СУБ’ЄКТИ СЕРВІТУТНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ЯК ОСОБИ, ЯКІ БЕЗПОСЕРЕДНЬО РЕАЛІЗУЮТЬ ПРАВО ВОЛОДІННЯ СЕРВІТУТОМ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СУБ’ЄКТИ СЕРВІТУТНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ЯК ОСОБИ, ЯКІ БЕЗПОСЕРЕДНЬО РЕАЛІЗУЮТЬ ПРАВО ВОЛОДІННЯ СЕРВІТУТОМ

04.12.2019 10:46

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Свист Оксана Михайлівна, студентка 2-го курсу магістратури юридичного факультету, Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Сервітути, відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) можуть виникати з закону, договору, заповіту чи рішення суду [1]. Такі правовідносини регулюються як диспозитивними так і імперативними нормами, а їх поєднання забезпечує ефективне упорядкування відносин та баланс інтересів учасників таких відносин.

Сервітутні правовідносини – правовідносини, які виникають та розвиваються з приводу та навколо сервітуту і можуть бути представлені наступним чином:

1. речові сервітутні правовідносини;

2. зобов’язальні сервітутні правовідносини, які поділяються на ті, що

• встановлюють сервітут (правовідносини організаційного характеру);

• пов’язані з реалізацією сервітуту (палата за сервітут, обов’язки стосовно ремонту, тощо).

Тобто, сервітутні правовідносини об’єднують в собі комплекс двох видів правовідносин: речові та зобов’язальні. Однак, для того, щоб визначити характер сервітутних правовідносин необхідним є визначення суб’єктів, об’єктів, а також змісту таких правовідносин. Однак, в даному дослідженні ми більшу увагу хочемо приділити саме суб’єктам сервітутних правовідносин, як особам, які безпосередньо реалізують право володіння сервітутом. 

Так, з аналізу Глави 32 ЦК України ми можемо зробити висновок, що законодавець використовує різні поняття для позначення носія сервітуту. Наприклад, особа, потреби якої не можуть бути задоволені іншим способом, ніж встановленням сервітуту; власник, сусідньої земельної ділянки або конкретно визначена особа; особа, яка користується сервітутом; особа в інтересах якої встановлений сервітут та ін. [1]. 

Більше того, не зовсім доцільним є використання найменування «особа, яка користується сервітутом», оскільки під час сервітутного користування особа користується не самим сервітутом, а об’єктом сервітуту – нерухомим майном [2]. 

На наш погляд, визначений вище різнобій понять є дещо необґрунтованим, а тому доцільним та певною мірою необхідним є введення поняття «сервітурій» на законодавчому рівні. Підтвердженням цьому є популярність такого поняття в межах юридичної літератури [3, с. 85]. Оскільки, використання різних понять не сприяє однозначності у розумінні осіб, які можуть бути чи є сервітуаріями, а введення єдиного поняття забезпечить єдине нормативне визначення, а отже і розуміння такого поняття. 

О. О. Михайленко серед кола сервітуаріїв виділяє також і титульного володільця [4, с. 13]. 

В межах даного питання необхідним є також здійснення аналізу іншої сторони – власника нерухомого майна, стосовно якого встановлюється сервітут. В науці цивільного права існує тенденція до найменування такої особи сервітутодавцем [2, с. 117]. 

В ЗК України при визначені сервітутодавця в одних випадках мова йде про власника земельної ділянки, а в інших – про власника і землекористувача, або взагалі про власника. Тобто, знову ж простежується непослідовність у визначенні суб’єктного складу сервітутних правовідносин [2].

В ЦК України поряд з терміном власник використовується ще і володілець. Стосовно цього існує різні наукові точки зору. І. В. Спасибо- Фатєєва та В. І. Крат вважають, що володільцем є особа, якій земельна ділянка належить на іншому праві, передбаченому Земельним кодексом України, – постійного користування земельною ділянкою, а також право користування, що мала приватна особа за радянських часів і яке збереглося за нею дотепер, якщо вона не приватизувала свою земельну ділянку [5, с. 561].

Отже, зважаючи на вищевикладене можна дійти висновку, що наразі в цивільному законодавстві України відсутнє єдине визначення поняття як власника сервітуту, так і власника речі, стосовно якої встановлюється сервітут. Відповідно на думку деяких науковців це створює не зовсім сприятливе середовище для розвитку сервітутних правовідносин, оскільки різне тлумачення одного і того самого інституту може привести до неоднакового застосування норм права.

Отже, ми бачимо необхідним встановлення єдиного визначення поняття власника сервітуту та власника речі, стосовно якої встановлюється сервітут, а саме – сервітурій та сервітутодавець відповідно.

Література:

1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV : станом на 25 листоп. 2014 р. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20191128

2. Мазур В.В. Механізм цивільно-правового регулювання сервітутних відносин в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису : автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец.12.00.03/ Мазур В.В. Інститут законодавства Верховної Ради України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2019.

3. Михайленко О. О. Особливості сервітутного правовідношення / О. О. Михайленко // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки : зб. наук. ст. Запоріжжя, 2005. № 2.  82-89 с.

4. Михайленко О. О. Речово-правові обмеження права приватної власності за стародавнім римським та сучасним цивільним правом України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Харків, 2003. 20 с

5. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар : пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців / За ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Харків : ФО-П Лисяк Л. С., 2011. Т. 5 : Право власності та інші речові права. 624 с. 

_______________

Науковий керівник: Цюра Вадим Васильович, доктор юридичних наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка  



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота