. 116].

Важливим моментом також є те, що при кваліфікації діяння, вчиненого міжнародною організацією не відбувається поділу на «внутрішнє право» організації та загальне міжнародне право. Згідно позиції КМП при розробці Статей щодо відповідальності міжнародних організацій такий розподіл є недоцільним, адже «внутрішнє право» міжнародної організації має бути інкорпоровано в загальне міжнародне право. Проте досить важливим тут є встановити чіткі критерії для визначення зобов’язання, що випливає з правил міжнародної організації, в якості міжнародно-правового [4, с. 124]. 

Тобто порушенням норм міжнародного права повинно вважатися «порушення норм, що випливають з внутрішнього права організації, які створюють права і обов'язки для суб'єктів міжнародного права». Фактично, для виникнення відповідальності міжнародних організацій вона повинна порушити зобов'язання щодо суб'єкта міжнародного права.

Найскладнішою у питанні міжнародної відповідальності міжнародних організацій є ситуація, коли держава є співучасником міжнародної організації у випадку вчинення неправомірного діяння чи міжнародного злочину. 

Особливу увагу тут слід звернути на діяльність миротворних сил ООН. 

Для прикладу, голосування в рамках міжнародної організації з того чи іншого питання є правомірним здебільшого, а от ті дії, що приймаються на основі цього голосування можуть бути неправомірними. У такому випадку, вони мають тягнути за собою міжнародну відповідальність. Міжнародна відповідальність настає і тоді, коли держава надає зброю чи інші засоби для проведення неправомірних дій, адже за таких умов вона вважається співучасником чи спільником.

Проблематика міжнародної відповідальності міжнародних організацій на сьогодні є досить широкою та не достатньо дослідженою, і в майбутньому, враховуючи глобалізацію та тенденції розвитку міжнародних організацій, це питання ставатиме все актуальнішим.

Список використаних джерел:

1. International Court of Justice. Reports. — 1949. — P. 178-179. 

1. Коваленко С. О. Види і форми міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій / С. О. Коваленко. // Публічне право. – 2014. – №2. – С. 113–120.

2. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей 9 декабря 2011 года [по докладу Шестого комитета (A/66/473)] 66/100. Ответственность международных организаций [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://undocs.org/ru/A/RES/66/100. 

3. Пташенчук О. М. Кодифікація норм міжнародно-правової відповідальності держав та міжнародних організацій за міжнародно-протиправні діяння / О. М. Пташенчук // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2014. – № 5. – С. 122-126.

________________

Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент, Тернопільський національний економічний університет



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота