ДО ПИТАННЯ ПРО ДІЄВІСТЬ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ВИКОРИСТАННЯ Й УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ПРО ДІЄВІСТЬ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ВИКОРИСТАННЯ Й УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

20.11.2020 11:24

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Писаренко Марина Олександрівна, аспірант кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»


Органи місцевого самоврядування є активними суб’єктами господарювання, а ведення господарської діяльності місцевим самоврядуванням має відповідати місцевим потребам та бути спрямованим на розвиток територіальних громад, гарантування ефективності функціонування комунальної інфраструктури.

Комунальну власність можна вважати найістотнішим ресурсом української громади, які ми, як громадяни маємо право використовувати для розвитку місцевого самоврядування. Право комунальної власності – це самостійна, колективна форма власності, якою наділяється територіальна громада (жителі міст, сіл, селищ) для забезпечення соціально – економічних потреб населення та складає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Значущість комунальної власності підсилюється й тим, що даний вид публічної власності має велике соціальне призначення та мету задовольнити публічний інтерес. На відміну від державної власності, комунальна власність за своєю сутністю є матеріальною основою місцевого самоврядування, без якої функціонування муніципальної влади є неможливим. 

Законодавче регулювання питань права комунальної власності бере свій початок від прийняття Закону «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», де вперше згадується поняття «комунальна власність». Також з’являються й інші нормативно-правові акти, які регулюють дані питання, наприклад: постанова КМУ від 05.11.1991 р., Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який закріпив організаційні і майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності. Комунальна власність як самостійна форма власності в Україні, закріплена Конституцією (ст. 41). Важливу роль в процесу і формування комунальної власності відіграв Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до прикінцевих та перехідних положень якого майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передано державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Таким чином, все державне майно «комунальної власності», що було розподілене між адміністративно-територіальними одиницями в рамках згадуваної вище постанови Кабінету міністрів України від 05.11.1991 р. перейшло у комунальну власність і територіальні громади отримали повноцінне право володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном на свій розсуд і в своїх інтересах.

Відповідно до Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (ст. 83). 

Цивільним кодексом визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Ці громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та порядку, встановленому законодавством. Територіальні громади можуть також створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не передбачено законодавством. 

Отже, провідне місце в структурі матеріальної та фінансової основ місцевого самоврядування посідає комунальна власність. Разом з тим, існуюча система управління власністю, зокрема комунального сектора, вважається недостатньо ефективною, що спричинено її безсистемністю.

Одним з напрямків розвитку незалежної України є формування власної економічної політики, що стало можливим в тому числі внаслідок переходу до саморегульованої ринкової економіки та розбудови місцевого самоврядування, зокрема, це: перехід від монополії державної власності до багатоманітності форм власності та видів господарювання; інвестиційна перебудова в напрямі децентралізації, зменшення питомої ваги державних інвестицій та розширення ринкових джерел капіталовкладень. Нині зазначені напрямки є достатньо актуальними, а тому потребують більш пильної уваги з боку теорії та практики застосування. Особливості виникають і в умовах активного переходу на цифрові технології та застосування їх у всіх сферах нашого життя.

Суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади первинного рівня (тобто жителі сіл, селищ, міст), територіальні громади вторинного рівня (жителі районів, областей), а також органи місцевого самоврядування, що здійснюють права комунальної власності від імені територіальної громади - представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування.

Об'єктами права комунальної власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в  законодавчо встановленому порядку. Перелік об’єктів права державної власності, які можуть бути передані у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також перелік об’єктів, які не можуть бути передані – чітко визначені діючим законодавством.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальні громади та об’єднані територіальні громади мають право набувати у власність майно, тобто підстави набуття права комунальної власності визначають матеріальну основу територіальної громади – юридичної особи – власника.

Проведений аналіз нормативно-правових актів, які регулюють відносини власності територіальних громад, дає можливість зробити висновок про врахування європейського досвіду щодо управління комунальною власністю. Важливим тут є визначення поняття комунальної власності як самостійного виду власності, визнання територіальних громад власниками комунального майна тощо. Разом з тим, нині відсутня єдина правова система, що забезпечує регулювання питань використання й управління комунальною власністю, що свідчить про необхідність подальших теоретичних досліджень питань удосконалення управління об’єктами комунальної власності та підвищення ефективності використання комунального майна. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота