КОНВЕНЦІЯ ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ АБО КОМЕРЦІЙНИХ СПРАВАХ: НОВИЙ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ТРАНСКОРДОННОГО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КОНВЕНЦІЯ ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ АБО КОМЕРЦІЙНИХ СПРАВАХ: НОВИЙ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ТРАНСКОРДОННОГО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

26.06.2021 13:54

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Кернична Софія Ярославівна, докторантка, кафедра міжнародного приватного права, факультет права та адміністрації, Ягеллонський університет


Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права за результатами 22-ї Дипломатичної сесії, участь у якій взяла делегація України, 2 липня 2019 р. було прийнято Конвенцію про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах [1] (далі – Гаазька конвенція). Першою державою, яка підписала цю Гаазьку конвенцію в день її прийняття був Уругвай. Україна підписала Конвенцію 4 березня 2020 року. Ще одним підписантом Гаазької конвенції 3 березня 2021 року став Ізраїль. Проте ні Україна, ні Уругвай та Ізраїль не ратифікували цей міжнародний документ. Гаазька конвенція досі не набула чинності. 

Згідно статті 28 пункту 1 у зв’язку зі статтями 29 та 24 Гаазької конвенції вона вступає в силу в перший день місяця наступного після закінчення періоду, протягом якого одна держава може повідомити другу про те, що Гаазька конвенція не діятиме стосовно другої держави, яка приєдналася до Гаазької конвенції. З наведеного випливає, що для набрання чинності Гаазькою конвенцією, необхідно, щоб до неї приєдналися шляхом підписання, ратифікації, прийняття або затвердження щонайменше дві Договірні Сторони. В Україні для вступу в дію даної конвенції згідно статті 9 Закону України «Про міжнародні договори України» [2] необхідна її ратифікація Верховною Радою України. Текст Гаазької конвенції не перекладений українською мовою.

Гаазька конвенція складається з чотирьох розділів: перший розділ визначає сферу дії конвенції та дефініції, другий регулює визнання та виконання рішень іноземних судів, третій окреслює загальні положення, а четвертий містить заключні положення.

Основною метою Гаазької конвенції є спрощення обороту судових рішень, прийнятих щодо окремих цивільних та комерційних справ, та створення ефективного механізму транскордонного виконання судових рішень. Варто зазначити, що при підготовці тексту Гаазької конвенції зверталась увага на те, що документ спрямований на сприяння міжнародній торгівлі та інвестиціям шляхом: можливості визнання та виконання судових рішень на території кожної з Договірних Держав; зменшення необхідності дублювання судових розглядів в двох або більше державах; зменшення витрат та строків, пов’язаних з визнанням та виконанням рішення суду; збільшення передбачуваності законодавства: приватні особи та підприємства в Договірних Державах зможуть легше з'ясовувати обставини, за яких судові рішення можуть дійсними в інших Договірних Державах; забезпечення можливості позивачам здійснювати вибір місця розгляду справи із врахуванням можливості виконання рішення в іншій Договірній Державі та необхідністю забезпечити справедливість щодо відповідачів [3, с. 4].

Сфера дії Гаазької конвенції визначена у статті 1 та обмежена цивільними та комерційними справами й не поширюється на податкові, митні та адміністративні справи. Зі сфери дії Гаазької конвенції виключені також: арбітраж і пов’язані з ним процедури; питання статусу і правоздатності фізичних осіб; аліментні зобов’язання; інші питання сімейного права; заповіти та спадкування; неплатоспроможність, врегулювання заборгованості; перевезення пасажирів та вантажів; транскордонне забруднення моря, відповідальність за ядерну шкоду; дійсність, нікчемність або припинення юридичних осіб, об'єднань фізичних або юридичних осіб і дійсність рішень їх органів; дійсність записів в державних реєстрах; наклеп; недоторканність приватного життя; інтелектуальна власність; дії збройних сил, в тому числі дії їх персоналу в рамках виконання офіційних повноважень; правоохоронна діяльність, в тому числі дії співробітників правоохоронних органів в рамках виконання офіційних повноважень; антимонопольні питання (конкуренція); реструктуризація державного боргу за допомогою односторонніх державних заходів (стаття 2 Гаазької конвенції).

Відповідно до статті 4 пункту 3 Гаазької конвенції судове рішення визнається лише в тому випадку, якщо воно має силу в державі походження, а підлягає виконанню лише тоді, якщо воно підлягає виконанню в державі походження. Гаазька конвенція містить застереження щодо перегляду судового рішення по суті в державі, в якій відбувається визнання або виконання рішення (стаття 4 пункт 2).

Судове рішення може бути визнаним та виконаним при дотриманні однієї з умов, передбачених статтею 5 пунктом 1 Гаазької конвенції (з обмеженнями, передбаченими пунктами 2 і 3 статті 5 та статтею 6). Першу групу умов можна віднести до персональних підстав територіальної підсудності: а) особа, проти якої порушено клопотання про визнання або виконання рішення суду, мала місце звичайного проживання в державі походження рішення на той момент, коли ця особа стала стороною судового розгляду в суді держави походження судового рішення; b) фізична особа, проти якої порушено клопотання про визнання або виконання судового рішення, мала основне місце господарської діяльності в державі походження судового рішення на момент, коли така особа стала стороною розгляду в суді держави походження судового рішення і позов, щодо якого винесено рішення, був поданий у зв'язку із здійсненням такої господарської діяльності; с) особа, щодо якої порушено клопотання про визнання або виконання судового рішення, подала позов (який не є зустрічним позовом) в справі, в якій винесено судове рішення; d) відповідач мав філію, агентство або інший підрозділ, що не має статусу юридичної особи в державі походження судового рішення на момент, коли він став стороною судового розгляду в суді походження судового рішення, а позов, щодо якого винесено судове рішення, був поданий у зв'язку з діяльністю даної філії, агентства або підрозділу. Друга група умов належить до предметних підстав альтернативної підсудності: g) предметом судового рішення є договірне зобов'язання, і воно винесено судом Договірної Держави, де виконання даного зобов'язання мало місце або повинно було мати місце відповідно до (I) угоди сторін, або (II) права, застосовуваного до договору, при відсутності узгодженого місця виконання, якщо тільки діяльність відповідача щодо угоди явно не формувала навмисний істотний зв'язок з даною державою; h) предметом судового рішення є оренда нерухомого майна, і рішення прийняте судом держави, в якій знаходиться майно; j) судове рішення винесено на підставі позадоговірного зобов'язання, що виникло у зв'язку зі смертю, тілесними ушкодженнями, шкодою, заподіяною майну, або втратою майна, а шкода або бездіяльність, яка спричинила таку шкоду, сталася в державі походження судового рішення, не залежно від того, де була заподіяна така шкода; k) судове рішення стосується дійсності, виникнення, наслідків, управління або зміни трасту, створеного добровільно і зафіксованого в письмовому вигляді, якщо (I) в момент, коли було розпочато судовий розгляд, держава походження судового рішення була визначена в документі, на підставі якого заснований траст, як держава, в судах якої повинні вирішуватися такі питання; або (II) в той момент, коли було розпочато судовий розгляд, держава походження судового рішення була прямо або побічно визначена в документі, на підставі якого заснований траст, як держава, де знаходиться основне місце управління трастом (даний підпункт застосовується лише до судових рішень щодо внутрішніх аспектів трасту між особами, які перебувають або перебували у відносинах трасту). Третю групу умов становлять ситуації, коли судове рішення стосується зустрічних позовів: i) судове рішення винесено проти відповідача щодо договірного зобов'язання, забезпеченого речовим правом щодо нерухомого майна, що знаходиться в державі походження судового рішення, якщо договірна вимога була пред'явлена тому ж відповідачу разом з вимогою, що стосується того ж речового права; l) судове рішення винесено за зустрічним позовом: (I) в тій частині, в якій дане рішення було прийнято на користь особи, яка подала зустрічний позов, за умови, що зустрічний позов був поданий у зв'язку з тією ж угодою або ситуацією, в зв'язку з якою було подано основний позов; або (II) в тій частині, в якій це судове рішення було прийнято не на користь особи, яка подала зустрічний позов, якщо тільки право держави походження судового рішення не вимагає подання зустрічного позову з метою уникнення останнього (пресічного) строку. Четверту групу умов становлять ситуації договірної підсудності: e) відповідач явно висловив згоду на юрисдикцію суду походження судового рішення в ході судового розгляду, в якому було винесено судове рішення; f) відповідач заперечував по суті заявлених вимог в суді походження судового рішення, не заперечуючи юрисдикцію в терміни, передбачені правом держави походження судового рішення, за винятком випадків, коли очевидно, що заперечення проти юрисдикції або щодо здійснення юрисдикції не увінчалися б успіхом відповідно до законодавства тієї держави; m) рішення було винесено судом, визначеним в угоді, укладеній або оформленій в письмовому вигляді або за допомогою інших засобів комунікації, які дозволяють отримати доступ до інформації та можливість подальшого посилання на неї, яке не є угодою про виключну підсудність суду.

Гаазька конвенція у статті 7 встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні та виконанні рішень, зокрема: процесуальні порушення, пов’язані з неповідомленням або неналежним повідомленням відповідача; отримання рішення внаслідок обману; несумісність з публічним порядком держави, в якій звертаються за визнанням або виконанням судового рішення; несумісність судового рішення з рішенням, винесеним судом держави, що робить запит на виконання рішення, щодо спору між тими ж сторонами; несумісність судового рішення з раніше винесеним судом другої Договірної Держави рішенням між тими ж сторонами і з того самого предмета, за умови, що таке більш раннє рішення відповідає вимогам, необхідним для його визнання в запитуваній державі; судовий розгляд в суді держави походження судового рішення не відповідав угоді або вказівці в документі, на підставі якого заснований траст, відповідно до яких спір підлягав вирішенню в суді іншої держави, ніж держава походження судового рішення.

Прийняття Гаазької конвенції є важливим кроком на шляху транскордонного визнання та виконання судових рішень в цивільних та комерційних справах. Приєднання до неї багатьох держав сприятиме створенню міжнародної судової системи з цивільних та комерційних справ та ефективному розгляду транскордонних цивільних та комерційних спорів.

Література:

1. Convention on the Recognition and Enforcement of Foreign Judgments in Civil or Commercial Matters of 2 July 2019. – Available at: https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/full-text/?cid=137

2. Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV // Офіційний вісник України від 17.09.2004 — 2004 р., № 35, стор. 11, стаття 2317.

3. Garcimartín Alférez F. J., Saumier G. Judgments Convention: Preliminary Explanatory Report. Third Meeting of the Special Commission on the Recognition and Enforcement of Foreign Judgments 13–17 November 2017. Part II. – Available at: https://assets.hcch.net/docs/e1b5b4de-d68e-41f0-9ac4-6492345a5b0d.pdf.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота