ОСОБЛИВОСТІ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ НАДАННЯ ПЛАТІЖНИХ ПОСЛУГ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ НАДАННЯ ПЛАТІЖНИХ ПОСЛУГ

17.12.2019 19:27

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Супрун Яна Анатоліївна, магістрант, юридичний інститут, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана


В сучасному світі платіжні системи виступають доволі важливою складовою економічної системи будь-якої держави. Наразі відбувається постійний розвиток та вдосконалення законодавчої бази в цій сфері відносин. Так, платіжні системи електронного типу дають змогу упростити фінансові операції між користувачами та надавачами платіжних послуг. Окрім того, вони надають можливість розвиватися загальній системі електронної комерції, адже дозволяють здійснити операцію дуже швидко.

Суб’єктами таких відносин являються користувач та надавач послуг. Актуальність теми дослідження засвідчується тим, що досвід вирішення спорів між користувачами та надавачами платіжних послуг дозволить дещо вдосконалити даний інститут як законодавчо (через внесення змін та доповнень до діючих правових актів), так і практично.

Слід зазначити, що, загалом, вирішення конфліктних ситуацій, які можуть виникати при наданні платіжних послуг, стосуються, в першу чергу, відповідальності у сфері електронної комерції крізь призму захисту прав споживачів. Звичайно ж, встановлення мір відповідальності за порушення в цій сфері є обов’язковим для підтримання та гарантування прав та інтересів суб’єктів відносин.

Тут варто розмежувати інтереси, які повинні враховуватись для правомірного вирішення будь-якого спору. Мова йде про публічний та приватний інтерес учасників відносин.

Так, врахування публічних інтересів забезпечується встановленням імперативних вимог до учасників відносин із надання платіжних послуг, наявністю уповноважених органів, покликаних встановлювати в межах закону певні правила поведінки на відповідному ринку, контролювати їх виконання, виявляти порушників, застосовувати до них передбачені законом санкції, накладення яких, втім, може бути оскаржено в судовому порядку (зазвичай, адміністративного судочинства) [2]. 

Стосовно приватних інтересів учасників відносин, варто зауважити, що для вирішення конфлікту інтересів є ціла низка складових. По-перше, наразі діють правові положення, які в більшій мірі враховують найбільш часті практичні ситуації, що можуть виникати в сфері надання платіжних послуг. При цьому, законодавець визначає правові норми диспозитивно, таким чином, у суб’єкта відносин є право вибору застосування найбільш оптимальної правової норми до свого конфлікту та його врегулювання.

По-друге, одним із варіантів забезпечення приватного інтересу в межах таких відносин являється самозахист. Звичайно ж, такий варіант може бути застосовано у випадку, коли це не суперечить вимогам чинного законодавства.

По-третє, у будь-якому разі є право на звернення до державних органів, що уповноважені реагувати на спір та допомагати у його вирішенні. Даний спосіб потребує ще детального вдосконалення, зважаючи на те, що плаваючі строки реагування державних органів на запити дещо затягують процес вирішення спору та відновлення порушених інтересів зацікавлених на те осіб.

Не менш вагомими в такому разі виступають і альтернативні способи вирішення спорів. В такому разі варто пам’ятати, що такий спосіб повинен або прямо передбачатись законодавчими актами, або ж ні в якому разі не повинен бути забороненим до застосування в рамках такого спеціального виду правовідношення. Звісно ж, даний спосіб є найшвидшим і не тягне негативного наслідку у вигляді затягування часу, як, наприклад, при судовому вирішенні спору. Даний спосіб є наступним у вирішенні конфлікту між учасниками відносин з надання платіжних послуг.

Вирішення конфлікту через звернення до суду являється універсальним способом і його застосування може мати місце навіть при застосуванні одного із вище передбачених прийомів для вирішення спору. Також, до суду сторони можуть звернутись, якщо прийняте рішення через використання вищезазначених способів не відповідає їх інтересам.

Варто зазначити, що в обов’язковому порядку, окрім вдосконалення законодавства, в нашій державі повинна відбуватись аналіз та запозичення практики міжнародних інституцій по врегулювання таких спірних питань, зокрема, мова йде про застосування практики ЄС. 

Наразі діє нова концепція по вдосконаленню ринку надання платіжних послуг, де було представлено оновлення законодавчих приписів, зокрема, через здійснення імплементації положень європейської директиви PSD2 з метою захисту законних прав та інтересів користувачів платіжних послуг та здійснення запровадження нових технологій [3].

Отже, основними способами вирішення спорів між учасниками відносин із надання платіжних послуг виступають: застосування альтернативних способів вирішення спору, звернення до державних органів, право вибору правової норми за принципом диспозитивності, судовий порядок. Кожен учасник відносин має право самостійно вирішувати в який спосіб досягти забезпечення свого законного інтересу, при цьому може бути використано декілька способів одночасно.

Хоча законодавець намагається іти в ногу із часом та оновленим ринком надання платіжних послуг, проте, варто відмітити, що ринок платіжних послуг продовжує розвиватися, що вимагає постійного вдосконалення законодавчих приписів, які регламентують такі відносини, внесення змін, доповнень та поправок з метою досягнення згоди з усіх істотних умов між їх учасниками для уникнення спірних колізійних ситуацій на практиці.

Література:

1. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон від 05.04.2001 № 2346-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 29. Ст.137.

2. Яниченко О.Л. Стан ринку платіжних послуг на теперішньому етапі економічного розвитку України. Право України. 2019. №10. С. 12-19.

3. Directive 2000/46/EC of the European Parliament and of the Council of 18 September 2000 on the taking up, pursuit of and prudential supervision of the business of electronic money institutions, http://europa.eu.int/eur-lex/pri/en/oj/dat/2000/l_275/l27520001027en00390043.pdf.

________________

Науковий керівник: Коссе Дмитро Дмитрович, кандидат юридичних наук, доцент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота