ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, СТВОРЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, СТВОРЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

27.10.2021 20:42

[Секція 8. Інтелектуальна власність та його захист. Інформаційне право]

Автор: Пермінова Світлана Олександрівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту підприємств, Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського; Герега Богдан Дмитрович, студент факультету інформатики та обчислювальної техніки, Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського


Штучний інтелект (ШІ) сьогодні розглядається не тільки як засіб прогнозування чи аналізу даних, а і як система, що здатна створювати літературні, музичні та образотворчі твори, наслідуючи їх початкових авторів. Рівень технологій ще не досяг повнофункціонального інтелекту із самосвідомістю та мисленням, однак результати експериментів із самонавчаючими система в математичному моделюванні і нейрофізіології забезпечують виконання нескладних завдань з високою точністю, що свідчить про їхній значний потенціал, здатний, якщо не замінити людину, то все ж скласти серйозну конкуренцію.

У результаті вдосконалення та розвитку штучного інтелекту комп’ютерна програма розглядається не тільки як інструмент для досягнення певного запрограмованого результату, але і як суб’єкт вирішення творчих завдань, оскільки вже сьогодні ряд видань інформують про те, що для написання статей активно залучають роботів та можливості сучасної обчислювальної техніки, які дозволяють мінімізувати відмінності між діяльністю людини і програмою [1]. Таким чином, прослідковується стирання грані між креативною розумовою діяльністю і технічними можливостями роботів. 

Широкого використання штучний інтелект набуває також при створенні та обробці відео, фотографій, музики і текстів, що призводить до практичних проблем і суперечок відносно авторства та заяв про неохороноздатність подібних творів. Нові виклики сучасності у зв’язку з активним технологічним розвитком окреслили важливість питання правового режиму об’єктів, створених за допомогою штучного інтелекту та необхідність законодавчих змін у частині захисту інтелектуальної власності.  

Традиційно, право авторства на створений роботом твір не ставився під сумнів, оскільки робот функціонує за певним алгоритмом, який пише для нього людина. Відповідно, авторство на такий твір визнається за людиною. Більшість юрисдикцій визначають твір охороноздатним, якщо він відповідає певним критеріям, серед яких присутня оригінальність і творча складова. При цьому переважна більшість країн не визнавали ймовірність наявності хоча б чогось творчого у штучному інтелекті.

Тому постає необхідність розмежування результатів інтелектуальної діяльності, створених з використанням ШІ, з результатами, створеними безпосередньо штучним інтелектом. У першому випадку достатньо чинного регулювання, в другому – потрібне коригування законодавства. Однак, розмежування цих категорій – складне завдання, оскільки непросто визначити ступінь участі людини у створенні результату інтелектуальної діяльності. Не виключена поява «сірої зони», суди будуть зазнавати труднощів у визначенні правовласника і порядку використання його робіт.

Не зважаючи на це, деякі країни вже висловлюють свою готовність відповідати на ці виклики і формують відповідну судову практику. 

Ще в кінці ХХ століття у законодавстві ряду країн з’явилися норми, які регулюють виникнення прав на об’єкти інтелектуальної діяльності, створені за допомогою комп’ютера. Вони стали результатом довгої спільної роботи законодавців, експертів у сфері ІТ і ділового співтовариства. Разом із цим, для багатьох фахівців із права прийняття рішення щодо цього питання вбачається тільки в комплексі з вирішенням більш масштабної проблеми, пов’язаної з розглядом системи штучного інтелекту як суб’єкта права [2].

Слід зауважити, що будь-яка, навіть найдосконаліша програма, збір і систематизація даних для навчання системи, технічна підтримка потребують автора-розробника. І якщо фінальний результат роботи штучного інтелекту непередбачуваний, то умови для його функціонування все одно створює людина, праця якої займає центральне місце в авторському праві країн із системою загального права (common law, англо-американська прецедентна система) [3]. У вирішенні спорів про авторство до недавнього часу застосовувалася доктрина Sweat of the brow, яка передбачає, що при відсутності оригінальності, однак значущості витрачених зусиль, творець об’єкта інтелектуальної власності має право на захист [4].

Виходячи з цієї концепції, в законодавстві ряду країн (Нова Зеландія та Великобританія) вже достатньо давно введено в дію норми, які поширюють авторську правову охорону на створені комп’ютером твори, а автором вважається особа (це може бути як програміст, так і користувач), яка створила необхідні умови для розробки такого продукту.

2017 року Європарламентом було ухвалено Резолюцію «Норми цивільного права про робототехніку», яка складається з більш ніж сотні пунктів, що присвячені багатоманітним аспектам робототехніки та штучного інтелекту. В документі рекомендується закріпити правову базу використання ШІ та запровадити загальноєвропейську систему «розумної» реєстрації машин. Пропонується також певним категоріям роботів привласнити окремий реєстраційний номер, який буде внесений до спеціального реєстру, в якому кожен бажаючий зможе знайти розгорнуту інформацію про робота, виробника, власника, компенсаційні пункти на випадок заподіяння шкоди. Зроблено акцент на швидких темпах розвитку роботизації людського організму, що в свою чергу призводить до зростання залежності від девайсів. Тобто, вже сьогодні провідні європейські країни готові легально визнати авторами комп’ютерні програми та прирівняти штучний інтелект до людського [5].

Японські законодавці рухаються в цьому напрямі більш активно, про що свідчить рішення державної комісії з питань інтелектуального права щодо необхідності розпочати розробку правил захисту авторських прав на творчі продукти штучного інтелекту, сподіваючись на підтримку вітчизняних компаній, які створюють та впроваджують дані інноваційні технології.

Тобто, мова йде про формування не тільки фактичної, а і юридичної бази для виникнення нового правового явища – визнання за штучним інтелектом авторських прав. Залишається невирішеним тільки питання, чи буде штучний інтелект визнаний суб’єктом, і чи буде він мати можливість реалізувати свій комплекс прав як автор твору.

Література:

1. Esling, Philippe & Devis, Ninon. (2020). Creativity in the era of artificial intelligence.

2. Hilty, Reto and Hoffmann, Jörg and Scheuerer, Stefan, Intellectual Property Justification for Artificial Intelligence (2020). URL: https://ssrn.com/abstract=3539406 (дата звернення: 25.10.2021).

3. Common Law (Anglo-American). Encyclopedia of the American Constitution. URL: https://www.encyclopedia.com/politics/encyclopedias-almanacs-transcripts-and-maps/common-law-anglo-american (дата звернення: 26.10.2021).

4. Saksena, Hailshree. (2009). Doctrine of Sweat of the Brow. SSRN Electronic Journal. 10.2139/ssrn.1398303.

5. Kalogeraki, S. (2017, February 17). Civil Law Rules on Robotics. The Parliament Magazin. URL: https://www.theparliamentmagazine.eu/news/article/civil-law-rules-on-robotics (дата звернення: 26.10.2021).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота