ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ ВІЙНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ ВІЙНИ

22.06.2022 17:53

[2. Юридичні науки]

Автор: Андрухів Олег Ігорович, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри права Університету Короля Данила, м.Івано-Франківськ, Україна


Початок повномасштабної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року тільки актуалізував цілий комплекс проблем, що є наслідком восьмирічних військових дій на Донбасі, анексії Криму. Власне активні бойові дії 2014 року загострили увагу суспільства до проблеми сирітства, адже значна частина неповнолітніх втратили батьків під час військових дій. Однак, масштаби сирітства, що спровоковані військовими діями останніх місяців, значно більші і їх можна тільки умовно осягнути, адже офіційна статистика стосовно цивільних жертв, в тому числі й дітей, не відома. Так само не відомо кількості дітей, які стали сиротами через смерть одного із батьків, які були в складі збройних сил України. Окрім того, зараз ми спостерігаємо й грубі факти порушення військовими Росії норм міжнародного права – депортація неповнолітніх, вбивство дітей, ґвалтування, тощо. Тільки станом на 15 червня 2022 року, згідно офіційної інформації ювенальних прокурорів 313 дітей загинуло та понад 579 поранено внаслідок воєнних дій починаючи з 24 лютого [4]. Окрім цього, на територію Росії депортовано понад 238 тис українських дітей [6], серед них багато й дітей-сиріт. Так, радник міського голови Маріуполя П. Андрющенко поділився інформацією, що 540 дітей-сиріт з Донецької області перебувають в одному з таборів Ростовської області [5].

З огляду на масштаби війни і її наслідки насамперед для неповнолітніх, проблема захисту дітей України в умовах війни перестає бути виключно внутрішньою і вимагає міжнародної допомоги. З огляду на зазначене науково актуальним видається аналіз офіційної державної політики у сфері захисту дітей та дітей-сиріт під час війни. Досліджувана проблема важлива з кількох причин. З одного боку, із зони бойових дій в перший місць війни було евакуйовано сотні дітей-сиріт, в тому числі й дітей молодших трьох років, а тому нагальним є питання усиновлення таких дітей або створення належних умов для їхнього перебування. Це вимагає активної інформаційної політики з боку держави, насамперед в плані спростування тези про неможливість усиновлення чи взяття під опіку дітей в умовах воєнного стану. З іншого боку, зростання кількості дітей-сиріт, депортація дітей з території України вимагає цілісного підходу з боку держави, розробки нового й удосконалення чинного законодавства, звернення до світового співтовариства за допомогою у вирішенні цієї проблеми.

У цьому контексті, доцільно розв’язати три завдання: по-перше, конкретизувати норми національного і міжнародного законодавства, що регулює права дітей; по-друге, розкрити особливості зміни національного законодавства у сфері захисту неповнолітніх, зокрема дітей-сиріт під час воєнного стану; по-третє, визначити потенційні дії держави у сфері захисту дітей під час війни.

Національну нормативно-правову базу, що регулює процедуру захисту дітей сиріт складає Конституція України; Житловий Кодекс України (перейменований 24 лютого Житловий кодекс Української РСР); Закони України «Про охорону дитинства»; «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2005 року № 823 «Про затвердження Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку». Національне законодавство сформульоване у відповідності до норм Конвенції ООН про права дитини. У згаданих нормативних актах, подається чітке розуміння змісту понять дитина-сирота, дитина позбавлена батьківського піклування та безпритульна дитина. 

У національному законодавстві загалом виокремлюється два види дітей-сиріт: діти-сироти (біологічні сироти) та діти, позбавлені батьківського піклування (соціальні сироти) [1, с. 320]. Вважаємо, що необхідно ще більш детально розмежувати ці поняття і ввести категорію дітей-сиріт, які втратили батьків під час військових дій.

Стосовно трансформації національного законодавства в умовах війни, то після 24 лютого 2022 р. було прийнято ряд змін, які зокрема спрощували процедуру перетину кордону неповнолітніми та дітьми-сиротами. Так, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №166 від 28.02.2022 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України», під час воєнного стану, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зможуть виїхати закордон за спрощеною процедурою [2].

Закон передбачає, що спрощена процедура поширюється на: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18 років, та перебувають цілодобово в закладах різних типів, форм власності та підпорядкування; дітей, які не досягли 18 років, не мають статусу дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, але перебувають цілодобово в закладах різних типів, форм власності та підпорядкування; дітей, влаштованих до сімей патронатних вихователів, які не досягли 18-річного віку.

Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають цілодобово в закладах різних типів, передбачена можливість виїзду за кордон під час надзвичайного або воєнного стану за наявності лише: 1. Паспорт громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта) або документів, що містять відомості про особу, визнаних Держприкордонслужбою; 2. Наказ директора закладу (або особи, яка його заміщує), де проживала дитина, про виїзд дітей за межі України [3].

Такі діти можуть виїжджати за кордон у супроводі законного представника або іншої уповноваженої ним особи.

Діти, які не мають статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, але перебувають цілодобово в закладах різних типів, форм власності та підпорядкування, а також для дітей, влаштованих до сімей патронатних вихователів, також потрібні лише два документи для перетину кордону під час надзвичайного або воєнного стану: 1. Паспорт громадянина України або свідоцтво про народження дитини (за відсутності паспорта), або документи, що містять відомості про особу, визнані Держприкордонслужбою; 2. Один з наступних документів: наказ директора закладу (або особи, яка його заміщує), де проживала дитина, про виїзд дітей за межі України; рішення органу опіки та піклування чи військової адміністрації про виїзд дітей за межі України; рішення органу опіки та піклування чи військової адміністрації або наказ служби у справах дітей про влаштування дитини до сім‘ї патронатного вихователя [3].

В умовах війни актуальним виявилося питання всиновлення чи взяття під опіку дітей-сиріт. В публічному просторі поширюється інформація про заборону здійснення відповідних дій в  умовах війни, однак українське законодавство, що регулює процедуру усиновлення змін не зазнало. Єдине обмеження полягає в тому, що усиновлення дітей, які перебувають на території України, провадиться лише в тих регіонах, де немає воєнних дій та працюють державні органи влади України і тільки по відношенню до тих дітей щодо яких вдалося встановити обставини життя їх батьків або інших родичів [7]. Процедура усиновлення на час воєнного стану не змінювалася і відбувається на загальних підставах і у відповідності до Сімейного Кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №905 від 08.10.2008 року, якою затверджено «Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей».

Чинне законодавство визначає, що основними чинниками, що «ускладнюють» процедуру усиновлення, є знову ж таки норма про інтереси дитини, а тому інституції, що відповідають за процедуру усиновлення відмовляють в усиновленні коли: «є надія на успішний розшук і возз’єднання сім’ї в найкращих інтересах дитини; ще не минув розумний період (зазвичай принаймні два роки), протягом якого були зроблені всі можливі кроки для розшуку батьків або інших членів сім’ї, що вижили» [7].

Усі інші вимоги стосуються осіб, що виявили бажання усиновити дитину. 

Наразі, з огляду на воєнний стан, основними чинниками, що ускладнюють процедуру усиновлення є наступні: «в окремих регіонах, де відбуваються активні бойові дії, служби у справах дітей та суди тимчасово не здійснюють повною мірою своїх повноважень, а тому в цих регіонах не можливо організувати процес усиновлення; в умовах воєнного стану, коли люди можуть перебувати в облозі без зв’язку, у полоні або у лікарні із пораненнями різної складності, вкрай тяжко встановити обставини життя батьків чи інших родичів дитини; в умовах воєнного стану особи, які хочуть усиновити дитину, не завжди матимуть можливість зібрати необхідні документи, підтвердити наявність житла та постійного доходу й створити для дитини належні умови для виховання та розвитку» [7].

Ну і завершальною проблемою, що в умовах війни набуває першочергового значення – є загалом інформаційна політика держави у сфері захисту дітей, а також залучення міжнародних організацій до вирішення ряду проблем у цій сфері. Насамперед, слід чітко і послідовно фіксувати усі злочини, які здійснили російські військові по відношенню до неповнолітніх. Варто також, залучити міжнародну допомогу для догляду за дітьми-сиротами, що евакуйовані із зони бойових дій на Західну Україну. В цьому випадку мова йде, не стільки про матеріальне забезпечення, як фахову і спеціалізовану психологічну допомогу. Актуальним залишається також питання «долі» дітей-сиріт, яких евакуювали у європейські країни. Можливість усиновлення цих дітей європейськими батьками є позитивною з одного боку, але з іншого веде до втрати генофонду української нації.

Таким чином, дотримання прав дитини є основоположним завданням держави та громадянського суспільства. Особливо актуалізується ця проблема в умовах війни, коли дитина завжди є найменш захищеною. Не зважаючи на активне залуження саме суспільства, волонтерського руху до питань захисту дітей-сиріт, саме роль держави має бути визначальною у цій сфері, адже від того, як держава і національне законодавство захищає неповнолітніх залежить майбутнє країни, її добробут та безпека.

Література:

1. Боднарчук О. І. Ефективність нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 73. С. 316-321.

2. Державне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. URL: https://cutt.ly/wJitOjP.

3. Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України. Постанова Кабінету міністрів України № 264 від 12 березня 2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2022-%D0%BF#Text.

4. Прокурори за добу зафіксували смерть 25 дітей від обстрілів окупантів. URL: https://medicine.rayon.in.ua/news/498198-v-rosiysko-ukrainskiy-viyni-zaginulo-shchonaymenshe-108-ditey.

5. Путін «краде» дітей з України. Що треба робити для їхнього повернення? URL: https://www.radiosvoboda.org/a/novyny-pryazovya-deportatsiya-ditey-mariupol-rosiya-usynovlennya-putin/31877450.html

6. Росіяни вивезли з України вже понад 238 тисяч дітей. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3492644-rosiani-vivezli-z-ukraini-vze-ponad-238-tisac-ditej.html

7. Усиновлення та тимчасове влаштування дітей в умовах воєнного стану. URL: https://helsinki.org.ua/articles/usynovlennia-ta-tymchasove-vlashtuvannia-ditey-v-umovakh-voiennoho-stanu/.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота