ПОШИРЕННЯ НЕПРАВДИВИХ ЧУТОК В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПОШИРЕННЯ НЕПРАВДИВИХ ЧУТОК В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ В УКРАЇНІ

23.11.2021 20:48

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Гарбачова Олена Віталіївна, студентка Університету митної справи та фінансів


Оголошення Всесвітньою організацією охорони здоров’я світової пандемії COVID-19 мало наслідком запровадження у багатьох країнах не лише карантинних, а й інформаційних обмежень. Кожна держава на свій розсуд намагалась запобігти процесам дестабілізації суспільства, в тому числі вживаючи відповідних заходів для посилення контролю за медіа-ресурсами та запроваджуючи обмеження на свободу вираження думок і поглядів. Україна не стала виключенням, але на відміну від країн-сусідів, наш парламент утримався від прийняття окремого нормативно-правового акту спрямованого на боротьбу з небажаною інформацією, пов’язаною з епідеміологічною ситуацією та запровадженням карантину в державі.

Для того щоб боротися з так званими «фейками» в мережі Інтернет, національні правоохоронні органи почали активно складати протоколи про адміністративні правопорушення. Правовою підставою для правомірного притягнення осіб до відповідальності стала ст. 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). 

Згідно зі ст. 173-1 КУпАП – «Поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку» [2].

Слід зазначити, що цю норму було внесено до КУпАП ще за часів СРСР, але до березня 2020 року вона застосовувалась порівняно зрідка. Зокрема, відповідно до реєстру судових рішень, у 2017 році суди лише тричі розглядали справи за статтею 173-1, у 2018 році – шість разів, у 2019 році – сім. Але від часу оголошення пандемії коронавірусної інфекції на території України ситуація кардинально змінилася.

Станом на початок травня 2020 року адміністративні суди 31 раз розглянули справи за статтею 173-1 КУпАП. З них тільки в семи постановах особи визнавалися винними в скоєнні адміністративного правопорушення і притягалися до відповідальності у вигляді штрафу, а ще в трьох випадках – визнавалися винними, проте звільнялися від відповідальності. Суд виносив таким особам усне попередження через малозначність порушення [4]. У результаті розгляду ще двадцяти однієї справи адміністративні суди ухвалили рішення або про відсутність у діях відповідних осіб складу згаданого правопорушення, або про неможливість розглянути справу у зв’язку з неналежним оформленням протоколу.

При цьому майже всі судові справи стосувалися поширення інформації в мережі Інтернет через соціальну мережу Facebook або групи в комунікаційному застосунку Viber. Також, доволі цікавим є той факт, що найбільшу активність у складанні протоколів за статтею 173-1 КУпАП, від початку запровадження карантину в Україні, продемонстрували поліцейські Дніпропетровської (15 протоколів за якими покарано 7 осіб), Хмельницької (13 протоколів, покарано 5 осіб) та Львівської (11 протоколів, покарано 4 особи) областей [1].

Як вбачається із судової практики, покарання за поширення неправдивих чуток мережею Інтернет, дійсно можна отримати. У той же час самі суди не можуть достатньою мірою обґрунтувати наявність умислу сіяти паніку серед населення, а у деяких випадках виносять абсолютно різні рішення при однокових обставинах справи.

Що стосується особливостей притягнення до відповідальності за поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку в мережі Інтернет, під час карантину, то вони полягають у наступному:

1. Неповно встановлюються обставини справи. Нерідко суди не встановлюють повний текст повідомлення, що стало підставою для складання адміністративного протоколу. Крім того, із судового рішення неможливо зрозуміти, яку інформацію аналізував суд та чи може вона призвести до паніки або порушення громадського порядку.

2. Недостатню зібраної доказової бази. Нерідко судом не надаються докази наявності умислу на сіяння паніки чи порушення громадського порядку.

3. Відсутні оцінки судом спірного повідомлення на предмет правдивості відповідного повідомлення.

4. Відсутні обґрунтування наявності умислу посіяти паніку серед населення або порушити громадський порядок [3].

Взагалі характерними ознаками правопорушення, що має своїм наслідком адміністративну відповідальність за цією нормою є те що, по-перше інформація має бути неправдивою, причому особа, яка поширювала її, знала і розуміла неправдивість інформації. По-друге інформація має бути такою, що може спричинити паніку або порушення громадського порядку, і такі наслідки розумілися порушником або він мав би їх розуміти. Тобто, проста на перший погляд, конструкція складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-1 КУпАП викликає деякі складнощі в процесі практичного застосування.

Суттєвою проблемою в даній сфері є те, що об’єктивна сторона правопорушення, що полягає у поширенні неправдивих чуток виражена через низку оціночних понять таких як «чутки» і «паніка», які і досі не мають єдиного нормативного визначення, хоча згадане правопорушення існує ще з часів УРСР. Також, відкритим залишається питання щодо кількості населення, чий спокій має бути порушений даним правопорушенням для того, щоб воно перестало бути малозначним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що незважаючи на актуальність даної теми, особливо під час карантину, проблематика адміністративної відповідальності за поширювання неправдивих чуток в мережі Інтернет здебільшого залишається поза увагою спеціалістів у галузі адміністративного права. Питання, пов’язані з існуванням таких соціальних феноменів, як чутки й паніка залишаються в царині досліджень з психології та соціології, але не з адміністративної науки. Це видається не зовсім правильним з огляду на те, що адміністративне право як ніколи потребує чіткого категоріального апарату для того, щоб система правосуддя працювала однаково і однозначно для всіх.

Список використаних джерел:

1. Батчаєв В. Фейк чи ні? Як поліція застосувала статтю 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток» [Електронний ресурс] / В. Батчаєв // Інтернет Альманах "Антидот". – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://antydot.info/analytics/feyk-chy-ni-yak-politsiia-zastosuvala-stattiu-173-1-kupap-poshyriuvannia-nepravdyvykh-chutok/.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР). – 1984. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text.

3. Поширення чуток про коронавірус онлайн: як реагують суди в Україні? [Електронний ресурс] // Платформа прав людини. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ppl.org.ua/poshirennya-chutok-pro-koronavirus-onlajn-yak-reaguyut-sudi-v-ukra%D1%97ni.html.

4. Сафароф А. Карантинна боротьба з чутками [Електронний ресурс] / А. Сафароф // Інститут масової інформації. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://imi.org.ua/monitorings/karantynna-borotba-z-chutkamy-i32933.

__________________ 

Науковий керівник: Доненко Валерій Вікторович, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри адміністративного та митного права Університету митної справи та фінансів



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота