ПРОБЛЕМИ ВІЙСЬКОВО–ЦИВІЛЬНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ ЯК ТИМЧАСОВОГО РЕЖИМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПОСТ–КОНФЛІКТНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ ВІЙСЬКОВО–ЦИВІЛЬНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ ЯК ТИМЧАСОВОГО РЕЖИМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПОСТ–КОНФЛІКТНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ

14.12.2021 21:17

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Ліннік Дмитро Юрійович, аспірант 1 року навчання, Донбаська державна машинобудівна академія


На початку 2014 року в Україні відбулися значні політичні, суспільні та економічні зміни які тривають по нині. Існування на карті територій, які постраждали внаслідок воєнних дій, актуалізувало питання економічного благоустрою цих територій та пошук оптимальних шляхів для виходу із кризового стану в усіх інших сферах суспільного життя. Бойові дії на сході України стали причиною виникнення маси негативних наслідків серед яких людські жертви, руйнування інфраструктури, розбалансування виробничої потужності країни через тимчасово окуповані території, занепад промислового та сільсько-господарського виробництва, зростання рівня безробіття, інфляції та падіння ланки макроекономічних показників. Незважаючи на нестабільність ситуації в пост-конфліктних територіях велике значення має налагодження системи державного управління та місцевого самоврядування.

Збройний конфлікт на сході України з усією ясністю показав нездатність органів місцевого самоврядування та цивільних державних адміністрацій ефективно працювати у ситуації інтенсивних бойових дій. В Донецькій та Луганській областях, органи місцевої влади обласного, районного, міського та селищного рівнів фактично припинили свою діяльність що призвело до різкого погіршення гуманітарної ситуації у прифронтових районах [1]. 

Місцеве самоврядування не відновилося і після взяття більшої частини даних територій влітку 2014 року під контроль сил Антитерористичної операції. У деяких населених пунктах розташованих на лінії зіткнення, депутати місцевих рад просто були відсутні, втікши на непідконтрольні території, а в інших – вони блокували роботу, зокрема прийняття місцевих бюджетів, відкрито саботуючи виконання своїх прямих обов’язків.

У зоні проведення антитерористичної операції діяли так звані «військові коменданти» населених пунктів, що підтримували мінімальну життєдіяльність громад, яких можна розглядати як перший образ військово-цивільних адміністрацій. Неможливість здійснення повноважень органами місцевого самоврядування у населених пунктах, які потерпають від активних бойових дій, а також необхідність стабільного забезпечення життєдіяльності населених пунктів розташованих на лінії фронту привело до закріплення цього досвіду Законом України «Про військово-цивільні адміністрації» №141-VIII від 3 лютого 2015 року. Вже 5 березня 2015 року наказом президента України № 123/2015 було створено перші 14 військово-цивільних адміністрацій у Донецькій та Луганській областях. 

Закон повинен був діяти до трьох років, але у 2018 році були внесені зміни Верховною Радою України і ухвалено рішення про його безстроковість. Незважаючи на зменшення інтенсивності ведення бойових дій, кількість військово-цивільних адміністрацій на місцевих та районних рівнях поступово збільшується. Військово-цивільна адміністрація має звичайні для місцевого самоврядування повноваження і в значній мірі змінює його, впливаючи на політичне життя на цих територіях. Такий тип самоврядування являє собою муніципальні або регіональні гібридні режими, які об’єднують характеристики звичайного централізованого управління та військового управління [2].

Військово-цивільні адміністрації – це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України або у складі Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції [3].

До повноважень військово-цивільних адміністрацій входить вирішення практично всіх питань місцевого управління, зокрема тих, які були властиві місцевим радам, а саме:

– забезпечення збалансованого економічного розвитку території;

– затвердження місцевого бюджету;

– встановлення тарифів на побутові, комунальні, транспортні послуги;

– здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці всеукраїнських референдумів та виборів;

– підготовка та затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

– встановлення ставок місцевих податків і зборів, а також пільг щодо їх сплати;

– організація благоустрою населених пунктів [4].

Як було зазначено раніше, військові дії завдали шкоди економіці Донецької та Луганської областей, наслідком чого стала повна або часткова зупинка місто-утворюючих підприємств та відтоку бізнесу. Руйнування інфраструктури та зупинка виробництва на великих промислових та сільськогосподарських підприємствах, а також пільгові умови оподаткування, надані державою на лінії зіткнення призвели до зниження власних доходів місцевих бюджетів якими розпоряджаються військово-цивільні адміністрації. 

До початку військових дій формування бюджетів малих міст формувалося за рахунок коштів зібраних у вигляді трьох податків: єдиний податок, що сплачується підприємцями, як фізичними так і юридичними особами, акцизний податок за реалізацію підакцизних товарів та плата на землю, яка включає в себе земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. 

Доходи міського бюджету також доповнювалися сумами від податку на доходи фізичних осіб, місцевих податків та адміністративних штрафів. Для підтримки суб’єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, ці суб’єкти були звільнені від сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а також оренди комунального та державного майна.

Позбавивши місцеву владу одного з їх основних джерел доходу, законодавством не було передбачено компенсаційного механізму, тоді як відновлювальні роботи вимагають величезних витрат. Саме зі скасуванням плати за землю асоціюють проблему наповнюваності бюджетів представники військово-цивільних адміністрацій Авдіївки, Торецька, Мар’їнки та Красногорівки та відсутність фінансових та матеріальних засобів для повноцінного відновлення життєдіяльності даних міст. 

Однією з головних проблем військово-цивільних адміністрацій є відновлення зруйнованого житла, особливо приватного житлового фонду, що найбільше постраждав від бойових дій. Проблема посилюється відсутністю на державному рівні механізму компенсації та відновлення приватного житлового фонду. Відновленню за рахунок державного та місцевого бюджету підлягають  лише багатоквартирні будинки та об’єкти державної чи комунальної власності. Всі спроби врегулювати дану проблему через уряд чи Верховну раду виявилися неуспішними [1]. 

Іншою проблемою для військово-цивільних адміністрацій є надання якісних комунальних та транспортних послуг, тобто забезпечення безперервного функціонування життєво важливої інфраструктури. Військово-цивільним адміністраціям в даних питаннях доводиться співпрацювати з компаніями провайдерами даних послуг. Проте через нестабільність ситуації на територіях поблизу лінії зіткнення досить часто виникають перебої водопостачання, газопостачання та електроенергії.  

Серед проблем що стосуються устрою самих військово-цивільних адміністрацій як тимчасових режимів державного управління слід виділити непрозорість процедур та закритість ВЦА для контролю з боку місцевих громад, що породжує корупційні ризики. Без виборного представницького органу, колективного прийняття рішень і розподілу законодавчих та виконавчих функцій діяльність військово-цивільних адміністрацій суперечить реформам децентралізації, які проводяться в Україні починаючи з 2014 року. 

Також не визначено критерії оцінки ефективності військово-цивільних адміністрацій. Фактично не працюють механізми дисциплінарної чи політичної відповідальності для керівників ВЦА, які не відповідають займаній посаді. Відсутність зовнішнього нагляду збільшує особисту владу голови ВЦА та знімає всі бар’єри на шляху до автократичного правління. 

Голови ВЦА мають у своїй діяльності враховувати судження своїх громадських рад, до складу яких входять представники неурядових організацій, бізнесу, партій, ЗМІ. Формалізуючи такі відносини за допомогою законів, ВЦА були б зобов’язані запитувати судження своїх громадських рад, щодо таких муніципальних сфер, як житло, транспорт, освіта, охорона здоров’я та меншою мірою питання безпеки та оборони. З огляду на це постає проблема доцільності впровадження інституту ВЦА, тобто його застосування лише на тих територіях які знаходяться в ситуації активних бойових дій. 

Саме в умовах локальної політичної нестабільності пов’язаною з військовою проблемою, ВЦА постає вдалим інструментом для забезпечення порядку та запобігання російському втручанню через лінію зіткнення. Проте в умовах стійкого перемир’я військово-цивільні адміністрації постають менш ефективними ніж місцеві ради та їх виконавчі органи в освоєнні коштів на життєзабезпечення та розвиток місцевих громад. Створення і діяльність ВЦА є необхідним рішенням, але в зоні активних або потенційних бойових дій. 

Наразі інститут військово-цивільних адміністрацій потребує реформування. Законодавчо слід закріпити механізм громадського контролю за діяльністю ВЦА, необхідно передбачити механізми впливу місцевих громад на вибір глави та ключових співробітників військово-цивільних адміністрацій, а також дати можливість оцінювати компетенції та рівень доброчесності претендентів.

Список використаних джерел: 

1. Спокуса самодержавства: Військово-цивільні адміністрації в підконтрольних територіях поблизу лінії розмежування URL: https://civicmonitoring.org/the-temptation-of-autocracy-military-civil-administrations-in-the-government-controlled-territories-in-the-vicinity-of-the-contact-line/

2. Аналіз проблем економічного розвитку Донецької та Луганської областей URL: https://ces.org.ua/wp-content/uploads/2021/04/UA2002-Diagnostic-report-on-the-current-state-of-Donbas-February-2021.pdf

3. Про Військово-цивільні адміністрації: Закон України №141-VIII від 03.02.2015 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/141-19#Text 

4. Війна і права людини – Дослідження Української Гельсінської спілки з прав людини URL: https://helsinki.org.ua/

________________ 

Науковий керівник: Акімова Олена Володимірівна, доктор економічних наук, доцент, Донбаська державна машинобудівна академія



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота