ДОСТУП ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ГАРАНТІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДОСТУП ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ГАРАНТІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ

27.04.2020 18:30

[Секція 6. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Автор: Антонюк Уляна Василівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного та господарського права і процесу, Івано-Франківський юридичний інститут Національного університету «Одеська юридична академія»


Ст. 55 Конституції України передбачено право кожного на вільний доступ до інформації про стан довкілля, якість продуктів харчування та предметів побуту [1]. Тобто, кожному громадянину має бути гарантовано право отримувати інформацію про стан навколишнього природного середовища, якість та безпечність продуктів харчування і предметів побуту. І тут доцільно зауважити, що 06 грудня 2018 року було прийнято Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» [2], який встановлює правові та організаційні засади надання споживачам інформації про харчові продукти з метою забезпечення високого рівня захисту здоров’я громадян і задоволення їхніх соціальних та економічних інтересів. Тобто, йдеться про загальні принципи надання та вимоги до інформації про харчові продукти, що надається споживачам, зокрема щодо маркування харчових продуктів, а також обов’язки операторів ринку харчових продуктів з доведення цієї інформації до інших операторів ринку харчових продуктів та до споживачів. 

Отже, у відповідності до зазначеного вище Закону, інформація для споживачів про харчові продукти, включає: а) загальні вимоги до інформації про харчові продукти, тобто загальну інформацію; б) обов’язкову інформацію про харчові продукти; в) інформацію про харчові продукти, що надається в добровільному порядку, тобто додаткову інформацію.

Загальна інформація про харчовий продукт повинна відповідати наступним принципам: відповідність вимогам чинного законодавства; точність, достовірність, зрозумілість для споживача; не вводити споживача в оману; не приписувати харчовому продукту властивостей, що сприяють запобіганню чи лікуванню захворювань, або посилатися на такі властивості. Тобто, загальна інформація є свого роду алгоритмом тих вимог і характеристик, яким має відповідати інформація про продукт харчування.

Обов’язкова інформація про харчові продукти включає широкий спектр даних про: 1) назву харчового продукту; 2) перелік інгредієнтів; 3) будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі; 4) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів; 5) кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання; 6) мінімальний термін придатності або дата «вжити до»; 7) будь-які особливі умови зберігання та/або умови використання (за потреби); 8) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, а для імпортованих харчових продуктів – найменування та місцезнаходження імпортера; 9) країна походження або місце походження тощо. При цьому окремо у ч. 2 ст. 6 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» йдеться про генетично модифіковані організми (ГМО) у харчових продуктах [2]. Інформація такого роду, тобто, про ГМО, є яскравим свідченням про екологічність вимог до інформації про харчові продукти, зокрема, про екологічне маркування. Так, за наявності у харчовому продукті ГМО, якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з ГМО, маркування харчового продукту повинно включати позначку «з ГМО». Крім того, оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, за бажанням може включити до маркування позначку «без ГМО», але у такому разі відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

Що з стосується додаткової інформації або інформації про харчовий продукт, яка надається у добровільному порядку, то остання має відповідати наступним критеріям: 1) не повинна вводити споживачів в оману; 2) не повинна бути незрозумілою чи заплутаною для споживача; 3) за потреби має базуватися на відповідних наукових даних. На перший погляд, дана інформація не має ніякого відношення до екологічних вимог. Але у відповідності до ч. 2-3 ст. 28 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» мова йде про екологічне маркування, зокрема, застосування слова «натуральний» та критерії для його застосування [2]. 

Отже, як бачимо, кожен з видів інформації про харчовий продукт, у тій чи іншій мірі, охоплює собою і екологічні вимоги щодо безпечності та якості продуктів харчування. На жаль, у сучасних умовах, ще досить складно оцінити усі переваги зазначеного вище Закону, яким передбачені дані вимоги, оскільки, Закон було введено в дію лише у 2019 році, тому харчові продукти, які відповідають вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, що діяло до введення в дію цього Закону, але не відповідають вимогам цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом трьох років після введення в дію цього Закону, такі харчові продукти можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності [2]. Тому у сучасних умовах передчасно занадто оцінювати чи переоцінювати переваги даного нормативно-правового акту, оскільки не можливо визначити, як оператори ринку будуть дотримуватись Закону, держава – контролювати, а споживачі – реагувати. Але, факт залишається фактом, тому прийняття даного Закону є прогресивним кроком, який відповідає європейським стандартам захисту прав споживачів та є важливою гарантією захисту екологічних прав.

Література:

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів: Закон України від 06 грудня 2018 року № 2639-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 7. Ст.41.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота