ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

20.11.2020 11:43

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Соколова Яна Анатоліївна, студентка 2 курсу магістратури заочної форми навчання, Академії адвокатури України


Анотація. Останні фінансові кризи в Україні 2008 та 2014 років змусили громадян опинитися в дуже скрутній ситуації, коли сума їх фінансових зобов’язань стала непомірною та яку неможливо погасити й за декілька десятків років. Прогресивним кроком у врегулюванні такої ситуації стало впровадження інституту відновлення платоспроможності фізичних осіб, який закріплений в Кодексі України з процедур банкрутства, що був введений в дію в жовтні 2019 року (далі – КУзПБ). КУзПБ – це комплексний нормативно-правовий акт, покликаний врегулювати всі процедурні питання банкрутства, у т.ч. відновлення платоспроможності фізичних осіб в Україні. Так, зазначеному питанню приділена книга четверта КУзПБ, яка закріплює особливості та порядок провадження у справах про відновлення платоспроможності як фізичних осіб, так і фізичних осіб – підприємців. КУзПБ, як і будь-який процесуальний  нормативно-правовий акт є дієвим тоді, коли існує позитивна судова практика при вирішенні питань, які ним регулюються. В статті досліджено судову практику, яка відображає проблемні питання відкриття проваджень у справах про відновлення платоспроможності фізичних осіб, зокрема відсутність доказів щодо сплати судового збору боржником, неподання проекту плану реструктуризації. Автором статті надано пропозиції щодо внесення змін до існуючих норм КУзПБ, втілення яких стане міцним підґрунтям у судовій практиці в частині безперешкодного відкриття проваджень у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Ключові слова: боржник – фізична особа, Кодекс України з  процедур банкрутства, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, судовий збір, проект плану реструктуризації, банкрут.




Останніми роками відбуваються масштабні зміни законодавства України. Виключенням не стало й оновлення господарського законодавства, зокрема інституту банкрутства в Україні. Так, з 21 жовтня 2019 року втупив в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 р. № 2597-VIII (далі – КУзПБ). КУзПБ встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника – юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів [1]. Прогресивним нововведенням законодавця стало закріплення в КУзПБ правового механізму відновлення платоспроможності саме фізичних осіб. КУзПБ передбачає можливість провадження у справах про неплатоспроможність боржника як фізичної особи, так і фізичної особи-підприємця.

Науковими дослідженнями питань банкрутства в Україні займалися такі вітчизняні вчені, як О. Б. Андрушко, М. П. Войнаренко, О.В. Гарагонич, В.Г. Гонаренко, С.В. Жуков, Н.І. Коломієць, Б.М. Поляков, Н. А. Хрущ, В.С. Щербина та інші. Проте переважна більшість даних досліджень проведена до набрання чинності КУзПБ, що обумовлює актуальність обраної теми статті. 

Метою статті є аналіз законодавчих положень КУзПБ про відновлення платоспроможності фізичної особи, проблем їх практичного застосування і вироблення на підставі цього пропозицій по вдосконаленню законодавства. 

Виклад основного матеріалу. Важливим елементом розвитку економіки є розвиток процедури банкрутства, тому що механізми процедури банкрутства роблять вітчизняний ринок конкурентоздатним у глобальній боротьбі за фінансові ресурси, а права кредиторів (інвесторів) захищеними. Прийнятий Верховною Радою КУзПБ вперше за всю історію незалежності Україні дає можливість стати незалежним від боргів громадянам – фізичним особам шляхом реструктуризації їх боргів, а в разі неможливості у майбутньому погасити борги – їх списання [2, с. 175].

Статтею 1 КУзПБ закріплено, що боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, яка неспроможна виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав. 

Регулювання провадження для фізичних осіб у справах про неплатоспроможність здійснюється нормами Книги четвертої КУзПБ. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи або фізичної особи – підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника та за наявності таких підстав, як: розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором) (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50% місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж 2 місяців; ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності)).

Частина 3 ст. 116 КУзПБ встановлює, що до зави боржника додається перелік документів, які підтверджують певні факти у провадженні. В зазначеному списку відсутній такий документ, що підтверджує сплату судового збору. Ст. 2 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі – Закон України № 3674-VI) зазначено, що платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи – підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене даним Законом [3]. В ч. 2 ст. 3 Закону України № 3674-VI наведений перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір, в якому відсутнє посилання на заяву фізичної особи про відновлення її платоспроможності. Отже, постає питання чи має боржник сплачувати судовий збір? Наразі, відомі непоодинокі випадки в судовій практиці, коли суди залишали без руху заяви фізичних осіб у разі неподання доказів сплати судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі. Так, в ухвалі Господарського суду Харківської області від 03.01.2020 р. у справі № 922/46/20 суд дійшов висновку, що заява, на підставі якої суд розглядає справу (заяву), тобто первісна заява, а саме позовна заява, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, заява про видачу судового наказу,  підлягає оплаті судовим збором. Враховуючи те, що до заяви фізичної особи не додано доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень та доказів сплати судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків [4]. Наступним прикладом залишення заяви фізичної особи про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність без руху є ухвала Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 р. у справі № 922/3911/19 [5]. Також в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.05.2020 р. у справі № 916/1416/20 зазначено, що заявником до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не додано належних доказів територіальної підсудності для пред’явлення позову, доказів авансування винагороди арбітражному керуючому та доказів сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, суд залишає заяву про відкриття  провадження у справі про банкрутство без руху [6].

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 № 28249/95 [9] зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Пелевін проти України» від 20.05.2010 № 24402/02 [10] та у справі «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013 № 49069/11 [11] зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (заяв); оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб [7].

Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов’язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (п. 4 ст. 116 КУзПБ). Судова практика свідчить про те, що додатковою причиною залишення заяви без руху про відкриття провадження у справі є не подання боржником до позовної заяви проекту плану реструктуризації. Законодавцем не визначено, яким саме критеріям має відповідати цей проект плану, чи має він кореспондувати з вимогами, що висуваються до плану реструктуризації боргів боржника (ст. 124 КУзПБ), що розробляється з метою відновлення його платоспроможності. Так, в ухвалі Господарського суду м. Києва від 13.02.20 р. у справі № 910/1180/20 зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Вказана норма Кодексу не містить альтернативного положення про можливість подання замість проекту плану реструктуризації боргів фізичної особи пояснень щодо неможливості подання такого плану [7]. 

Господарський суд м. Києва в ухвалі від 07.04.20 р. у справі № 910/4511/20 зазначив, що у відповідності до ст. 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника – судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Таким чином, боржнику потрібно подати суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства [8].

Виходячи з наведеної та існуючої судової практики можна зробити висновок, що саме на етапі складання проекту плану реструктуризації боржнику потрібна правнича допомога та консультація фахівця з галузі права. Це додаткова фінансова нагрузка на боржника навіть до моменту відкриття провадження у справі судом. Також треба відмітити, що боржнику доведеться проавансувати на депозитний рахунок суду суму винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень (п.12 ч.3 ст.116 КУзПБ). Відповідно до п.3 ч.2 ст.30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень [1]. Станом на листопад 2020-го року сума авансування становить 32 955 грн., а це є значним обов’язковим фінансовим навантаженням на боржника, а тому самостійне виконання боржником покладених на нього нормами КУзПБ завдань на етапі, який передує відкриттю провадження у справі, дозволить заощадити гроші заявнику. Адже, звернення боржників – фізичних осіб до господарських судів із заявами про відкриття проваджень у справах про банкрутство набирають значного поширення, а тому зазначена проблематика потребує своєчасного реагування та вирішення.

Проведене дослідження дає підстави зробити висновок про необхідність внесення змін до положень КУзПБ про відновлення платоспроможності фізичної особи. 

У зв’язку з цим пропонується: 

1. Викласти ч. 3 ст. 116 КУзПБ у такій редакції «п.15 докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті».

2. Доповнити ч. 4 ст.116 КУзПБ переліком вихідних даних, які мають бути зазначені в проекті плану реструктуризації боргів боржника. Такими даними можуть бути:

I. Загальні положення (анкетні дані боржника; виклад обставин, які спричинили неплатоспроможність боржника). 

II. Предмет плану реструктуризації боргів боржника (на підставі якого договору виникла заборгованість; загальна сума заборгованості, в т.ч. основна сума заборгованості, заборгованість за процентами, суми пені, штрафів, неустойки, суми комісії тощо).

III. Майновий стан боржника (рухоме, нерухоме майно, корпоративні права, цінні папери, грошові кошти на депозитах, грошові кошти на розрахункових рахунках та ін.). 

IV. Майно боржника, яке є предметом забезпечення (за договором). 

V. Інформація про доходи боржника (доходи, які боржник отримує та доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів). 

VI. Розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів. 

VII. Розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов’язкових періодичних зобов’язань (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; виплата аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи; сплата комунальних послуг тощо). 

VIII. Вимоги кредиторів, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів (за загальною процедурою, що передбачена Книгою 4 КУзПБ, за спеціальною процедурою – відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень).

IX. Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб (не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні).

X. Зміна способу та порядку виконання зобов’язань (альтернативна умова). 

XI. Відстрочення чи розстрочення або спрощення (списання) боргів чи їх частини (передбачаються або не передбачаються). У разі, якщо передбачаються, то при відстроченні мають бути зазначені відомості про кредитора(-ів); загальна сума вимог кредитора(-ів); сума вимог кредитора(-ів), яка відстрочується; строк, до якого відстрочується погашення вимог кредитора(-ів). При розстроченні мають бути зазначені відомості про кредитора(-ів); загальна сума вимог кредитора(-ів); графік погашення вимог кредитора(-ів); сума виплат. При спрощенні (списанні) боргів чи їх частини мають бути зазначені наступні дані – відомості про кредитора(-ів); загальна сума вимог кредитора(-ів); розмір суми, яка спрощується (списується). 

XII. Виконання зобов’язань боржника третіми особами (не передбачається/ якщо передбачається, то ким саме).

XIII. Заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (не потребує/ якщо потребує – вказати які саме).

Висновки. Впровадження такого юридичного механізму, як відновлення платоспроможності фізичної особи, закріпленого в КУзПБ, є потужним кроком у розвитку процедури банкрутства в Україні, адже реформування системи банкрутства визначено в Україні серед пріоритетних (Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020», План законодавчого забезпечення реформ в Україні). Практична реалізація норм про відновлення платоспроможності фізичної особи в Україні виявила наявні проблемні питання, які потребують подальшого дослідження та вдосконалення. Для вирішення виявлених проблем норми статей КУзПБ мають бути доповнені окремими положеннями, зокрема, ч. 3 ст. 116 має містити вказівку на наявність доказів сплати судового збору боржником – фізичною особою, ч. 4 ст. 116 – більш детальний опис положень, що мають зазначатися у проекті плану реструктуризації боргів боржника. Усунення прогалин у законодавстві стане безперешкодним підґрунтям у судовій практиці в частині відкриття проваджень у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. 

Література:

1. Кодекс України з питань банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n1639

2. Лукашук М. Правове регулювання банкрутства фізичних осіб на підставі Кодексу України з процедур банкрутства // Застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства. Збірка наукових статей / М. Лукашук. – Київ: Алерта, 2019. – С. 174–181.

3. Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 р. № 3674-VI. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text

4. Ухвала Господарського суду Харківської області від 03.01.2020 р. у справі № 922/46/20. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86962082

5. Ухвала Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 р. у справі № 922/3911/19. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86033934

6. Ухвала Господарського суду Одеської області від 25.05.2020 р. у справі № 916/1416/20. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89401920

7. Ухвала Господарського суду м. Києва від 13.02.2020 у справі № 910/1180/20. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87558973

8. Ухвала Господарського суду м. Києва від 07.04.2020 у справі № 910/4511/20. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88611231

9. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 № 28249/95. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030#Text

10. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пелевін проти України» № 24402/02 від 20.05.2010. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_658#Text

11. Рішення Європейського суду з прав людини у справі від 30.05.2013 № 49069/11. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SOO00547.html

________________

Науковий керівник: Гарагонич Олександр Васильович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного, господарського права та процесу Академії адвокатури України

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота