СОМАТИЧНІ ПРАВА: ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД РЕГЛАМЕНТАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СОМАТИЧНІ ПРАВА: ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД РЕГЛАМЕНТАЦІЇ

27.11.2019 12:21

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Фадєєва Дарія Сергіївна, студентка 2 курсу, 12 групи, Інститут прокуратури та кримінальної юстиції, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого


Сучасна юриспруденція в деякій мірі зберегла соціоцентричну, парадигму права, метою, центром та витоком якої є суспільні відносини, де людина виступає просто учасником, поведінка якого відповідає насамперед правовим нормам. Тому найчастіше у більшості галузей права людина трактується як «громадянин» або «фізична особа», на превеликий жаль, забуваючи, що кожна людина – це насамперед біосоціальна істота. Концепція біосоціальної природи людини досить довгий час не знаходила свого застосування у праві, але це докорінно змінилося завдяки науково – технічному прогресу в царині медицини,біології, хімії та генетики. Результатом прогресу стало те, що людину та її права нарешті почали розглядати з радикально іншого боку, що призвело до виокремлення нової групи прав – біологічної.

Біологічні, або як їх ще прийнято називати соматичні (від грец. soma – тіло), права науковцями відносяться до четвертої групи чи, так званого «четвертого покоління» прав людини, що на даний момент лише перебуває в процесі свого становлення. Як у теорії, так і в офіційних джерелах повного та детального переліку соматичних прав немає, але можна навести декілька з них, які є найбільш дискусійними, а тому й найбільш відомими. До цього переліку відносять евтаназію (право на припинення свого життя); право людини відносно її органів; репродуктивні права людини (позитивного характеру – штучне запліднення та негативного характеру – аборт, стерилізація); право на зміну статі; право на клонування як всього організму особи, так і окремих його органів; право на трансплантацію органів. У праві теоретична розробка соматичних прав людини зазвичай визначається як «захист прав людини у сфері біоетики» або «права людини та розвиток біології й медицини».

Біологічні права людини пов’язані з декількома сегментами правового регулювання суспільних відносин: по-перше, із конституційною сферою прав та свобод людини, механізмом їх захисту; кримінально-правовою, сімейно-правовими та цивільно-правовими засадами регулювання особистих немайнових прав. Найбільш обґрунтованої та чіткої правової регламентації соматичні права набувають у межах медичного права, яке є однією із нових визначальних тенденцій формування правової системи нашої країни. Саме в рамках цього права відбувається становлення таких новітніх правових інститутів, пов’язаних із реалізацією соматичних прав, як законодавче забезпечення трансплантації, біоетики, репродуктивних технологій та генної інженерії.

Звичайно, рівень визнання соматичних прав у різних державах відрізняється один від одного. Щодо України та стану закріплення соматичних прав в її законодавстві, то у якості показників позитивних зрушень в нашому законодавстві слід навести Закон України «Про заборону репродуктивного клонування людини» від 14.12.2004 р., ратифікований у 2006 році Додатковий протокол до Конвенції про захист прав людини та людської гідності щодо застосування біології та медицини, що стосується заборони клонування людей, Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 31.03.2019. Також такі права, як право на стерилізацію, право на штучне переривання вагітності, права на донорство, право на цілісність особистості закріплені Основним законом та іншими законами України. Правовою основою реалізації «права на зміну статі» є стаття 51 Основ законодавства України про охорону здоров’я. Проте що стосується права на смерть, то українським законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії, це затверджується п. 2 ст. 52 Основ законодавства про охорону здоров’я України, де забороняється пасивна евтаназія, а також п. 3 ст. 52 цього нормативного акту, де забороняється й активна евтаназія.

На жаль, на даний момент правове оформлення та регулювання соматичних прав людини в нашій країні перебуває на початковому етапі свого розвитку, в окремих випадках має лише превентивний характер, фактично зводиться до заборони, має недостатній рівень ефективності чинної законодавчої регламентації, що потребує вдосконалення. 

Отже, у висновку доцільно буде зазначити, що розвиток українського законодавства у сфері захисту та реалізації соматичних прав людини повинен здійснюватися комплексно, приймаючи до уваги останні тенденції розвитку національної правової системи. Важливим є той факт, що наша держава хоча поступово, але робить позитивні та виважені кроки на шляху до залучення до міжнародного регулювання проблем нормативного закріплення прав «четвертого покоління», саме біологічних.

________________

Науковий керівник: Дахова Ірина Іванівна, кандидат юридичних наук, доцент, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота