ОСОБЛИВОСТІ ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

25.11.2019 21:21

[Секція 6. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Автор: Голова Віталій Петрович, студент юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету


Український чорнозем є найдорожче та найцінніше, що знаходиться у нашій державі, адже тільки земля має властивість з однієї зернини пшениці “створити” цілий колосок. Згідно з ст. 1 Земельного кодексу України “Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”. 

Одну із значних позицій в економіці України займає сектор сільського господарства, в якому вирішальне значення належить землям сільськогосподарського призначення.

Даної темою займалися багато науковців, а саме: В. Д. Сидор, О. В. Зигрій, А. С. Попов, Н. І. Титової, М. І. Краснов, П. Кулинич тощо.

Метою дослідження є коротка юридична характеристика земель сільськогосподарського призначення.

Правовий режим земель сільськогосподарського призначення регламентований Земельним кодексам України (ЗКУ), а саме главою 5. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗКУ, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей [1].

У юридичній літературі можна зустріти термін “земельна ділянка сільськогосподарського призначення”. В. Д. Сидор зазначає її як частину земної поверхні, що має родючий верхній шар і використовується в якості основного способу сільськогосподарського виробництва, ґрунтом для розміщення об’єктів для ведення сільськогосподарського господарства, науково-дослідної роботи тощо. Н. І. Титова вважає, що категорія цих земель має визначення “сільськогосподарські землі”, мотивуючи це ти, що “землі не можуть ніким суб’єктивно бути призначені як сільськогосподарські, а  об’єктивно: від природи є такими” [3, 4, 6].

Земля є нерухомим майном, а, отже, земельну ділянку як природний об’єкт не можна перемістити з одного місця на інше, незалежно від зміни власників, користувачів, володільців, орендарів.

Власниками або користувачами сільськогосподарських земель можуть бути певні суб’єкти. Згідно ч. 3 ст. 22 ЗКУ, це - громадяни України, яким надається ця земля для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарських науково-дослідним установам та навчальним закладам – для дослідних та навчальних цілей; несільськогосподарських підприємства, установи та організації, релігійні організації і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства та оптові ринки сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури [1, c. 27].

До категорій земель сільськогосподарського призначення належать:

1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) [1].

Різні види угідь повинні мати різний правовий режим. Сьогодні нема законодавства, яке повною мірою вирішувало питання про категорію, що зазначені зверху, та правовий режим сільськогосподарських угідь та віднесення їх до певних видів. Науковець М. І. Краснов вважає, що “режим ... – це порядок необхідної поведінки щодо землі як об’єкта права ...”, тобто це правомірні дії, які встановлені нормами, щодо використання земель за цільовим призначенням [4, с. 461].

Досліджуючи дану тему вважаємо, що головною особливістю правового режиму земель сільськогосподарського призначення є особливе цільове призначення. Поряд із загальним цільовим призначенням ЗКУ передбачає особливі різновиди: землі сільськогосподарських підприємств, землі фермерського господарства, землі для ведення особистого селянського господарства, землі для сінокосіння та випасання худоби, земельні ділянки для садівництва, городництва, підсобного сільськогосподарського виробництва не сільськогосподарських підприємств. 

Існують певні обмеження на сільськогосподарські землі, які регламентовані кодексом. Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗКУ: “землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам”, а якщо перелічені фізичні особи успадкували земельну ділянку цієї категорії, то вони протягом року повинні відчужити її. Також у кодексі передбачено, що юридичні та фізичні особи можуть набувати право власності на землі  сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 га, але площа може бути збільшена через спадкування за законом. Згідно з п. б, в, ч. 1 ст. 121 ЗКУ, кожний громадянин у праві отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, для садівництва - не більше 0,12 гектара. Однак в Україні діє мораторій на землю, який забороняє укладення договорів відчуження земель сільськогосподарського призначення призначення [1].

За використання сільськогосподарських земель призначений певний податок. Згідно зі ч. 274.1. ст. 274 Податкового кодексу, ставка податку за земельні ділянки для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Суб’єктом платні цього податку є безпосередньо користувач цією землею [2].

Досліджуючи дану тему робимо висновки, що землі сільськогосподарського  призначення є захищені законом, адже вони одні з найцінніших ресурсів. Сільськогосподарські землі поділяються на певні категорії і мають використовуватися лише за цільовим призначення. За це використання встановлений певний податок. У майбутньому сподіваємося чіткіших земельних норм для вирішення питання про категорію та цільове призначення земель сільськогосподарського призначення. 

Список використаної літератури:

1. Земельний кодекс України: Закон від 25.10.2001 № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 3-4, ст. 27.

2. Податковий кодекс: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112.

3. Зигрій О. В., Вплив мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Актуальні проблеми правознавства, 2016, № 3. С. 64-68.

4. Титова Н. І. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: науково-начальний посібник. Львів, 2005. С. 11.

5. Мірошниченко А. М. Земельне право України: Підручник. – Київ: Алерта, 2009 – 712с.

6. Попов А. С. Фрагментація земель сільськогосподарського призначення. Глобальні та національні проблеми економіки, 2016. С. 642-647.

7. Сидор В. Д. Правові засади застави земельної ділянки сільськогосподарського призначення в Україні: автореф. дис. к. ю. н.: 12.00.06.  Київ, 2005. – С. 5.

________________

Науковий керівник: Зигрій Ольга Володимирівна, доцент, кандидат економічних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Тернопільського національного економічного університету  



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота