ПРАВОВОВИЙ СТАТУС ЄС В ГЕНЕРАЛЬНІЙ АСАМБЛЕЇ ООН - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВОВИЙ СТАТУС ЄС В ГЕНЕРАЛЬНІЙ АСАМБЛЕЇ ООН

25.11.2020 20:50

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Давиденко Олександр Ігорович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри прав людини міжнародного та європейського права Академії адвокатури України


Розширення повноважень ЄС у сфері зовнішньої діяльності після набуття чинності Лісабонським договором 2007 р. посилило його здатність до участі у багатосторонній дипломатії та засвідчило прагнення ефективно використовувати інструментарій багатосторонньої дипломатії для зміцнення позицій інтеграційного об’єднання на міжнародній арені. Відповідно до ст. 220 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі – ДФЄС) він зобов’язаний встановлювати належні форми співробітництва з ООН та її спеціалізованими установами. Ключова відповідальність за імплементацію цього положення покладена на Верховного представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики (далі – Верховний представник ЄС) й Єврокомісію. Представництво інтересів ЄС в третіх країнах та при міжнародних організаціях відповідно до ст. 221 ДФЄС здійснюється делегаціями ЄС, що належать до структури Європейської служби зовнішньої діяльності (далі – ЄСЗД), підпорядкованої Верховному представнику ЄС.

Першим документом, що визначав статус Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) в ООН була Резолюції ГА ООН 3208 (XXIX) від 11.10.1974, що рекомендувала Генеральному Секретарю ООН долучити ЄЕС до участі у сесіях та роботі ГА ООН. У Комюніке “Європейський Союз та Об’єднані Нації: Вибір на користь багатостороннього співробітництва” від 10.09.2003 Єврокомісія проголосила намір ЄС отримати можливість повноправної участі у роботі ООН, її органів та спеціалізованих установ з питань, що належать до компетенції ЄС [4, с. 23]. Водночас, у документі наголошувалося на необхідності ефективного сприяння державами-членами реалізації цих завдань, а повноправне членство ЄС в установах та органах системи ООН розглядалося як кінцева мета співробітництва.

До набуття чинності Лісабонським договором 2007 р. представництво ЄС в ООН відображало його пілларну структуру: з питань, що належали до повноважень Європейського Співтовариства, представництво здійснювалося Єврокомісією, а з питань Спільної зовнішньої та безпекової політики (далі – СЗБП), – власне ЄС в особі представника головуючої в Раді ЄС держави-члена [3, с. 8–9]. Головною перевагою такої системи було те, що головуюча в Раді ЄС держава член могла ефективно реалізовувати цілі та завдання, покладені на неї установчими договорами ЄС, в рамках державоцентричної системи ООН, зокрема у Раді Безпеки ООН. Реформа інституційно-правового механізму зовнішньої діяльності ЄС, запроваджена Лісабонським договором 2007 р., вплинула на здійснення представництва ЄС в системі ООН та вимагала нового формату співробітництва між ООН та ЄС, що як правонаступник Європейського Співтовариства набув статусу спостерігача в ООН. Одразу ж після набуття чинності Лісабонським договором 2007 р. ЄС розпочав в рамках ООН кампанію з роз’яснення змін у механізмі зовнішнього представництва ЄС та ініціював процес переговорів щодо нового формату співробітництва між ЄС та ООН. Результатом окреслених процесів стало ухвалення  Резолюції ГА ООН № 65/276 “Участь Європейського Союзу у роботі Об’єднаних Націй” від 03.05.2011. У преамбулі Резолюції ГА ООН № 65/276 відзначається, що залежно від тематики й рівня зустрічі зовнішнє представництво ЄС в рамках системи ООН здійснюється Єврокомісією, Президентом Європейської Ради, Верховним представником ЄС та ЄСЗД [2; 5, с. 310-311].

У грудні 2012 року Президент Єврокомісії Ж.М. Баррозо та Верховний представник ЄС К. Ештон оприлюднили «Стратегію поступового підвищення статусу ЄС у міжнародних організаціях та інших міжнародних форумах відповідно до цілей Лісабонського договору» (далі – Стратегія 2012). Стратегія 2012, на відміну від вищезгаданого Комюніке 2003 року, не визначає бажаний формат участі ЄС у міжнародних організаціях системи ООН, а лише наголошує на необхідності підвищення впливу ЄС задля ефективної реалізації цілей і завдань ЄС [6, с. 45-46]. Водночас, Стратегія 2012 визначає як один з пріоритетів ефективну реалізацію положень Резолюції ГА ООН № 65/276 та розширення сфери її застосування на допоміжні органи ГА ООН.

Права, що випливають із статусу спостерігача ЄС у ГА ООН викладено у додатку до Резолюції № 65/276. Так, представникам ЄС надано такі права: брати участь у загальних дебатах у ГА ООН; бути включеними до списку ораторів серед представників основних груп; безпосередньо розповсюджувати свої комюніке як офіційні документи ГА ООН, зустрічі чи конференції; усно надавати пропозиції та пропонувати правки і доповнення; право на коментар ЄС щодо рішення головуючого [2]. Під час загальних дебатів у ГА ООН представникам ЄС надається право на виступ після держав-членів ООН, держав, що не мають статусу члена ООН та Палестини [1]. Аналогічно вирішено питання щодо місця делегації ЄС під час розсадки.

Водночас, представники ЄС не мають права голосу, права бути співавторами резолюцій чи рішень, а також висувати кандидатів на виборні посади. Крім того, представники ЄС не мають права виступати щодо питань порядку ведення засідань, оскаржувати рішення головуючого та вносити пропозиції з питань процедурного характеру [1].

Необхідність перегляду статусу ЄС в ГА ООН була обумовлена змінами в організаційно-правовому механізмі ЄС за Лісабонським договором 2007 р., зокрема зменшенням ролі головуючої в Раді ЄС держави-члена та запровадженням посади постійного Президента Європейської Ради, Верховного представника ЄС, створенням ЄСЗД і делегацій ЄС. Попри те, що ЄС як правонаступник Європейського Співтовариства, набув статусу спостерігача у ГА ООН, ефективна реалізація прав представниками ЄС була неможлива без ухвалення додаткового документа, в якому було б враховано окреслені зміни в організаційно-правовому механізмі ЄС. Статус спостерігача ЄС в ГА ООН, закріплений у Резолюції ООН № 65/276 від 03.05.2011 віддзеркалює міждержавну природу ООН, та водночас наділяє представників ЄС достатнім обсягом прав для реалізації ними повноважень, передбачених його установчими договорами.

Література:

1. Participation of the European Union in the work of the United Nations:  Note by the Secretary-General No. A/65/856, 1 June 2011. URL: https://digitallibrary.un.org/record/705589/files/A_65_856-EN.pdf

2. Participation of the European Union in the work of the United Nations:  Resolution adopted by the General Assembly on 3 May 2011 No. 65/276. URL: http://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/65/276 (дата звернення 3.11.2020).

3. Serrano de Haro P. A. Participation of the EU in the work of the UN : General Assembly Resolution 65/276 // CLEER Working Papers. 2012. No. 4. URL: https://www.asser.nl/media/1633/cleer2012-4web.pdf (дата звернення: 7.11.2020).

4. The European Union and the United Nations: The choice of multilateralism : Communication from the European Commission COM(2003) 526 final, 10.9.2003. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/HU/ALL/?uri=CELEX%3A52003DC0526 (дата звернення: 2.11.2020).

5. Wouters J., Chané A.-L. Brussels Meets Westphalia: The European Union and the United Nations. The European Union`s External Action in Times of Crisis / ed. by P. Eeckhout and M. Lopez-Escudero. Hart Publishing, 2016. P. 299-324.

6. Wouters J., Chané A.-L., Odermatt О. Improving the EU`s Status in the UN and the UN Sytem: An Objective Without a Startegy? The European Union in International Organisations and Global Governance: recent developments / ed. by Christine Kaddous. Oxford: Hart Publishing, 2015. P. 45-74.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота