ФІНАНСОВІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ УНІВЕРСИТЕТОМ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФІНАНСОВІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ УНІВЕРСИТЕТОМ

29.09.2021 19:19

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Бабляк Катерина, студент, Національний університет «Києво-Могилянська академія»


На законодавчому фундаменті (підґрунті) України, університети можуть провадити освітню діяльність в одному з 3 статусів: як бюджетна установа, як неприбутковий заклад освіти та як прибутковий заклад освіти. Заклади вищої освіти можуть перебувати у державній, комунальній або приватній формах власності, при тому, що комунальна – не дуже поширена. Заклади вищої освіти з хорошим рейтингом в основному є бюджетними установами неприбуткової форми – або state non-profit high schools/ public non-profit high schools.

В Україні наразі є 50 закладів приватної форми та 155 закладів державної форми власності [Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, ЄДЕБО, 2021] [5].

Найвищий рейтинг серед університетів України належить державним бюджетним університетам: Національному університету "Києво-Могилянськаакадемія", Київському політехнічному інституту імені Ігоря Сікорського та Київському національному університету імені Тараса Шевченка (в довільному порядку) [Консолідований рейтинг закладів вищої освіти України] [6].

Як показали дослідження, в новітній історії людства, є три основні форми фінансового управління та організації університету: bureaucratic, collegiate and market forms (бюрократична/бюджетна, колегіальна та ринкова відповідно) [3, с. 51].

Бюрократична фінансова модель управління університетом  (Bureaucratic model) як правило, використовується державними університетами, які фінансуються з державного бюджету.

Основними ознаками бюрократичної моделі є:

- фінансування державою за строгим планом витрат, якого необхідно дотримуватись;

- чітка структура університету – ієрархія у структурі, управління по вертикалі, структура університету – факультети, кафедри, бібліотека.

Як показав аналіз, цій моделі притаманні як переваги так і недоліки. 

Основні недоліки бюрократичного університету включають наступне:

- університет не може швидко реагувати і змінити освітні програми чи стратегії  через зміну у освітньому середовищі, попиту  студентів; 

- як правило, держава довго приймає рішення через що університет вимушений чекати дозволу від держави щоб скасувати або додати нову академічну програму. У наш час швидкого розвитку світ стає вимогливішим до випускників ВНЗ, наука та підприємства також вимагають від студентів та університетів більшої мобільності в навчанні, більше практичних навиків та практичного застосування вивчених наукових теорій, більшої пробільності навчання та спеціалізації відповідно до індустрії [3, с. 46].

В цих умовах університетам потрібно швидко реагувати на зміни наукового і підприємницького середовища та міняти освітні програми. В бюджетній установі це достатньо важко зробити; 

- державні університету залежать від політичних сил [3, с. 51].

До переваг бюджетних установ слід віднести швидкість прийняття рішення в умовах різких криз (наприклад, пандемія), а також те, що освітні програми задовольняють потреби держави [3, с. 51].

До останнього твердження наявні спростовуючи аргументи, тому що за законом економіки «правила невидимої руки ринку» попит та пропозиція взаємно врівноважуються в умовах ринкової економіки та конкуренції. Тому освітні програми і так знайдуть своїх споживачів і будуть актуальними та затребуваними тоді, коли будуть потрібні роботодавцям і, як наслідок, студентам. Не держава повинна визначати потребу в освітніх програмах, а ринок. 

Університет, як бюджетна установа, отримує фіксовану річну суму, яка покриває витрати на навчання студентів – заробітна плата викладачам, комунальні послуги для приміщень університету та супутні витрати: канцелярія, устаткування навчальних приміщень комп'ютерами. В реальності, коштів від держави не вистачає на опосередковані витрати, пов'язані з навчанням. Держава забезпечує навчання для студентів на бюджетних місцях. 

Бюрократична модель університету передбачає використання бюджетних коштів. Відповідно, є декілька моделей складання такого бюджету. Вони відрізняються критеріями.

- Інкрементна. Бюджет формується на основі бюджетного плану попереднього року.

- Нульова. Бюджет формується кожного року з самого початку. Проте, часто показники бюджету повторюються і він є схожим на бюджет попереднього року. Звіт про майбутні витрати і потреби подають кожен підрозділ окремо.

- Формування бюджету за показниками ефективності. Бюджетування проводиться базуючись на відношення випускників до вступників на одну програму, в межах одного навчального періоду. 

- Бюджетування за видами діяльності. Бюджетування проводиться на основі прибутковості підрозділів. Більш прибуткові підрозділи отримують більше коштів.

- Управління центрами відповідальності. Кожен підрозділ є самостійним, слідкує за своїми витратами та доходами, планує джерела доходу. Недоліком такої моделі може бути конкуренція за кількість вступників до одного чи іншого факультету. Перевагою цієї моделі є незалежність підрозділів та їхня власна відповідальність за свою фінансову діяльність.

Управління центрами відповідальності є більш характерним, але не обов’язковим, для колегіального типу університету.

Як доповненням до бюрократичного університету виступає колегіальна модель (collegiate) [1, с. 8].

Такий університет не є повністю державним, але залишається власністю держави. Університет має можливість приймати самостійні рішення щодо отримання доходу з надання платних навчальних послуг. Університет фінансується з бюджету та з інших джерел доходу, таких як «ендавмент», благодійність та плата за навчання студентів за контрактом. Кошти, отримані як оплата навчання студентами, можна поставити на депозитний рахунок у державному банку та отримувати пасивний дохід для розвитку університету.

Слід відрізняти управлінську модель університету та джерела доходу і фінансування.

Університет, як колегіум є спільнотою студентів та викладачів, на противагу бюрократичній системі [1, с. 9].

Колегіальний тип організації університету містить дві важливі для університету як центру освіти і науки ознаки, а саме: кафедри отримують більше відповідальності та вповноважень завдяки круглому столу та прийняттю рішень не лише адміністративними органами, але й особисто викладачами на кафедрах [1, с. 9].

Також, кафедра може визначати власні стратегії розвитку, розвивати наукові програми і планувати фінансові джерела майбутніх доходів у цілях розвитку освітніх програм або наукової бази своєї кафедри.

Система управління університетом колегіального типу вирізняється тим, що рішення приймаються за «круглим столом», а управління університетом здійснюється на підставі загальних обговорень та при одностайному прийнятті рішень. 

Такий університет стає центром науки, адже на посади фінансового менеджменту беруть людей, які найкраще розбираються в своїй галузі. Крім того, викладачі університету мають рівні права у прийнятті управлінських рішень.

До переваг такого типу університету можна віднести:

- бажання провідних спеціалістів викладати та працювати в цій установі;

- слідування університету власним науковим або підприємницьким цілям;

- довіра у відносинах з державою – рівні партнерські стосунки;

- університет отримує простір для розвитку та вибору вектора цього розвитку.

З недоліків очевидним є те, що при будь-якому демократичному обговоренні має бути присутнім менеджмент [1, с. 11]. Якої форми він має бути щоб не повторити бюрократичну модель залишається відкритим питанням. Також до недоліків слід віднести те, що при колегіальному типі управління в університеті, підрозділи можуть перетворитись в окремі школи. А однією з ознак університету є об'єднання різних департаментів.

Колегіальний університет має багато переваг, при цьому це є незалежність підрозділів/кафедр та їхня можливість вибрати для себе бажаний і підходящий план складання бюджету, як одного з джерел фінансування. Це може бути як бюджетування за показниками ефективності, так і за видами активності або управління центрами відповідальності. Останній є найбільш децентралізованою моделлю бюджетування.

Слід зазначити, що законодавство України про вищу освіту не забороняє державним закладам вищої освіти отримувати кошти з джерел поза бюджетом, окрім заборонених законом. Серед дозволених джерел фінансування є благодійність та «ендавмент», або сталий фонд, також прибуток з відсотків за рахунок коштів отриманих як плата за навчання та розміщених на депозитних рахунках [4].

Сталий фонд, це сума коштів або вартість іншого майна, призначена для інвестування або капіталізації на строк не менше 36 місяців, пасивні доходи від яких використовуються закладом вищої освіти з метою здійснення його статутної діяльності у порядку, визначеному благодійником або уповноваженою ним особою.

Практика формування і управління «ендавментом» в університетах широко поширена в Сполучених Штатах Америки, Великій Британії [2, с. 190].

Питання додаткових джерел доходу для університетів залишається відкритим і актуальним питанням.

Питання фінансування закладів вищої освіти є актуальним з багатьох причин. По-перше, кількість людей, що хочуть здобувати вищу освіту, зростає і попит на освіту росте. Відповідно росте кількість студентів в академічних групах, що збільшує навантаження на викладацький склад і потребує його збільшення [3, с. 46]. По-друге, з розвитком освіти створюються нові технології для дистанційного навчання або електронного супроводу навчання, що також вимагає інвестицій. По-третє, цінність університету складають його наукові доробки, створені викладачами, докторантами та студентами. А для наукової роботи також потрібні кошти на фінансування наукових досліджень та технологій. 

Зазначене вище дозволяє зробити висновок про актуальність вибору фінансової моделі управління університетом, яка дозволить вирішити більшість фінансових проблем.

Література:

1. Baldridge J. V. Models of University Governance: Bureaucratic, Collegial, and Political. ERIC. 1971. N/A. P. 1–19.

2. Černiauskas, G., & Seiranov, J. (2011). University reserves management: international practices and opportunities for Lithuania. Business, Management and Economics Engineering, 9(2), 185-200. 

3. Ivanova N. Modern trends in higher education funding [electronic resource] / Nataliia Ivanova, Тetyana Kuznetsova, Irina Khoma // Modern Science – Moderní věda. - 2019. - № 3. - P. 44-54.

4. Про вищу освіту. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/conv#n407 (дата звернення: 28.09.2021).

5. Заклади вищої освіти | Реєстр суб'єктів освітньої діяльності. Заклади вищої освіти | Реєстр суб'єктів освітньої діяльності. URL: https://registry.edbo.gov.ua/ (дата звернення: 25.09.2021).

6. Консолідований рейтинг вишів України 2021 року. Освіта.UA. URL: https://osvita.ua/vnz/rating/51741/ (дата звернення: 25.09.2021).

________________ 

Науковий керівник: Іванова Наталія Юріївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії, Національний університет «Києво-Могилянська академія»



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота