ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ КОШТІВ, ЯК ОДНЕ З ПИТАНЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСТАВИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ КОШТІВ, ЯК ОДНЕ З ПИТАНЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСТАВИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

17.02.2021 18:38

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Волошанюк Володимир Сергійович, аспірант, Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет"


Положення ч. 1 ст. 176 КПК України визначає перелік запобіжних заходів, які, у свою чергу, розташовані законодавцем від найбільш м’якого (особисте зобов’язання), до найбільш суворого (тримання під вартою). Запобіжний захід у вигляді застави займає доволі важливе місце у переліку запобіжних заходів, адже цей інститут доволі дієвий та відповідає викликам сучасного громадянського суспільства.

Інститут застави було відновлено лише в сучасній Україні з 1996 р., однак до прийняття КПК України в 2012 р. він не отримав широкого застосування в правозастосовній діяльності [1, с. 106].

Проте, і на сьогоднішній день залишаються та виникають проблемні питання з застосуванням застави як запобіжного заходу. Одним з таких питань є визначення походження коштів, які вносяться як застава.

На дане питання звертає увагу О. Петров, який зазначає, що практично без уваги залишилося питання про походження грошей чи інших цінностей, внесених як застава. На нього відсутня відповідь у чинному законодавстві і не має переконливих суджень у юридичній літературі. Проте зазначена проблема є дуже важливою. Її довільне вирішення може створити умови не тільки для використання як застави «брудних» грошей, але і для поширення такої форми їх відмивання. Подібне явище створює сприятливий ґрунт для легалізації (відмивання) коштів та іншого майна, придбаного незаконним шляхом, що вже є злочином, за яке у статтях Кримінального кодексу України передбачена відповідальність [2, с.116].

О. Кучинська, Н. Іверук наголошують, що у випадку встановлення органами досудового слідства чи судом факту, що гроші, пропоновані заставодавцем чи обвинуваченим у вигляді застави, здобуті злочинним шляхом, не можуть бути прийняті та визнані предметом застави. За таких обставин слід вирішувати питання про притягнення осіб, що скоїли злочин, до кримінальної відповідальності [3, с.54-55].

Варто відзначити, що дане питання також підіймалося С.М. Капліним, як ініціатором проекту Закону України «Про внесення змін до статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (щодо підтвердження легальності походження коштів, внесених у якості застави)» (реєстр. № 2086 від 10.02.2015).

Вищезазначеним проектом пропонувалось ч.6 ст. 182 КПК України викласти у наступній редакції «…Підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов’язаний надати слідчому судді, суду лист-клопотання, в якому зазначити джерела походження коштів, внесених у якості застави, та надати документи, які підтверджують легальність походження коштів. Легальність походження коштів, які передаються у якості застави, підтверджується:

- з боку фізичних осіб – декларацією про прибутки за минулий рік, за її відсутності – довідкою про заробітну плату за минулий рік або іншим документом; 

- з боку юридичних осіб - декларацією про прибутки за минулий квартал або іншим документом та довідкою про наявність відповідної суми грошей на розрахунковому рахунку на день, що передує дню прийняття рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді застави…» [4].

Проте, такі зміни потребують створення дієвого механізму, завдяки якому слідчий суддя, суд мали би змогу якісно перевірити достовірність поданих даних щодо легальності походження коштів, унесених як застава, про що зазначено у висновку Правового управління Верховного Суду України на проект Закону  України про внесення змін до статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (щодо підтвердження легальності походження коштів, унесених у якості застави) [5]. 

У свою чергу, практика ЄСПЛ складається таким чином, що певна можливість незаконного походження коштів враховується при прийнятті рішень. Так у § 33 рішення ЄСПЛ «В. проти Швейцарії» (№14379/88 від 26 січня 1993 р.) зазначається: «… обставини справи та репутація заявника послужили відповідним судам підставою відхилити його пропозицію від 18 травня 1988 року про внесення застави (те, що він ще не так давно, 1 лютого, відмовлявся зробити): як сама сума (30000 швейцарських франків), так і невідоме джерело походження цих грошей, які мали бути внесені, означали, що це не буде належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу… І нарешті, той факт, що після першого ж засудження заявник щораз повертався до в’язниці після кожного звільнення, не може, з огляду на минуле, дозволити вважати позицію суддів безпідставною» [6, с. 108].

Проаналізувавши судову практику в Україні, можна дійти до наступних висновків, що враховуючи відсутність в кримінальному процесуальному законодавстві обов’язку та механізму перевірки походження коштів, які були внесені в якості застави, національні суди все ж враховують фактор можливого незаконного походження коштів, проте в якості обґрунтування визначення розміру застави. Так, наприклад, в ухвалі Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30 липня 2018 року по справі № 263/10379/18 зазначається: «З урахуванням обставин кримінального правопорушення та наявності вищезазначених ризиків, передбачених законодавством України, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що лише застава яка перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зможе забезпечити виконанню покладених на ОСОБА_4 обов'язків, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що підозрюваний на протязі тривалого часу систематично отримував прибуток від незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, який був основним джерелом його доходів.» [7].

В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року по справі № 757/63957/19-к зазначається: «Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, підтверджується тим, що ОСОБА_1 займається злочинною діяльністю, щодо незаконного відчуження об`єктів нерухомого майна, шляхом вчинення шахрайських дій та його подальшої легалізації тривалий період часу та звик отримувати засоби для свого існування злочинним шляхом, заробляючи значно більші кошті, ніж могла заробити у сфері державної реєстрації діючи легально … Враховуючи обставини кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_1 та характер інкримінованих діянь, їх корисливий мотив та підвищену суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи стадію досудового розслідування, вважаю за необхідне визначити заставу в розмірі 11 000 000 грн., оскільки внесення застави у зазначеному розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.» [8].

Таким чином, неврегульованість та відсутність дієвих механізмів перевірки походження внесених у якості застави коштів може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу визначеної в ч.1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може унеможливити виконання завдання кримінального провадження.

Література:


1. Данченко Т.В. «Застава: історія розвитку та проблеми застосування.» Підприємництво, господарство і право, 2004. №1. С. 106-108.

2. О Петров, «Актуальні питання застосування застави як різновиду запобіжного заходу за чинним кримінальним процесуальним кодексом України» (2017) 25 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія Юриспруденція. С. 116.

3. О. Кучинська, Н. Іверук, «Правовий статус заставодавця як учасника кримінального провадження: окремі аспекти законодавчого врегулювання та правозастосовної практики» 2018 (2) Вісник кримінального судочинства. С. 54–55.

4. Про внесення змін до статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (щодо підтвердження легальності походження коштів, внесених у якості застави): Проект Закону України, внесеного на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України Капліним С. М. (реєстр. № 2086 від 10.02.2015).

5. Висновок Правового управління Верховного Суду України на проект Закону України про внесення змін до статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (щодо підтвердження легальності походження коштів, внесених у якості застави). URL:http:// www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(print)/63545850ABFBA597C2257E1F00499BA7

6. Макбрайд Дж. Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес / Дж. Макбрайд. – К.: К.І.С., 2010. С. 108.

7. Ухвала Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30 липня 2018 року по справі № 263/10379/18 URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/75561054 (дата звернення: 24.12.2020 р.).

8. Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року по справі № 757/63957/19-к URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86491465 (дата звернення: 24.12.2020 р.).

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота