ПІДСТАВИ ТА ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПІДСТАВИ ТА ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

18.11.2020 12:23

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Хільчук Марія Іванівна, студентка VI курсу, Інститут управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Переважна більшість юридичних осіб приватного права в Україні є підприємницькими товариствами корпоративного типу, які створені двома і більше особами (фізичними та/або юридичними) шляхом об’єднання свого майна чи певної діяльності. Управління такими підприємствами здійснюється їх засновниками (учасниками) на основі корпоративних прав. Виходячи з цього можна говорити про те, що набуття корпоративного права відбувається разом із набуттям частки у статутному капіталі товариства. Адже, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі – ГК) корпоративне право – це право особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включає правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до положень законодавства корпоративні права набуваються:

1) при створенні суб’єкта господарювання в результаті внесення вкладів (майнових, грошових, трудової чи іншої діяльності) учасниками, визначенні їх часток у статутному капіталі підприємницького товариства та здійсненні реєстраційних дій у відповідності до вимог чинного законодавства України;

2) в результаті набуття частки у статутному капіталі юридичної особи або цінних паперів, що засвідчують участь у ній: вступ до товариства (купівля акцій, внесення додаткового вкладу в порядку збільшення статутного капіталу), спадкування, відчуження учасником своєї частки третій особі (продаж, дарування), набуття частки за рішенням суду (переведення прав і обов’язків покупця частки на учасника, переважні права якого порушено, тощо).

Якщо набуття корпоративних прав при створенні товариства є питанням, що не викликає особливих дискусій, то у випадку набуття частки у статутному капіталі суб’єкта господарювання у похідні способи, існують певні особливості. 

Вступ третіх осіб до підприємницького товариства часто обмежується існуванням у його учасників переважних прав на придбання акцій, внесення додаткових вкладів тощо. Такі обмеження здебільшого не є імперативними (визначеними законодавчо) і можуть закріплюватися установчими документами за згодою самих учасників. Наприклад, ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. №2275-VIII (далі – Закон «Про ТОВ та ТДВ», Закон) наділяє учасників означених суб’єктів господарювання переважним правом на внесення додаткового вкладу до статутного фонду і визначає, що третя особа може внести вклад, а фактично вступити до товариства, тільки після закінчення строку на внесення додаткових вкладів учасниками, які мають на це переважне право, або в разі їх відмови від внесення такого вкладу, і лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів. Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками, які мають переважне право, може бути виключений. Схожий обсяг прав мають і учасники акціонерного товариства – відповідно до ст. 156 Цивільного кодексу України статут акціонерного товариства або закон може надавати акціонерам переважне право на придбання акцій, що додатково випускаються товариством в порядку збільшення статутного капіталу.

Установчими документами та законами можуть бути встановлені обмеження і щодо відчуження учасником товариства своєї частки. Серед яких: визначення переважного права особи на купівлю частки у статутному капіталі підприємства, учасником якого вона є; отримання згоди інших засновників товариства в разі відчуження частки одним із учасників; заборона продажу частки у статутному капіталі третім особам тощо. Наприклад, відчуження частки у статутному капіталі повного товариства можливе лише за згодою всіх його учасників [1, ст. 127], переважним правом на придбання частки наділені вкладники командитного товариства [1, ст. 137], передання паю учасником виробничого кооперативу третій особі можливе лише за згодою кооперативу, інші учасники мають переважне право купівлі цього паю [1, ст. 166].

Окремо хотілося б відзначити процес відчуження частки у статутному капіталі товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі – ТОВ та ТДВ), адже ці операції є досить популярними в силу того, що організаційно-правова форма ТОВ є найпоширенішою в Україні. Законодавець наділив учасників такого роду підприємств правом самостійно визначати порядок та обмеження щодо відчуження своїх часток у статутному капіталі [2, ст. ст. 20, 21]. Законодавчо встановлено, що учасники таких суб’єктів господарювання мають переважне право на купівлю частки в разі її продажу, і тільки у випадку відсутності намірів інших учасників скористатися означеним правом продавець може відчужити свою частку третій особі. Статутом може встановлюватися й інший порядок відчуження часток, в тому числі і відмова від реалізації переважного права учасниками ТОВ. І навпаки, статут може обмежити права учасників на відчуження своїх часток третім особам або містити вимогу щодо отримання згоди інших учасників на вчинення такого правочину.

В контексті досліджуваного питання про відчуження частки у ТОВ, варто звернути увагу і на момент переходу корпоративних прав від продавця до покупця. Особливої уваги це питання заслуговує у світлі прийняття Господарським судом Львівської області рішення у справі №914/2386/18 [3]. Суд, посилаючись на Постанову Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016 р., зазначив, що один з відповідачів статусу учасника ТОВ не набув. Таке рішення обґрунтовано п. 2.6 вищезазначеної Постанови, відповідно до якого набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства, проте автоматичного набуття статусу учасника ТОВ у зв'язку з цим не відбувається, так як право участі у товаристві є особистим немайновим правом та набувається тільки з моменту вступу до ТОВ, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів його учасників. Важливо, що оспорювана ситуація відбулася після набрання чинності Законом «Про ТОВ та ТДВ». Сам позов не стосувався відчуження часток і надалі не розглядається, але зазначена постанова є чинною, застосовується судами до сьогодні та, на нашу думку, суперечить положенням Закону. Відповідно до термінології учасником суб'єкта господарювання є особа, яка володіє її корпоративними правами. Проаналізувавши наведене у ст. 167 ГК визначення корпоративних прав та положення профільних законів, можна зробити висновок про те, що корпоративні права, пов’язані з відчужуваною часткою, переходять до покупця в момент набуття права власності на саму частку. Такий висновок ґрунтується на наступному: 1) корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі товариства. Відповідно до положень Цивільного кодексу України права на відчужувану частку переходять до покупця з моменту укладення договору [1, ст. 363], його нотаріального посвідчення, якщо така вимога встановлена установчим документом [1, ст. 334], або з іншого моменту, встановленого договором, а для третіх осіб – з моменту внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань [1, ст. 89], яке здійснюється на підставі Акту приймання-передачі частки [4, ст. 17]. 

Таким чином володіння особою часткою у статутному капіталі суб’єкта господарювання є єдиною умовою набуття корпоративних прав, законом не встановлено вимог щодо прийняття покупця частки до учасників ТОВ; 2) право на участь особи в управлінні товариством визначається тільки фактом наявності у неї частки у статутному капіталі ТОВ [2, ст. 29], інші умови законодавство не містить. З огляду на це вважаю, що у випадку відчуження частки у ТОВ чи ТДВ корпоративні права переходять до покупця разом із правом власності на частку. Поряд з цим статутом може визначатись порядок вступу до товариства та обмеження у вигляді наділення його учасників переважним правом купівлі частки, що продається, або надання згоди іншими учасниками на її відчуження. Про обов’язковість прийняття загальними зборами учасників рішення щодо вступу третіх осіб до товариства можна говорити тільки у випадку наявності в установчому документі зазначених обмежень.

Набуття корпоративних прав може відбуватись і в порядку спадкування чи правонаступництва частки у статутному капіталі, які мають свої суттєві риси. Наприклад, набуття паю у виробничому кооперативі не надає статус члена такого кооперативу спадкоємцю автоматично, він може бути прийнятий до кооперативу загальними зборами учасників або йому може бути відмовлено в прийнятті з виплатою вартості паю спадкодавця [1, ст. 166]. Натомість зовсім протилежною є ситуація зі спадкуванням частки у статутному капіталі ТОВ та ТДВ. Відповідно до ст. 23 Закону частка у статутному капіталі товариства переходить до спадкоємця чи правонаступника без згоди інших учасників. 

Загалом можна зазначити, що набуття корпоративних прав відбувається разом із набуттям права власності на частку у статутному капіталі суб’єкта господарювання в порядку створення юридичної особи, вступу до учасників товариства, купівлі такої частки чи її спадкування або за рішенням суду.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40-44. Ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text. 

2. Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06.02.2018 р. №2275-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 13, ст. 69 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19/conv#top.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2019 р. по справі №914/2386/18 URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80986429.

4. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 31-32, ст. 263 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15/ed20200716/conv#Text. 

________________ 

Науковий керівник: Лехкар Оксана Василівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри Приватного права Інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота