СУЧАСНІ ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНСТИТУТУ ОПІКИ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СУЧАСНІ ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНСТИТУТУ ОПІКИ В УКРАЇНІ

27.10.2021 21:06

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін першої категорії, Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу


Сімейний кодекс України закріпив положення, які містяться в Декларації прав дитини, прийнятої 20.11.1959 р., щодо охорони прав дитини. У ст. 10 закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. передбачено, що: «Держава через органи опіки та піклування у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки.» Правове регулювання опіки за чинним законодавством України динамічно розвивається. Так, по-перше, воно збагатилося положеннями фактично усіх основних міжнародно-правових актів з питань захисту прав дітей. По-друге, правові норми Сімейного кодексу України з питань опіки системно узгоджені з відповідними положеннями Цивільного кодексу України. Так, ст. 55 ЦК України встановлено «опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки» [1]. Тим часом зміни, що відбулися у цивільному та сімейному законодавстві, зумовлюють потребу в реформуванні інституту опіки. Змінилося уявлення про місце сімейного та цивільного права в системі права, почастішало застосування нетипових договорів, проявляється тенденція до розширення сфери участі держави у цивільних правовідносинах [1]. Механізм правового регулювання опіки зумовлений тим, що у правовій доктрині опіка розглядається переважно як комплексний інститут сімейного та цивільного права. Включення норм про опіку та піклування до ЦК України повністю відповідає загальній концепції ЦК як кодексу приватного права. Водночас в СК України міститься гл. 19 «Опіка та піклування над дітьми», яка регулює опіку над дітьми як правову форму влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. При цьому норми ЦК України застосовуються до опіки щодо дітей, відповідно до ст. 8 СК України про застосування дорегулювання сімейних відносин ЦК України. Л. Ю. Михєєва досліджує опіку у кількох аспектах: як вид соціального піклування, як систему правовідносин і як інститут законодавства. Опіка як вид соціального піклування являє собою універсальну форму індивідуального тимчасового влаштування, яка: 1) регулюється нормами різної галузевої належності; 2) призначена для заповнення відсутньої дієздатності підопічної особи, а також у необхідних випадках для забезпечення інших її інтересів (наприклад, додаткова мета опіки над дітьми - їх виховання); 3) полягає у виконанні опікуном юридичних або (і) фактичних дій в інтересах підопічного; 4) виконує загальнодержавні завдання, тому її встановлення і належне здійснення повинні забезпечуватися організаційною та контрольною діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування [2].

Питання про правову природу опіки над неповнолітніми вважається спірним, оскільки поняття опіки належить до комплексних, бо з одного боку, це спосіб поповнення дієздатності дитини, з іншого – своєрідний інститут представництва, без якого фактично неможливо захищати права та інтереси неповнолітніх дітей. Перед інститутом опіки стоять завдання забезпечення: встановлення опіки над дітьми, які цього потребують; захисту прав та інтересів дітей, які перебувають під опікою; мінімального рівня забезпечення життя дітей, які перебувають під опікою; державної підтримки громадян, які виконують обов’язки; виконання органами опіки покладених на них функцій.

Діти, які перебувають під опікою, мають особливе правове становище як учасники цивільних та сімейних правовідносин. Втрата батьківського піклування з тієї чи іншої причини є підставою для набуття дітьми додаткового комплексу прав не тільки в сімейних, а й в інших правовідносинах. Ці обставини дають змогу стверджувати про самостійний характер і специфіку правовідносин з виховання дітей, які перебувають під опікою. Погоджуюся з С. Є. Морозовою, яка вважає за необхідне доповнити ст. 4 СК України «Дитина має право жити і виховуватись в сім’ї. За відсутності батьків, при позбавленні їх батьківських прав і в інших випадках втрати батьківського піклування, право дитини на виховання в сім’ї забезпечується органом опіки та піклування. Вилучення дитини з кровної сім’ї і передання її на постійне виховання в іншу сім’ю є виключною мірою і має застосовуватись лише у випадках, коли проживання дитини у кровній сім’ї шкодить її інтересам» [2]. Т. О. Урумова зазначає,що основною метою вдосконалення традиційної системи влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, є забезпечення інтересів дитини та особи, яка взяла її на виховання [1]. У сфері правового регулювання відносин опіки сьогодні існують істотні недоліки: не розроблені теоретичні положення стосовно механізму правового регулювання у цій сфері; не визначений в належний спосіб понятійний апарат; у чинних правових актах недостатньо чітко розмежована компетенція органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо здійснення опіки; фактично не передбачається участь громадськості у виконанні завдань опіки; відсутня чіткість у визначенні правового статусу підопічних тощо [3]. Для подолання виявлених недоліків, необхідно прийняти спеціальний закон про опіку в Україні з визначенням відповідного понятійного апарата цієї сфери; деталізувати правове регулювання опіки щодо застосування відповідальності за правопорушення у цій сфері; визначити правові форми залучення суспільно-політичних організацій до виконання завдань опіки. Реалізація цих пропозицій сприяла б подальшому удосконаленню правового регулювання відносин у сфері опіки.

Література:

1. Дутко А. О. Опіка (піклування) над дітьми як вид соціального піклування / А. О. Дутко // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. - 2015. - № 813. - С. 319-323.

2. Морозова С. Є. Правове регулювання опіки та піклування за цивільним законодавством України: автореф. дис. канд. юрид. наук.: спец. 12.00.03 / С. Є. Морозова. - К.: Національна академія наук України, 2011. – 20 с.

3. Чорна Ж. Л. Окремі питання встановлення опіки над фізичними особами / Ж. Л. Чорна // Університетські наукові записки. - 2011. - № 2. - С. 120-125.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота