АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПІДСЛІДНОСТІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПІДСЛІДНОСТІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ

18.02.2020 16:21

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Кицан Юрій Іванович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри правових та інформаційних технологій Хмельницького інституту соціальних технологій, м. Хмельницький


Процес здійснення судово-правової реформи в нашій державі закономірно зумовлює потребу передбачає удосконалення правових та організаційних засад діяльності органів досудового розслідування та прокуратури. У зв’язку із внесенням численних змін до КПК України 2012 р., створенням нових правоохоронних органів (НАБУ, ДБР), ліквідацією слідчого апарату органів прокуратури, наявна гостра потреба науково-теоретичного дослідження проблемних питань підслідності кримінальних проваджень. У науці кримінального процесу залишаються дискусійними питання щодо визначення поняття підслідності, її правової природи, ознак та видів, підстав для визначення законодавцем предметної та інших видів підслідності кримінальних проваджень. Відсутність єдності у підходах вчених до розуміння ключових моментів підслідності кримінального провадження ускладнює як тлумачення відповідних положень кримінального процесуального законодавства практичними працівниками, так  і розробку змін та доповнень до КПК України. Складається доволі суперечлива судова практика, зустрічаються окремі випадки ухвалення виправдовувальних вироків з підстав недоведеності вини обвинуваченого через порушення правил підслідності кримінальних проваджень.

Погляди вчених до розуміння терміну "підслідність" істотно відрізняються, причому відмінності у підходах доволі істотні, окрема стосуються змісту та обсягу цього поняття. Варто зауважити, що найбільшого поширення набув підхід, згідно з яким це поняття пов’язується з властивостями (ознаками) кримінальних проваджень, залежно від яких законодавець відносить їх до компетенції того або іншого органу досудового розслідування. 

Деякі процесуалісти, даючи визначення підслідності, акцентують увагу на повноваженнях саме слідчих. Викликає певні сумніви підхід авторів, які вважають, що компетенція слідчих розпізнається лише за категоріями злочинів, що розслідуються. На думку О.В. Мічуріної, компетенція визначається як коло повноважень, реалізація яких можлива тільки в межах, установлених законом, і ці межі – низка кримінальних справ, оскільки перелік процесуальних прав усіх органів дізнання при провадженні у кримінальних справах різні [1, с.7]. М.С. Городецька зазначає, що ст. 112 КПК України 1960 р. визначала предмет відання слідчих органів, розподіляючи підслідність. Використовується цей термін не досить коректно, оскільки в межах однієї статті він вживається у сполученнях "підслідність злочинів" та "орган, до підслідності якого належить злочин". Не зрозуміло: чи в законодавстві визначений предмет відання слідчих органів безпосередньо як підслідність, чи через властивість кримінальних проваджень належати до їх відання? Ототожнення підслідності з властивістю кримінальних справ належати до відання чи сукупністю таких властивостей є поширеним у теорії кримінального процесу. Отже, предмет відання органів досудового слідства є певним "перевертнем" підслідності і являє собою об’єкти їхнього впливу, що визначаються у законодавстві через поняття підслідності кримінальних справ [1, с. 96-97]. 

У чинному КПК України теж використовується терміни "компетенція", зокрема у ст. ст. 25, 28, 36, 110, 218, 232, 246, 336, 369, 388, а також "компетентні органи" у розділі IX. Стосовно використання терміну компетентні органи в контексті міжнародного співробітництва, то його використання цілком відповідає усталеним традиціям міжнародного права. Однак використання терміну "компетенція" поряд з терміном "підслідність" викликає певні зауваження. Наприклад, ч. 2 ст. 218 КПК України 2012 р. встановлює, "якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність". У цьому разі термін "компетенція" використаний як тотожній терміну "підслідність". Навряд чи можна схвалювати такий підхід законодавця.

Поряд з терміном «підслідність», законодавець використовує ще й термін "юрисдикція". О.В. Баулін зазначив, що термін "юрисдикція" використовується для характеристики повноважень суду, держави, державних установ і при цьому розрізняють предметну, персональну, територіальну, часову, повну й обмежену, обов’язкову, основну і факультативну, конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну юрисдикцію тощо [3, с.9-13]. Термін юрисдикція застосовується не тільки щодо суду, а й держави та її органів. В.В. Сердюк стверджує, що поняття "юрисдикція" визначається як встановлене законом чи іншим нормативним актом сукупність повноважень відповідних державних органів вирішувати правові спори і розглядати справи про правопорушення, тобто давати оцінку діям суб’єкта права з точки зору їх правомірності чи неправомірності. Причому юрисдикція визначається залежно від виду і характеру справ, їх територіальної належності та від осіб, які беруть участь у розгляді справ [4]. Проте, використання тотожних підстав визначення юрисдикції та підслідності може призводити до проблем у їх відмежуванні. 

Література:

1. Мичурина О.В. Процессуальные и организационные вопросы осуществления начальниками следственных изоляторов и лечебно-трудовых профилакториев функций органов дознания : Автореф. … дисс. … канд. юрид. наук / 12.00.09. М., 1993. 20 с.

2. Городецька М.С. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого органів внутрішніх справ : Дис. кандидата юрид. наук / 12.00.09. Дніпропетровськ, 2010. 200 с.

3. Баулін О.В. Поняття юрисдикції і новий Кримінальний процесуальний кодекс України. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 2. С. 9–13.

4. Сердюк В.В. Юрисдикція судів України за спеціалізацією: Автореф. … дис. канд. юрид. наук / 12.00.10. К., 2003. 20с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота