ЩОДО ЛІЦЕНЗУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ПРАКТИКИ - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО ЛІЦЕНЗУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ПРАКТИКИ

24.02.2021 18:38

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Домбровська Тетяна Леонідівна, студентка 4 курсу Донецького національного університету ім. Василя Стуса


В сучасному світі ліцензування є широко вживаним і ефективним засобом державного регулювання господарської діяльності. Він дозволяє державі підтримувати баланс в економічних відносинах через обмеження, або, навпаки заохочення розвитку окремих секторів економіки. Оскільки Україна перебуває у стані значних перетворень у сфері охорони здоров‘я, які відбуваються, у тому числі, з урахуванням вимог Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною, це позначається і на регулюванні ліцензування медичної практики. 

У науці питань ліцензування медичної практики торкалися О.В. Руденко, І.Я., Сенюта, О.О. Терзі, О.В. Худошина та інші, проте це питання залишається актуальним і на сьогодні.   

Загалом, ліцензування слід розглядати як засіб державного регулювання та попереднього контролю, спрямованого на забезпечення належної якості здійснення господарської діяльності. Слід визнати, що невтручання держави в господарську діяльність містить у собі ризики, пов’язані із недобросовісністю господарюючих суб’єктів, яка в окремих сферах може створювати реальну загрозу життю і здоров’ю людини. 

Результатом тривалого реформування сфери охорони здоров’я в Україні стало введення терміну «медична практика», яким позначається здійснення господарської діяльності у сфері охорони здоров’я. Відповідно до ст. 17 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» здійснення медичної практики дозволяється лише за наявності ліцензії [1]. Медична практика також вказана у переліку видів господарської діяльності у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» [2].

Нормативно-правове регулювання ліцензування медичної практики характеризується досить частими змінами, що можна пояснити необхідністю реагування на розвиток суспільних відносин у цій сфері та бажанням удосконалення як процедури ліцензування, так і забезпеченням більш високого рівня медичної практики [3]. 

На сьогодні ліцензування господарської діяльності з медичної практики регулюється Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженими у березні 2016 року (далі – Ліцензійні умови) [4]. Згідно з цими Ліцензійними умовами медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії за умови виконання встановлених кваліфікаційних, організаційних, інших спеціальних вимог, а суб'єкти господарювання повинні забезпечити контроль за якістю надання медичної допомоги.

Новелою в ліцензуванні медичної практики виступає те, що право отримати ліцензію має фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ, проте за умови, якщо вона укомплектує штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей (п. 35 Ліцензійних умов).

Коротко характеризуючи вимоги до суб’єктів господарювання, які бажають отримати ліцензію на провадження медичної практики, потрібно вказати, що ці суб'єкти повинні затвердити перелік та вартість послуг, які відповідно до законодавства надаються пацієнтам; використовувати медичну техніку та вироби медичного призначення виключно після їх державної реєстрації; надавати медичну допомогу за видами такої допомоги, які визначені Основами законодавства України про охорону здоров'я; застосовувати методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, дозволені до застосування МОЗ України. 

Окремо варто зупинитися на аналізі кадрових вимог, які висуваються до ліцензіата, особливо до фізичної особи-підприємця. Так, фізична особа-підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим МОЗ. Такі вимоги встановлені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Також потрібно зазначити, що молодші спеціалісти з медичною освітою можуть провадити медичну практику у статусі фізичної особи-підприємця самостійно або під керівництвом лікаря (п. 34 Ліцензійних умов) [4] .

Зокрема, жоден з нормативно-правових актів присвячених ліцензуванню медичної практики, не визнавався фахівцями коректними та викликав численні зауваження. Ліцензійні умови не є виключенням. 

Зокрема, в цих Ліцензійних умовах, використовуються терміни «ліцензіат» і «здобувач ліцензії». У Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензіата визначено як суб’єкта господарювання, який має ліцензію. З урахуванням цього визначення у здобувачів ліцензії може складатися уявлення, що більшість положень Ліцензійних умов розповсюджуються тільки на ліцензіата. Це не є вірним, адже згідно з п. 2 Ліцензійних умов ліцензіат зобов’язаний виконувати вимоги цих Ліцензійних умов, а здобувач ліцензії – їм відповідати. Водночас для більшої чіткості Ліцензійних умов варто було б поряд із ліцензіатом також вказувати і здобувача ліцензії. Більшої конкретики потребує і використання понять «споживач» та «пацієнт», які зустрічаються досить часто у тексті Ліцензійних умов. Варто розподілити випадки, у яких вживаються ці поняття, задля того щоб розуміти, що термін «споживач» застосовується виключно при наданні медичної допомоги за оплату [5].

Потрібно погодитися із О.О. Терзі та О.В. Руденко, які звертають увагу на відсутність формальних критеріїв щодо оцінки достатності наявних у здобувача ліцензії організаційних та матеріально-технічні ресурсів, відірваність управлінської теорії щодо кадрового забезпечення від реальності практики здійснення господарської діяльності та надмірного контролю за формуванням кадрів суб’єкта господарювання, що не виправдовується суспільним значенням медичної практики [6, 7]. Отже, вирішення потребує проблема більш чіткого визначення організаційних, кваліфікаційних, технологічних та інших вимог, про які йдеться у Ліцензійних умовах. 

На сучасному етапі реалізується принципово новий підхід до регулювання питань ліцензування медичної практики, що уособлене у Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з медичної практики. Водночас зміст цих Ліцензійних умов потребує перегляду з точки зору дотримання юридичної техніки. З метою удосконалення законодавчого регулювання ліцензування медичної практики потрібно забезпечити виваженість та конкретику вимог, які закріплено у Ліцензійних умовах, у тому числі за рахунок розкриття цих вимог в інших нормативно-правових актах, актах МОЗ України, та внутрішню узгодженність Ліцензійних умов із цими нормативними документами. 

Література:

1. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 р. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4. Ст.19.

2. Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 2 березня 2015р. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 23. Ст. 158. 

3. Худошина О.В. Шляхи удосконалення нормативно-правового забезпечення ліцензування медичної практики. Східноєвропейський журнал громадського здоров’я. 2015. № 1 (22). С. 198-199.

4. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 285 Офіційний вісник України. 2016. № 30. Ст. 1184.

5. Худошина О.В. Державне регулювання ліцензування господарської діяльності з медичної практики в Україні. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. Київ, 2020. 213 с. 

6. Терзі О.О. Ліцензування як напрям управлінської діяльності у сфері охорони здоров’я. Прикарпатський юридичний вісник. 2018. Вип. 4. Т. 3. С. 62-66.

7. Руденко О.В. Особливості надання адміністративних послуг у сфері ліцензування медичної практики. Актуальні проблеми вітчизняної̈ юриспруденції. 2019. № 1. С. 146-149

________________ 

Науковий керівник: Павлюченко Юлія Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права, Донецький національний університет імені Василя Стуса



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота