ПРАВОТВОРЧІСТЬ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОТВОРЧІСТЬ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

20.12.2021 22:09

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Пилипчук Олександр Анатолійович, студент, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка


На сьогоднішній день, з огляду на курс нашої держави на євроінтеграцію, актуальним питанням є вивчення європейської правової системи в контексті її джерел та специфіки, а також оптимізація існуючої системи відповідно до європейських правових цінностей.

У європейських країнах передача повноважень у сфері правотворчості здійснюється лише нормативно-правовими актами законодавчого рівня, проте саме делегування законотворчної функції реалізовується зазвичай конституціями даних держав. До прикладу, європейське право характеризується тим, що в ньому установчі договори є первинним джерелом права, а інші нормативно правові акти є вторинними, натомість в нашій державі навпаки: нормативного-правовий акт є основним джерелом права.

Важливим моментом є те, що Конституції європейських держав не мають одного спільного підходу до делегування правотворчих повноважень. Зокрема у Конституції таких країн як Данія та Швейцарія, не закріплюються повновання їх урядів. Також у певних державах ЄС правотворчі повноваження урядів визначені фіктивно або узагальнено, проте це не впливає на ефективність здійснення публічного управління, оскільки наявна неконкретність визначень допомагає концентрувати на законодавчому рівні правотворчі повноваження ворганів виконавчої влади.

Загалом у європейських державах делегування правотворчих повноважень реалізується виключно нормативно-правовими актами законодавчого рівня, проте делегування конкретно законотворчої функції реалізується конституційно. Тому причинами передачі правотворчих повноважень є законодавчі нормативно-правові акти спеціального та/або загального спрямування. Наприклад, у Фінляндії та Угорщині дані спеціальні акти законодавчого рівня затверджуються так само, як і зміни до Конституції, а в Швейцарії та Данії ці правотворчі функції можуть бути передані за умов термінової потреби.

Однак ключові закони країн ЄС не завжди передбачають наявність ефективних методів парламентського контролю за здійсненням правотворчих функцій їхніми урядами, що в свою чергу породжує зловживання законодавчими функціями з боку органів виконавчої влади та призводить до зменшення ролі представницьких органів.

Окрім цього, у європейських державах неоднаково регулюється процедура делегування правотворчих функцій. Наприклад, уряд Франції має право запросити надати дозвіл на реалізацію певних видів правотворчості у парламенті через видачу спеціально передбачених для таких ситуацій актів – ордонансів, які мають законодавчу юридичну силу і по своєму призначенню є актами про делегування правотворчих функцій. Також парламент даної країни на період делегування своїх повноважень уряду повністю від них відмовляється.

В Італії можливим є передача уряду будь-яких парламентських функцій з правотворчості та законотворчості, але за вийнятком тих функцій, які належать, власне, до конституційних повноважень парламенту. Акти уряду, які були прийняті за допомогою передачі повноважень повинні бути погоджені парламентом та мають назву декрети.

Однак у Німеччині акти законодавчого рівня про передачу повноважень від парламенту до уряду не визнаються, проте на конституційному рівні зазначено, що закони можуть уповноважувати як уряд, безпосередньо, так і окремі його міністри, і тому вони можуть видавати постанови, котрі фактично можуть передбачати норми про делегування правотворчності, але за умови, що термін, ціль та обсяги повноважень буде конкретизовано.

Вартим уваги також є досвід правотворчості окремих земель Федеративної Республіки Німеччини, тому що в її Конституції не зазначена сфера правотворчості земель, а це означає, що вирішення питань місцевого значення знаходиться на рівні земель. На федеративному рівні ухвалюються закони загальнодержавного значення у питаннях, передбачених Конституцією, але прийняття законодавчих актів, загалом, може бути передано до повноважень земель, хоча зазвичай такі повноваження передаються урядам земель, які, в свою чергу, видають відповідні підзаконні нормативно-правові акти, щоб врегулювати нагальні питання.

Найбільш актуальним на даний момент для нашої країни є досвід правотворчості органів місцевого самоврядування такої держави колишнього соціалістичного табору, як Чехія, оскільки тут правотворчість ОМС здійснюється за допомогою видачі ними актів місцевого значення, які зазначені в законодавстві. До повноважень органів місцевого самоврядування у цій країні належить, зокрема, вирішення всіх місцевих питань, що не віднесені до повноважень інших відповідних органів. А це означає, що відомчі компетенції та повноваження розподілені таким чином, що місцеві органи влади тут вирішують значну частину питань місцевого значення, чим задовольняють місцеві потреби громадян. 

Загалом у державах Європейського Союзу розповсюдженою є практика формування та видання правових договорів країн-учасниць Ради Європи, які визначають основні правові орієнтири у галузях регіонального самоврядування та місцевої демократії. Серед них варто розглянути «Європейську стратегію інновацій та доброго врядування на місцевому рівні», яку було затверджено в 2008 році комітетом міністрів країн членів Ради Європи. 

Дана стратегія визначає основні принципи демократичного урядування на регіональному та місцевому рівнях, наприклад, участь громадськості в правотворчості органів публічного управління, представницькі та чесні вибори, ефективність рішень та нормативно-правових актів, публічність та відкритий доступ до цих рішень, культурний плюралізм, верховенство закону, компетентність та професійність посадовців, етичність поведінки, забезпечення прав людини та громадянина, сучасність та сприйняття змін тощо.

Ще одним вагомим документом міжнародного рівня, який зазначає ключові принципи правотворчості органів публічного управління на муніципальному та регіональних рівнях держав Західної Європи є «Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади».

Можна підсумувати, що правотворчість органів публічного управління в Європейському Союзі складається з різноманітних джерел, які включають в себе декілька складових, які, загалом, можна поділити на первинні нормативно-правові акти, до яких відносяться установчі міжнародні договори, які встановлюють засади діяльності ЄС, та вторинні нормативно-правові акти, що прийнятті на основі зазначених договорів, а також різного роду міжнародні конвенції, судові рішення, додаткові акти, які визначають ціннісні принципи європейської правотворчості. Загалом, правотворчість в Європейському Союзі являє собою не лише діяльність певних суб’єктів правотворчості, а й окремі регламентовані процедури, направлені на взаємоузгодження позицій між ними та прийняття загальних норм права ЄС. 

Отже, хоч українська та європейська системи мають значні відмінності щодо поняття, призначення та видів актів, але переймання ефективного європейського досвіду вітчизняною системою матиме позитивний ефект, оскільки відбудеться адаптація чинного національного законодавства до правового поля Європейського Союзу, впровадяться в існуючу нормотворчу систему європейські стандарти та відбудеться використання європейських правових джерел.

Література:

1. Грималюк П. О. Делегована правотворчість у зарубіжних країнах. Часопис Київського університету права. Теорія та історія держави і права. Філософія права. 2010. № 3. С. 39-43.

2. Бориславська О., Заверуха І., Захарченко Е., Курінний О., Школик А., Ніколь Т. Децентралізація публічної влади: досвід європейських країн та перспективи України. 2012. 128 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота