УМОВНО-ДОСТРОКОВЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ: ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

УМОВНО-ДОСТРОКОВЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ: ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ

16.12.2019 20:09

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Ланчак Юлія Вікторівна, студентка IV курсу, Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ


На сьогоднішній день проблема протидії злочинності є однією з найактуальніших. Гостро стоїть питання пошуку методів та засобів для боротьби з даним явищем. Чинне законодавство містить низку покарань для правопорушників (як один із заходів протидії злочинності), але, безперечно, найсуворішим є інститут державно-правового примусу, а саме кримінальне покарання, яке полягає у застосуванні до особи довічного позбавлення волі або позбавлення волі на певний строк.

Слід зазначити, що для нашої держави пріоритетним став напрямок роботи з покращення кримінологічної ситуації в суспільстві та вдосконалення системи виконання покарань, як наслідок – покарання, пов’язані з позбавлення волі, стали застосовуватися рідше. Однак досить значна кількість санкцій Кримінального кодексу України містить саме вказані вище покарання, а Кримінально-виконавчий кодекс визначає правове регулювання застосування даного покарання. Попри активну політику держави у сфері протидії злочинності, дане явище все ж таки залишається досить поширеним у різних сферах життя і досить часто застосовується такий вид покарання як позбавлення волі на певний строк для винної особи, а також існують непоодинокі випадки застосування довічного позбавлення волі [1, с. 84].

Україна, як демократична держава, в якій людина, її життя та здоров’я, честь та гідність є найважливішими цінностями, намагається удосконалювати чинне законодавство. Цьому сприяє і курс євроінтеграції, зумовлюючи приведення національних норм права до міжнародних стандартів – відбувається процес ратифікації міжнародних договорів, прийняття нових нормативних актів та внесення змін до чинних. Серед даних актів досить вагоме місце належить і кримінальному та кримінально-виконавчому законодавству України. Тому, чи не найважливішою подією стала заборона смертної кари, яка багато років була найтяжчим покаранням. Такі зміни стали значним кроком назустріч гуманізації суспільства відносно винних осіб. Однак, на заміну даному покаранню прийшло інше – довічне позбавлення волі, оскільки в той час, коли було відмінено смертну кару, почало зростати невдоволення серед населення [2, с. 214-216]. Таким чином, Законом України від 22.02.2000 р. «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» до системи покарань було введено довічне позбавлення волі.

Стаття 64 КК України передбачає, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк [3, с. 247]. Аналізуючи дану статтю, зрозуміло, що довічне позбавлення волі може застосовуватися лише у випадках, які передбачені КК України, тобто винній особі може бути призначене дане покарання тільки в тому разі, якщо санкція статті, за якою засуджується особа, передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі. Відповідно призначення такого покарання на будь-якій іншій підставі, відмінній від зазначеної, недопустимо та є порушенням прав людини. На даний час чинний КК України встановлює 15 видів злочинів, за які призначається покарання у виді довічного позбавлення волі [3].

Зважаючи на те, що довічне позбавлення волі є найтяжчим покаранням у національному законодавстві, важливого значення набуває питання можливості звільнення особи від даного покарання. На даний час передбачено дві форми звільнення особи від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, а саме помилування та хвороба особи, що засуджена [4]. Натомість проблематичним залишається питання про введення такої форми як умовно-дострокове звільнення для осіб, що засуджені до довічного позбавлення волі. 

3 грудня 2014 року було внесено проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування покарання у виді довічного позбавлення волі», який був покликаний захистити права та інтереси осіб, що відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, тим самим зробити наше законодавство більш гуманним. Також дані зміни мали удосконалити процедуру призначення та відбування покарання, тим самим захистити вразливі категорії злочинців та забезпечити дотримання принципу справедливості. Однак, вступити в дію йому не довелося [5, с. 41-43].

Слід зауважити, що даний вид покарання дійсно має низку невирішених проблем. Однією з них є примарність звільнення від відбування даного покарання та позбавлення особи «права на надію», що у свою чергу нівелює принцип гуманізму у демократичній країні. 

Спираючись на міжнародний досвід, можна стверджувати, що вирішенням даних проблем може стати запровадження умовно-дострокового звільнення для осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі. Такий інститут є абсолютно звичним для зарубіжних країн, як наслідок – їх законодавство є більш гуманним, а термін перебування осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі, у в’язниці значно скорочується і лише невелика кількість осіб продовжує відбувати покарання до кінця.

Даний механізм є необхідним для кожної демократичної держави, адже, якщо особа дійсно під час відбування покарання почала змінюватися, то перспектива умовно-дострокового звільнення ніяким чином не буде порушувати принципи справедливості, а, навпаки, буде змушувати особу далі працювати над собою. Проте за таких умов потрібно добре оцінювати у кожному конкретному випадку готовність особи до виходу на свободу та здатність жити по-іншому, по-новому; і суворо дотримуватися принципів справедливості та неупередженості при прийнятті рішення. Тому доцільним було б запровадити не тільки інститут умовно-дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а й чітко визначити умови та критерії, які б дали змогу реально оцінити готовність особи до виходу з місць позбавлення волі, урахувавши зарубіжний досвід, адже більшість країн, в яких призначається покарання у виді довічного позбавлення волі, має відповідні механізми розгляду пропозиції перегляду вироку після відбування мінімального періоду, встановленого законом [6, c. 260-262].

Література:

1. Крикушенко О. Кримінальне покарання у виді позбавлення волі: концептуальні підходи до його сучасного дослідження. Форум права. 2017. № 3. С. 84-91.

2. Дейнега М., Хайновський О. Проблемні аспекти правового регулювання відбування покарання у виді довічного позбавлення свободи. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2016. № 243. С. 213-221.

3. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 р. N 2341-III. Дата оновлення: 28.11.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

4. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 року № 1129-IV. Дата оновлення: 04.11.2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15.

5. Мостепанюк Л. Звільнення від відбування довічного позбавлення волі: можливість запровадження в Україні. Судова апеляція. 2015. № 2. С. 41-49.

6. Дьо Я. Звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі: сучасні українські реалії. Порівняльно-аналітичне право. 2018. № 1. С. 260-263.

________________

Науковий керівник: Колесник Марина Олександрівна, старший викладач кафедри юридичних дисциплін, Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота