ФОРМУВАННЯ І ЗМІСТ КОНЦЕПЦІЇ ФЕДЕРАЛІЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ ХІХ СТ. - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФОРМУВАННЯ І ЗМІСТ КОНЦЕПЦІЇ ФЕДЕРАЛІЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ ХІХ СТ.

22.06.2022 18:15

[2. Юридичні науки]

Автор: Жупник Василь Васильович, кандидат історичних наук, доцент кафедри права, Університету Короля Данила, м. Івано-Франківськ, Україна


В українській політичній і правовій думці ідея федералізму є настільки ж актуальною і популярною, як й ідея соборності та самостійності. Популярними ідеї федералізму були не тільки у ХІХ – на початку ХХ ст., коли під впливом процесів американського державотворення, серед європейських мислителів утверджується протилежні до унітарних концепції державотворення. Навіть на початку ХХІ ст. серед українських політиків, громадсько-політичних діячів і пересічних громадян, ідеї федералізму не втратили своєї актуальності. У цій ситуації показовим є те, що якщо у ХІХ ст. федералізм обґрунтовувався соціально-економічними потребами, то у ХХІ ст., у випадку України, він обґрунтовується національними, культурними та ідеологічними. Власне це і обумовлює наукову актуальність вивчення процесів формування та еволюції концепції федералізму в українській політичній і правові думці ХІХ ст., а також встановлення основних відмінностей від аналогічних концепцій початку ХХІ ст.

Саме поняття «федералізм» латинського походження, й означав у римському праві форму договору, за яким різні (політичні) утворення вирішили виконувати одні функції разом, зберігаючи при цьому свою автономію по відношенню до інших [9]. Власне федералізм був ключовою формою організації держави, й дозволив Римській імперії тривалий час залишатися великою державою за умови, коли кожна з провінцій дотримувалася єдиних але не стандартизованих законів [10]. 

Схожа форма федералізму, яка існувала у Римській імперії мала місце і в Київській Русі, де федералістські тенденції посилювалися з огляду на зростання вотчинної системи землеволодіння. Показовим у цьому плані було рішення Любецького з’їзду князів 1097 року, коли було встановлено договірні відносини між центральною владою та удільними князями, що й поклало початок новому державно-політичному устрою, що мав яскраво виражені федералістські тенденції [2, с. 19]. Характерно, що для української традиції державотворення федералізм був традиційним і мав своє відображення в тій чи іншій формі як в литовсько-польський період, так і в період Гетьманщини. 

Однак, у ХІХ ст. з огляду на еволюцію змісту самого поняття держава, трансформувався і зміст поняття федералізм. Саме у європейській традиції державотворення, поняття держава набуває нового змісту, а в її основі знаходиться конституційні норми. Останні формують нову конфігурацію взаємин між суб’єктами федерації, які залишаючись суверенними, добровільно розділяють окремі спільні завдання, а окремі залишають для власного автономного правління [10]. Популярність ідей федералізму в Європі ХІХ ст. пояснюється тим, що тогочасні держави, які як і сучасні, в порівнянні зі стародавніми державами, є набагато більш комплексними утвореннями, які регулюють багато функцій і глибоко впливають на життя своїх громадян. Ще більше еволюція федералізму проявилася в наш час, адже усі федеративні держави керуються демократичними нормами, відповідно зберігається рівність як центральної влади так і суб’єкта федерації. Як наслідок, жодне обмеження суверенітету не може відбутися без демократичної участі всіх громадян всередині країни [10]. Загалом федеративний устрій еволюціонував від форми правління де вся повнота влади належала елітам, до загального народовладдя. 

Яскравим прикладом і своєрідним еталоном держави федеративного типу є Сполучені Штати Америки. Показово, що саме США і державотворчі процеси, що відбувалися на Американському континенті сприяли утвердженню ідей федералізму в українській політичній і правовій думці. Український дослідник О.Забзалюк, прослідковуючи еволюцію ідей федералізму в Україні, вказує, що першими, хто популяризував подібні ідеї у ХІХ ст. були декабристи [2, с. 20]. Ми не зовсім погоджуємося з цією думкою, адже ідеологи декабристського руху в переважній більшості не були українцями, а в їхніх концепція перебудови імперії Романових, українським землям не відводилося якогось окремого місця. Вважаємо, що з огляду на характеристику української політико-правової думки, першими, хто популяризував ідеї федералізму були члени Кирило-Мефодіївського товариства. 

Необхідно справедливо зауважити, що ідеї кирило-мефодіївців, у тому числі й ідеї федералізму, формувалися під впливом декабристів, і зокрема поглядів М. Муравйова. Проте, чи не найбільший вплив на формування федералістичних поглядів серед членів Кирило-Мефодіївського товариства мали процеси державотворення у США. Саме вони підвели до думки про доцільність створення великої слов’янської держави. Так, один із лідерів кирило-мефодіївців М. Костомаров вказував, що «всі слов’янські народи з’єднаються між собою у федерацію подібно до стародавніх грецьких республік чи Сполучених Штатів Америки» [6, с. 474]. Схожої думки був і Г. Андрузький, який для реалізації слов’янської федерації пропонував взяти «за взірець Сполучені Штати чи нинішню конституційну Францію» [3]. Однак, ці погляди чітко відображали популярні в той час слов’янофільські ідеї, які виникли в середовищі декабристів. Тільки у програмному документів товариства, «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія» конкретизовано, що «кожне слов’янське плем’я повинно мати свою державність і незалежність» [3]. Тобто, ці ідеї чітко відображали суть сучасно типу федерації, коли суб’єкти федерації володіють набором самостійних владних функцій, а центральна влада здійснюється за допомогою «загального Слов’янського собору із представників усіх племен» [4, с. 150-151].

Характерно, що політичні й правові ідеї кирило-мефодіївців відрізнялися від ідей російських слов'янофілів, й апелювали до дотримання принципів демократизму, соціальної рівності, політичної свободи, засудження самодержавства, експлуатації, кріпацтва, критика імперіалізму, як основного ярма України, апелювання до історичних звичаїв і традицій, тощо [8, с. 70].

У контексті дослідження ідей федералізму, що формувалися в середовищі членів Кирило-Мефодіївського товариства, цікавими видаються державницькі погляди Т. Шевченка. Однозначно, що митець не залишив жодної теоретичної праці, що стосується майбутнього укладу Української держави, але його численні твори сповнені саме федералістичними ідеями, апелюванням до пошуку власного Д. Вашингтона, рівності, свободи, ліквідації кріпацтва.

Закономірно, що федералістичні ідеї викликали спротив з боку імперської влади Росії, тому, як декабристи, так і члени Кирило-Мефодіївського руху і навіть представники російського слов’янофільства зазнавали переслідувань, арештів. Але не зважаючи на спротив влади, в середовищі українських громадсько-політичних діячів ідеї федеративного устрою майбутньої Української держави залишалися популярними. В цьому плані чи не найвідомішим представником федералістичних ідей був М. Драгоманов. С.Єкельчик вважає саме М.Драгоманова «найвидатнішим представником федералістичної думки в XIX ст.» [1]. В основі федералістичної концепції М. Драгоманова лежала його ідея «громадівського соціалізму». Мислитель вважав, що федерація, як форма організації держави є закономірним етапом [7, с. 414]. При цьому, сам мислитель не мав чіткого розуміння федералізму, як форми державного ладу. Він у своїх роботах часто, і як синоніми використовував терміни «федерація», «федералістичні зв'язки», «федералізм» й мав на увазі як форму взаємозв’язку між державами, так і форму взаємозв’язку між окремими громадами чи територіями [5, с. 10]. 

На нашу думку, концепція федералізму яку відстоював М. Драгоманов була далекою від класичної. Його основна мета полягала у ліквідації російського самодержавства та централізму влади з відповідним посиленням місцевого самоврядування. Громадівський соціалізм Драгоманова передбачав формування федеративної демократичної республіки, яка складалася не з окремих штатів, а гарантувала широкі повноваження органам місцевого самоврядування.

Драгоманівський федералізм був швидше не про ступінь підпорядкування суб’єктів федерації центральній владі, чи їх самостійність, а про зміну вертикальних механізмів влади на горизонтальні, що вкотре ґрунтувалося на бажанні ліквідувати російське самодержавство і усталену в імперії Романових абсолютистку монархію, яка взагалі відкидала ідею конституції, а про розширення політичних прав окремих регіонів, й мови не могло йти.

Не зважаючи на зміст поглядів М. Драгоманова, вони мали насамперед значний вплив на політичну думку України останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. Особливо, його ідеї вплинули на політичні переконання галицьких мислителів С. Подолинського, І. Франка та ін.

Загалом, можна стверджувати, що на межі ХІХ – ХХ ст. федералізм у поєднанні з соціалізмом становили домінуючу течію в середовищі українських мислителів. Така ситуація збереглася й до початку Національно-демократичної революції 1917-1922 рр.

Таким чином, для української політико-правової думки, ідея федералізму є історично обумовленою, адже в період Київської Русі вона реалізовувалася практично. У ХІХ ст. в умовах розвитку класичних ідей федералізму в Європі, ця політична ідея набуває поширення і серед українських мислителів. Починаючи від декабристів і особливо членів Кирило-Мефодіївського товариства, федералістичні підходи до організації держави стають найбільш популярними. Одним із найвідоміших ідеологів федералізму був М. Драгоманов, однак, його концепція федеративного ладу мала на меті перебудувати вертикальну модель взаємовідносин на горизонтальну і забезпечити реалізацію соціальних прав і свобод. Загалом, утверджені в українській політичній і правовій думці ХІХ ст. ідеї федералізму мали важливе значення, адже на початку ХІХ ст. і навіть в період Центральної Ради, вони були популярними. Не втратили своєї актуальності ідеї федералізму і в наш час, особливо активно їх обговорюють в умовах адміністративної реформи.

Література:

1. Єкельчик С. Федералізм М. Драгоманова. URL: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:Lki_ZZytVsUJ:www.ditext.com/yekelchyk/federal.html+&cd=1&hl=uk&ct=clnk&gl=ua

2. Забзалюк О. Генеза ідей федералізму в історії української політико-правової думки (кінець ІХ – середина ХІХ ст.). Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Юридичні науки, 2012. №  4. С. 17-24. 

3. Карасевич А., Лисенко Л. Ідея слов’янської федерації у програмних документах Кирило-Мефодіївського товаритсва. URL: https://cutt.ly/hKfpZpf.

4. Кирило-Мефодіївське товариство : у 3 т. / АН УРСР. Археогр. комісія та ін.; упоряд. М. І. Бутич, І. І. Глизь, О. О. Франко; редкол.: П. С. Сохань (голов. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1990. Т. 1. 1990. 544 с.

5. Ковриженко О. Погляди М. П. Драгоманова на федеративний устрій суспільства. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 06. Історичні науки. Випуск 5. С. 9-12. 

6. Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. К., Изд-во при КГУ, 1989. 736 с.

7. Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. Чернівці: Прут, 2000. 488 с.

8. Сліпушко О. Суспільно-політичні ідеї Кирило-Мефодіївського братства у художньому просторі поезій Тараса Шевченка. Шевченкознавчі студії. 2013. Вип. 16. С. 66-74. 

9. Kalypso N. «Our European Demoi-cracy», in Whose Europe? National Models and Constitution of the European Union, eds S. Weatherill and K. Nicolaidis (Oxford: Oxford University Press, 2004. Р. 137-152. URL: https://users.ox.ac.uk/~ssfc0041/EurDem.pdf.

10. Piattoni S. Federalism and Its Competitors: Which Template for Contemporary Europe?. Dans L'Europe en Formation, 2012/1 (n° 363). P. 9-20. URL: https://www.cairn.info/revue-l-europe-en-formation-2012-1-page-9.htm#no8.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота