ПЕРЕДУМОВИ ПІДПИСАННЯ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО ДОГОВОРУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПЕРЕДУМОВИ ПІДПИСАННЯ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО ДОГОВОРУ

29.03.2021 19:45

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Подойніцин Валерій Михайлович, кандидат юридичних наук, Державний науково-дослідний інститут МВС України


Коротка історія створення організації НАТО. З прийняттям Статуту Організації Об’єднаних Націй який підписаний 26 червня 1945 року в м. Сан-Франциско (США), були прийняті основні норми права застосування сили що закладені в міжнародному договорі. 

На заключному засіданні Конференції Об’єднаних Націй 24 жовтня 1945 року створено Міжнародну Організацію Об’єднаних Націй (ООН) до складу якої увійшли: Австралія, Аргентина, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, Бельгія, Болівія, Бразилія, Велика Британія, Венесуела, Гаїті, Гватемала, Гондурас, Греція, Данія, Домініканська Республіка, Єгипет, Індія, Ірак, Іран, Канада, Китай, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Ліберія, Ліван, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нікарагуа, Нова Зеландія, Норвегія, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Саудівська Аравія, Сирія, СРСР, США, Туреччина, Українська Радянська Соціалістична Республіка, Уругвай, Філіппінська Республіка, Франція, Чехословаччина, Чилі, Еквадор, Ефіопія, Югославія і Південно-Африканський Союз.  

Основною метою створення Організації Об’єднаних Націй було запобігання збройним конфліктам. Це чітко сформульовано в преамбулі і в статті 1 Статуту ООН:

1. Підтримувати міжнародний мир і безпеку. З цією метою приймати ефективні колективні заходи для запобігання та усунення загрози миру, а також для припинення актів агресії або інших порушень миру, і домагатися шляхом мирного діалогу усунення міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть привести до порушення миру;

Стаття 51 Статуту ООН передбачає основне правило самооборони як виняток з заборони на застосування сили в міждержавних відносинах:

«Ніщо в зазначеному Статуті не применшує невід’ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо збройний напад здійснюється на члена Організації Об’єднаних Націй, поки Рада Безпеки не вживе заходів, необхідних для підтримки міжнародного миру і безпеки.

Про заходи, вжиті Членами з метою здійснення цього права на самооборону, слід негайно повідомляти Раді Безпеки і жодним чином не зачіпати авторитет і відповідальність Ради Безпеки відповідно до цього Статуту в будь-який час вживати таких заходів дії, які він вважає необхідними для підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки» [1]. 

Цим було знову підтверджено поняття індивідуальної та колективної самооборони, яке вже існувало в звичайному міжнародному праві і в практиці окремих держав.

Північноатлантичний договір був підписаний 4 квітня 1949 року в м. Вашингтон, округ Колумбія (США) представниками дванадцяти країн: Бельгія, Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Великобританія та США, а потім ратифікований всіма зазначеними державами [2]. 

Література:

1. Статут ООН. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_014#Text

2. Північноатлантичний договір. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950_008#Text



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота