МІЖНАРОДНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА СТАНДАРТИ ООН ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ЖІНОК - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МІЖНАРОДНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА СТАНДАРТИ ООН ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ЖІНОК

10.05.2022 21:40

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Бочек Оксана Іванівна, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України


Права людини – це невід’ємні права, якими наділена кожна людина, а їх захист найнадійнішим механізмом на національному та міжнародному рівнях. Закони, політика, процедури і механізми, які існують на національному рівні, є ключовими для здійснення прав людини в кожній країні, в основу яких, зазвичай, покладені міжнародні норми. Гендерна рівність є важливою основою будь-якого демократичного суспільства, яке прагне до соціальної справедливості та поваги до прав людини. Майже у всіх суспільствах та сферах діяльності жінки піддаються дискримінації як з юридичної, так і з практичної точки зору. Така ситуація обумовлена та посилюється наявністю дискримінації в сім’ях, в суспільстві та на робочому місці. Хоча причини та наслідки цього можуть бути різноманітним у різних країнах, дискримінація по відношенню до жінок є широко розповсюдженим явищем. Збереженню цього явища сприяє наявність усталених стереотипів, а також традиційних культурних та релігійних звичаїв та уявлень, які принижують роль жінки. 

Як слушно зазначила Катерина Чижмарь, істотним проявом рівності у сфері взаємодії жінки і чоловіка є рівність їхніх прав і свобод, юридична рівність перед законом і судом. Юридична рівність не може подолати фактичну нерівність, що існує між чоловіком та жінкою й проявляється в різних аспектах. Проте вона є юридичною основою подолання гендерної нерівності, поступової ліквідації найбільш небезпечних для суспільства її проявів [1, С. 144; 2, С. 416].    

Рівність прав жінок є одним із основоположних принципів Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН). У преамбулі до Статуту ООН зазначено, що одна з головних цілей полягає в тому, щоб «знову затвердити віру в основні права людини, в гідність та цінність людської особистості, рівноправність чоловіків та жінок…» [3].   

Однак у XX столітті переважало упередження проти жінок. Навіть члени Комісії, які розробили Загальну декларацію прав людини 1948 року, схвалили використання терміну «людина» для позначення правовласника. Коли радянський делегат Володимир Корецький розкритикував використання виразу «всі люди» як «історичний атавізм, який заважає нам зрозуміти, що ми, люди, лише половина людського вигляду», президент Комісії Елеонора Рузвельт виступила на захист виразу «Всі люди браття». В результаті такий вираз зберігався ще деякий час [4].

У більшості випадків в кінцевому проекті використовувалися нейтральні терміни, такі як «люди», «будь-хто», «кожний», а в преамбулі містилося конкретне посилання на «рівні права чоловіків та жінок». Тим не менше, Загальна декларація та наступні документи по правам людини, прийняті ООН та іншими міжурядовими організаціями, продовжували використовувати займенник «він» у відповідності з традицією, згідно якої займенник чоловічого роду означає та включає займенник жіночого роду. Не дивлячись на чітко визначені та загальновикористанні антидискримінаційні положення, в яких зазначено, що стать як характеристика або статус не може використовуватися з ціллю дискримінації або позбавлення прав людини, документи, затверджені ООН, не змогли забезпечити аби права людини в рівній мірі застосовувалися як до жінок так і до чоловіків.

Дискримінація та насильство щодо жінок бере своє коріння з гендерних стереотипів, згубних культурних норм та дискримінаційному законодавстві. Нерівність  у соціальному та правовому статусі не дозволяє жінкам та дівчатам користуватися своїми правами у всіх сферах життя, будь-то послуги з охорони материнства, медичне обслуговування чи освіта, рівні можливості працевлаштування чи справедлива оплата праці. Жінки та дівчата повинні мати можливість в повному обсязі користуватися всіма своїми правами людини в умовах рівності та бути вільними від усіх форм дискримінації – цей аспект має основоположне значення для забезпечення прав людини, миру та безпеки, а також сталого розвитку.

Пекінська декларація та Платформа дій [5] підтверджують, що захист та заохочення прав людини є обов’язком держав, та які займають центральне місце в роботі Організації Об’єднаних Націй. Програма дій забезпечує міцну основу для досягнення гендерної рівності в рамках прав людини та чітко встановлює відповідальність держав за виконання покладених на себе зобов’язань щодо захисту прав жінок. 

Не менш важливим міжнародним документом щодо захисту прав жінок є Статут ООН, який гарантує рівність прав жінок та чоловіків. Всі міжнародні документи по правам людини передбачають ліквідацію дискримінації за статю. Майже всі країни ратифікували Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) [6], яку називають міжнародним біллем про права жінок. З приведенням правової бази країн світу у відповідність до норм Конвенції, набули змін й механізми покарання за порушення прав жінок. Крім того, держави визнали необхідність доповнити законодавство окремими положеннями, в тому числі соціальними реформами, для забезпечення реалізації прав жінок на практиці. 

Як приклад, Марокко та Польська Республіка внесли зміни в свої конституції аби гарантувати рівність між жінками та чоловіками та забезпечити конституційну основу для захисту основних прав жінок. Держава Бруней Даруссалам (Південно-Східна Азія), підписавши новий ісламський законопроект, входить в число країн, які змінили цивільне та сімейне законодавство. В більшості країн ці зміни призвели до прогресу в розділі майна між подружжям, рівності чоловіків та жінок в законах, які стосуються шлюбу, розлучення та спадщини. Деякі африканські країни, в тому числі Гана та Сенегал, підписали законопроекти, які передбачають кримінальну відповідальність за звичаї, які наносять шкоду жінкам, такі як операції на жіночих статевих органах, що призводять до каліцтва жіночого тіла. Турецька Республіка є однією з країн, які внесли зміни в свій кримінальний кодекс, аби усунути відмінності у спілкуванні з чоловіками та жінками у питаннях зваблення та вбивства одного з подружжя. Ісламська Республіка Іран та Непал домоглися прогресу в створенні спеціальних сімейних судів та відділення з гендерних питань в судовій системі [7].  

Безперечно, така норма як захист прав жінок та дівчат має бути включена в національні закони та політику кожної держави, оскільки міцно закріплена в міжнародних стандартах в області прав людини. Крім того, не менш важливим є сама процедура застосування законів, які забезпечують безперешкодний доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд. Жінки та дівчата мають бути обізнані щодо своїх прав та мати засоби для їх захисту, а соціальні стереотипи – оскаржені та змінені.  

Міжнародні стандарти та рекомендації щодо захисту прав жінок та їх рівності з правами чоловіків передбачають проведення на сучасному етапі українського державотворення комплексних законодавчих заходів щодо прийняття спеціальних законів в цій сфері та дієвих механізмів їх застосування. Крім того, необхідно наголосити, що закріплені в міжнародному праві шляхи вирішення  протирічь між додатковими спеціальними заходами на користь жінок та принципом рівності дають змогу зрозуміти роль жінки у суспільстві, та забезпечують реалізацію принципу рівності прав жінок та чоловіків.

Література:

1. Катерина Чижмарь. Реалізація міжнародно-правових стандартів рівноправ’я та охорони жінок у правовій системі України. Підприємство, господарство і право. № 7. 2018. С. 144-149.

2. Правова доктрина України : у 5 т. Т. 1 : Загальнотеоретична та історична юриспруденція / В. Я. Тацій, О. Д. Святоцький, С. І. Максимов та ін. ; за заг. ред. О. В. Петришина. X. : Право, 2013. 976 с.

3. Устав Организации Объединенных Наций и Устав Международного Суда. Москва, 1981. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text (дата звернення 09.05.2022)

4. ZEHRA F. KABASAKAL ARAT. Les droits des femmes comme droits humains. URL: https://www.un.org/fr/chronicle/article/les-droits-des-femmes-comme-droits-humains (дата звернення 09.05.2022)

5. Пекінська декларація, прийнята на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок 15 вересня 1995 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_507#Text  (дата звернення 08.05.2022)

6. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text (дата звернення 08.05.2022)

7. Droits fondamentaux des femmes. Les femmes en l’an 2000. 5-9 juin 2000. URL: https://www.un.org/french/womenwatch/followup/beijing5/session/fiche9.html (дата звернення 10.05.2022)



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота