ДО ПИТАННЯ ПРО ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СПІЛЬНОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ПРО ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СПІЛЬНОСТІ

29.06.2022 18:00

[2. Юридичні науки]

Автор: Адамова Олена Семенівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права, доцент кафедри психології НУ «ОЮА»


Розкриваючи значення визначення «спільний», звернемося до прямого етимологічного значення цього слова. «Спільний» означає «разом» і відносить нас до категорії простору (і тісно пов'язаної з нею категорії часу). «Спільний» означає той, що реалізується, виявляється в одному місці, в єдиному просторі. Це перший і початковий сенс цього визначення. Спільна життєдіяльність означає життєдіяльність або буття, що здійснюється в загальному просторі: фізичному, територіальному, природному, соціальному. Присутність інших людей в одному і тому ж місці (і в один і той же час) – ось початкова ознака спільності [1, c. 170]. 

Більш важливими, суттєвими атрибутами спільної життєдіяльності ми вважаємо включеність її суб'єктів в соціальну взаємодію і породжувані цією взаємодією соціальні зв'язки і відносини. В цьому випадку класичні категорії простору і часу набувають нового змісту, що породжується соціальністю як атрибутом спільної життєдіяльності людей як соціальних суб'єктів. Тут ми можемо і повинні говорити не тільки про єдиний (спільний) фізичний і природний простір учасників спільної життєдіяльності, а й про єдиний соціокультурний простір, обумовлений приналежністю суб'єктів спільної життєдіяльності до загальних для них соціокультурних умов, проживанням в єдиному історичному часі, їх приналежністю до єдиної, спільної для них спільноти, володінням засобами спілкування, що дозволяють формувати цю спільність і усвідомлювати її. Такі уявлення про спільну життєдіяльність як онтологічну підставу реалізації психологічних відносин як феноменів не тільки індивідуальної, а й груповий психіки прямо співвідносяться з положеннями тезаурусної концепції гуманітарного знання [2, c. 10]. 

Ще один важливий сенс категорії спільності пов'язаний з її подвійністю, яка передбачає наявність протилежної спільності властивості. Бути з кимось разом означає одночасно – бути з кимось не разом, тобто нарізно, окремо. Тобто категорія спільності спочатку включає в себе не тільки зміст об'єднання, спільності, інтеграції, а й сенс поділу, відмінності, диференціації. Цей аспект спільності прямо привертає нашу увагу до категорій «ми» і «вони» як базових категорій соціальної психології. 

Дана дихотомія («свої – чужі», «такі як ми – інші») є неодмінною умовою збереження сучасної соціальної психології. Соціально-психологічні процеси диференціації та інтеграції [3, c. 29], виступають психологічними механізмами, що забезпечують і регулюють процеси соціальної взаємодії і спільної соціальної життєдіяльності. При цьому реальними суб'єктами спільної соціальної життєдіяльності виступають, перш за все, не індивіди, але самі соціальні групи. Тому зрозуміти психологічні відносини індивідуальних суб'єктів, які онтологічно завжди виступають реальними суб'єктами психологічних відносин як феноменів психіки і свідомості, без розуміння спочатку соціальної, тобто групової природи цих відносин, неможливо. Окрема людина, особистість виступає лише носієм, і в цьому сенсі індивідуальним суб'єктом своїх психологічних відносин. Однак зміст цих відносин, пережитих індивідуальним суб'єктом як його індивідуальні відносини, спочатку соціально формується в соціальній взаємодії, закріплюється в культурних знаках і символах і присвоюється індивідом. Він – зміст цих відносин – є загальним, подібним зі змістом відносин якихось інших індивідів (реально або потенційно «своїх») і різним, що відрізняється від відносин індивідів, реально або потенційно «інших», «чужих». Спільність, схожість психологічних відносин (і інших змістовних феноменів психіки і свідомості, наприклад, уявлень, вірувань тощо) індивідів, що дозволяє розглядати їх як групових суб'єктів психологічних відносин, є одночасно і наслідком, продуктом їхньої спільної життєдіяльності, і фактором, умовою реалізації цієї спільності, умовою існування груп як психологічних і соціальних спільнот [1, c. 171]. 

Основним механізмом формування психологічної спільності, цілісності групи є спільна групова діяльність. А. Л. Журавльов виділяє основні соціально-психологічні характеристики спільної діяльності і її колективного суб'єкта. В рамках системного підходу в дослідженні психології трудового колективу сформульовано положення про множинність (або різноманітті) зв'язків і відносин в трудовому колективі, який повинен розглядатися одночасно як суб'єкт спільної діяльності, спілкування і міжособистісних відносин [4, c. 82]. Аналізуючи поняття колективного суб'єкта в соціальній психології, А. Л. Журавльов відзначає відсутність загальноприйнятого розуміння і тлумачення цього терміну. У найширшому сенсі цим поняттям позначається «всякі збори людей, готових вести себе певним чином і тим більше характерною поведінкою» [5, c. 59]. При цьому колективність розуміється як спільність, і визначення «колективний» і «груповий» (суб'єкт) не диференціюються. У більш вузькому сенсі поняття «колективний (груповий) суб'єкт» пов'язується з певною якістю (сукупністю якостей) групи, яке можна визначити як суб'єктність. У цьому сенсі «бути колективним суб'єктом означає бути активним, діючим, інтегрованим, тобто виступаючим єдиним цілим, відповідальним тощо.». 

 Обумовленість життєдіяльності особистості і її суб'єктивних психологічних відносин включеністю в ті чи інші групи підкреслюють провідні психологи, тобто група і особистість представляються єдиними, нерозривними.

При такому розумінні психологічні відносини особистості як суб'єкта спільної соціальної життєдіяльності, зберігаючи свій статус явищ індивідуальної свідомості, онтологічно цілісним суб'єктом якого виступає особистість як соціальний індивід, одночасно розкриваються як носії соціальних явищ: цінностей, норм, оцінок, соціальних зв'язків, які формуються, відтворюються і змінюються не інакше як в процесі спільної життєдіяльності особистостей як соціальних суб'єктів психологічних відносин. Тим самим знімається традиційна дихотомія розгляду психологічних і суспільних відносин, при якій суб'єктивні психологічні відносини особистості протиставляються об'єктивним соціальним відносинам, які носять об'єктивний характер і суб'єктами яких виступають не особистості, а соціальні групи. 

Використана література:

1. Позняков В.П. Психологические отношения субъектов совместной жизнедеятельности. Знание. Понимание. Умение. 2013. № 1. С. 167–174.

2. Луков В.А., Луков В.А. Тезаурусы. Субъектная организация гуманитарного знания. М.: Изд-во Национального ин-та бизнеса, 2008. 

3. Позняков В.П. Психологические отношения субъектов экономической деятельности. М.: Изд-во Ин-та психологии РАН, 2000. 

4. Журавлев А.Л. Психология совместной деятельности. М.: Изд-во Ин-та психологии РАН, 2005.

5. Журавлев А.Л. Психология коллективного субъекта. Психология индивидуального и группового субъекта / под ред. А. В. Брушлинского, М. И. Воловиковой. М.: Изд-во Ин-та психологии РАН, 2002. С. 51-81. 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота