НЕЗАКОННЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ АБО ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ: СКЛАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

НЕЗАКОННЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ АБО ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ: СКЛАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ

25.11.2020 14:45

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Миргород Віолетта Олегівна, студентка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Володіна Оксана Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права №2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


У сучасних умовах проблема дотримання прав і свобод особи, забезпечення гарантій їх здійснення набуває великого значення. У Загальній декларації прав людини, затвердженій Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 р., зазначається, що під час здійснення своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки тих обмежень, встановлених законодавством, виключно з метою забезпечення належного визнання й поважання прав та свобод інших осіб і задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку й загального добробуту в демократичному суспільстві. Конституція України, в свою чергу, закріпила доволі широкий перелік невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина, до яких, належать: право кожної особи на повагу до її гідності, а також право на свободу та особисту недоторканність. Дані права та свободи охороняються нормами Кримінального Кодексу України (далі - КК України), що встановлюють,зокрема, відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

Проблемні аспекти незаконного позбавлення волі або викрадення людини в різні часи були предметом дослідження вітчизняних вчених, таких як: Володіна О.О., Гробова В. П., Кузнецов В. В., Лизогуб Я. Г., Мельник М. І., Савченко А. В., Сташис В. В., Стеблинська О. С., Тацій В. Я., Хавронюк М. І. та інші.

Метою даної роботи є комплексне дослідження складу злочину передбаченого ст. 146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а також дослідження проблемних аспектів даного складу злочину.

Так, безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю людини та її недоторканність. Потерпілим у даному випадку може бути будь-яка особа [1, с. 79]. 

З об'єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1) незаконне позбавлення волі людини; 2) викрадення людини [3]. 

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р., кожному,хто знаходиться на території України на законних підставах гарантується право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом [2]. Це означає, що незаконним є позбавлення волі, коли воно здійснено всупереч Конституції України, законом України та міжнародним актам, згода на які надана Верховною Радою України.

Обов’язковою ознакою складу злочину у його першій формі є місце, адже позбавлення волі полягає у триманні особи в місці, де вона взагалі не бажає перебувати або більше не бажає перебувати. Спосіб вчинення даного виду злочину може бути будь-яким: обман, зловживання довір’ям, психічне чи фізичне насильство тощо. 

Злочин вважається закінченим з моменту   заволодіння особою і фактичного початку обмеження її волі. Незаконне позбавлення волі є триваючим злочином. Тому дії по утриманню потерпілого у стані позбавлення волі, до яких винний приєднався після початку злочину і до його закінчення, є співвиконавством у цьому злочині [3].

Більш небезпечною формою є викрадення людини, що передбачає відкрите заволодіння нею, наприклад, у присутності третіх осіб, які завідомо для винного розуміють значення вчинюваних ним протиправних дій, або таємне захоплення потерпілого, переміщення його з того місця, де він знаходився, та подальше утримання потерпілої особи викрадачем або іншою особою.

Суб’єкт даного злочину загальний, а саме приватна особа, яка досягла 16 років. Але цього злочину не можуть бути особи, які відповідно до закону мають право тримати особу в місці, де вона не бажає перебувати, або поміщати її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити, але тільки з мотивів піклування про фізичне і психічне здоров'я підопічного чи з інших суспільне корисних мотивів (батьки, усиновителі, , опікуни і піклувальники стосовно осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, педагогічні та науково-педагогічні працівники стосовно піднаглядних дітей тощо) [4].

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується виною у формі прямого умислу, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Частина 2 ст. 146 КК України передбачає, що кваліфікуючими ознаками даного діяння є вчинення його щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу.

Частина 3 ст. 146 КК України передбачає особливо обтяжуючі обставини злочину — вчинення його організованою групою або спричинення тяжких наслідків. Тяжкими наслідками можуть визначатися смерть потерпілого, його самогубство, спричинення йому тяжкого тілесного ушкодження або смерть близької для потерпілого особи внаслідок переживань з приводу його раптового зникнення тощо.

Отже, дослідивши особливості складу злочину, передбаченого ст. 146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі або викрадення людини, можна дійти висновку про доцільність подальших розробок та підвищення стандартів правоохоронної діяльності задля покращання захисту особи від посягань на її волю , честь та гідність.

Література:

1. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 608 с.

2. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р.

3. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013. Т. 2 : Особлива частина / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. – 2013. – 1040 с.

4. Кримінальна відповідальність за викрадення людини: МОНОГРАФІЯ / О. О. Володіна. - Х. : СПД-ФО Чальцев О. В., 2005. - 221 с



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота