ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ЗВ`ЯЗКУ ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ СТРОКІВ ДАВНОСТІ ВИКОНАННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИРОКУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ЗВ`ЯЗКУ ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ СТРОКІВ ДАВНОСТІ ВИКОНАННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИРОКУ

15.05.2020 18:08

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Зайченко Анастасія Володимирівна, курсант навчальної групи ПД-834, 2-го курсу, факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ


Розбудова України як правової держави обумовили затвердження курсу гуманізації кримінальної репресії за вчинення злочинів, що сприяє теоретичній розробці проблемних питань звільнення від відбування покарання. Останнє виконує досить важливу роль активного попередження злочинності. Звільнення від відбування покарання є проявом гуманізму, довіри до осіб, які хоча і вчинили злочини, але виправлення яких є можливим без реального відбування призначеного судом покарання. Звільнення від відбування покарання виконує важливу функцію боротьби із злочинністю гуманними методами і в ефективних формах.

Разом з тим на сучасному етапі в теорії кримінального права окремі аспекти звільнення від відбування покарання так і залишаються дискусійними. До числа таких проблем слід віднести: визначення юридичної природи такого звільнення, моментів початку та закінчення іспитового строку, можливості застосування додаткових покарань тощо. Крім того, звільнення від відбування покарання в цілому потребує подальшого удосконалення з позицій посилення його виховного впливу та забезпечення ефективності застосування з метою боротьби зі злочинністю. У зв’язку з цим актуальним видається розгляд особливостей звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Враховуючи, що злочини є різними за ступенем суспільної небезпеки, яку вони спричиняють, вчиняються різними особами, суд застосовує кримінальні покарання з метою виправлення особи. Але в житті мають місце випадки, коли виправлення особи, винної у вчиненні злочину, можливе без застосування до неї кримінального покарання або щодо засудженого ця мета досягається до повного відбуття встановленого вироком суду покарання. Тобто застосування або подальше застосування покарання недоцільне. Саме на вирішення таких ситуацій розроблено і законодавчо закріплено інститут звільнення від кримінального покарання та подальшого його відбування [1, с. 110].

В аналізованому інституті кримінального права найбільшою мірою знайшли своє відображення принципи гуманізму й економії заходів кримінального впливу, покладені в основу нової політики держави загалом та кримінального права зокрема. На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб [2, с. 342].

Як зазначає професор В.К. Грищук, звільнення від покарання - це гуманний акт компромісу з боку держави, що здійснюється за наявності передбачених законом підстав і умов компетентним органом держави (судом, Президентом України), який полягає у звільненні засудженого від осуду його особи та вчиненого ним діяння і перетерпіння тих, передбачених законом позбавлень і обмежень його прав і свобод, в яких проявляється зміст покарання, від судимості з метою забезпечення реалізації завдань запобігання вчинення злочинів як засудженим, так і іншими особами [3, с. 499].

Засуджений, який не відбуває покарання та не випробовує на собі карального впливу держави, за тривалий проміжок часу може виправитися й без такого впливу, демонструючи правослухняну посткримінальну поведінку. У зв’язку з цим втрачається або істотно знижується його суспільна небезпека, а отже, застосування до нього призначеного покарання після закінчення цього періоду часу стає не лише зайвим, але, щонайголовніше, несправедливим. 

Перелічені вище чинники зумовили появу у вітчизняному кримінальному законодавстві інституту давності виконання обвинувального вироку. Особа підлягає звільненню від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відповідно до ст. 80 КК України.

Отже, у Кримінальному кодексі України встановлено обмеження щодо можливості держави притягнути винуватого до кримінальної відповідальності та застосувати до нього покарання певними строками давності вчинення злочину (ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК) або виконання обвинувального вироку суду (ст. 80 КК).

Звільнення від відбування покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК) зумовлено недоцільністю приведення до виконання обвинувального вироку суду стосовно засудженого, який протягом визначеного законом строку не ухилявся від покарання і не вчинив нового злочину [4, с. 96].

За змістом закону та з урахуванням положень доктрини кримінального права під давністю виконання обвинувального вироку треба розуміти закінчення встановлених у законі строків з дня набрання обвинувальним вироком законної сили, впродовж якого покарання не було застосоване до засудженого і вирок залишився невиконаним. Отже, виконання вироку, про яке йдеться у ст. 80 КК України, полягає в реалізації покарання. Тому видається, що з кримінально-правової точки зору правильніше говорити про давність виконання покарання. Виконання обвинувального вироку – категорія швидше кримінально-процесуальна.

Причини, з яких обвинувальний вирок не виконується, обов’язково мають не залежати від волі самого засудженого. Зокрема, до них можуть належати: недбалість службових осіб, які своєчасно не реалізували виконання покарання, знищення або втрата документів, соціальні потрясіння (державний переворот, революція та таке ін.), стихійне лихо (наприклад, пожежа, землетрус, повінь) тощо.

Сплив строку давності обвинувального вироку є обов’язковою підставою звільнення від відбування покарання, оскільки таке звільнення становить не право, а обов’язок суду й не залежить від його розсуду.

Особам, засудженим до довічного позбавлення волі, не гарантовано обов’язкове звільнення від відбування покарання навіть після закінчення п’ятнадцятирічного строку давності. У цьому разі звільнення може відбутися за рішенням суду з урахуванням характеру злочину, особи засудженого та інших обставин. Якщо суд визнає можливим застосувати давність, довічне позбавлення волі замінюється позбавленням волі (ч. 5 ст. 80 КК України).

Буквальне тлумачення ч. 1 ст. 80 КК України дозволяє стверджувати, що спливати строк давності виконання обвинувального вироку починає з моменту набрання ним чинності до моменту початку його виконання. Але вважаю, що визначення періоду закінчення строку давності можливе із застосуванням розширювального способу тлумачення. Строки давності виконання покарання можуть закінчитися після початку виконання покарання, але до його завершення. Скажімо, коли через різні форс-мажорні причини (знову ж таки незалежні від волі засудженого) виконання покарання переривається та його подальше виконання стає неможливим.

Єдиною і достатньою підставою звільнення від відбування покарання за ст. 80 КК України, що має формальний характер, є закінчення строків давності, передбачених ч. 1 ст. 80 КК України. Усе відбувається в часі. Його вплив відображається і на кримінально-правових відносинах, адже час може впливати на їх припинення. Саме час покладено в основу інституту давності. Давність обов’язково ґрунтується на строках певної тривалості. Під строком у царині права прийнято розуміти період часу, із закінченням якого пов’язані певні правові наслідки. Отже, строк, який є періодом часу, виступає невід’ємним елементом давності [5, с. 88].

Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку є виключно позитивними для засудженого. Він не тільки не відбуватиме того покарання, яке було призначено судом, а й з моменту звільнення не вважатиметься таким, що має судимість (ч. 3 ст. 88, ч. 2 ст. 90 КК).

За своїм характером даний вид звільнення від відбування призначеного покарання, за загальним правилом, є обов'язковим. Це означає, що в кожному випадку наявності названих передумови та підстави суд зобов'язаний звільнити особу від покарання. І тільки у випадках, коли йдеться про осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, цей вид звільнення від покарання є факультативним. Так, відповідно до ч. 5 ст. 80 КК, якщо особа була засуджена до довічного позбавлення волі і вирок не приведений у виконання, питання про застосування давності вирішується судом, який приймає одне з таких рішень: а) не застосовувати давність і довічне позбавлення волі замінити на позбавлення волі на певний строк; б) застосувати давність і звільнити особу від відбування призначеного їй довічного позбавлення волі [6, с. 69].

Таким чином, закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (тобто покарання) як підстава для звільнення особи від відбування покарання є усталеним кримінально-правовим інститутом, корисність якого не піддається жодним сумнівам. Інститут звільнення від покарання та його відбування в цілому є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві. Звільнення від відбування покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку є результатом дії принципів гуманізму та обґрунтованості виконання покарань.

Список використаних джерел:

1. Марко С.І. Кримінально-правова природа звільнення від покарання у зв’язку з хворобою / С.І. Марко, С.Я. Бурда // Юридичний науковий електронний журнал. – 2016. - № 2. – С. 110-113.

2. Денисов С.Ф. Рецидивна злочинність молоді: інтегративна перспектива аналізу / С.Ф. Денисов // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. -2010. -№1.-Т. 23 (62). - С. 274-279.

3. Грищук В.Х. Хримінальне право України: Загальна частина : навчальний посібник, для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. B.Х. Грищук. - X. : Видавництво Дім «Ін Юре», 2006. - 568 с.

4. Горох О. П. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку: окремі проблеми судової практики / О. П. Горох // Наука і правоохорона. - 2015. - № 3. - С. 95-102.

5. Дудоров О. О. Поняття "ухилення від досудового слідства" в контексті звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності / О. О. Дудоров, Є. О. Письменський // Вісник Кримінологічної асоціації України. - 2015. - № 2. - С. 87-99.

6. Ус О. В. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку / О. В. Ус // Питання боротьби зі злочинністю. – Харків, 2011. Вип. 22. – С. 67–75.

________________

Науковий керівник: Савенко Вікторія Петрівна, старший викладач кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота