МОВЛЕННЯ ЯК ІНДИКАТОР КУЛЬТУРИ МІЖПЕРСОНАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МОВЛЕННЯ ЯК ІНДИКАТОР КУЛЬТУРИ МІЖПЕРСОНАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ

28.07.2022 10:58

[6. Культурологія]

Автор: Шумейко Олена Анатоліївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри культурології Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Україна


Одним з основних завдань, що стоїть перед вищою професійною освітою, – є формування під час навчання нового типу мислення, нового типу діяльності для ефективного рішення виробничих, соціальних і культурних проблем. Для вирішення цього завдання потрібні як теоретична підготовка, так і практичні навички та вміння, здатність до саморозвитку та самоосвіти, уміння спілкуватися тощо. З огляду на процеси глобалізації та розвиток інформаційних технологій, що характерні для сьогодення,  підвищився інтерес до проблем міжперсональної комунікації. 

Мовлення – це досить важлива частина нашої повсякденної поведінки; аналізуючи мовлення особистості, можна відразу і легко визначити ступінь інтелігентності особи, ступінь її психологічної рівноваги, ступінь освіченості та вихованості тощо. Саме в мовленнєвій поведінці проявляється особистість, вона є показником освіченості, рівня культури, вихованості, інтелігентності. Будь-яка культура, як матеріальна, так і духовна, національна, утілюється в мові. Саме завдяки мові закарбовано весь пізнавальний досвід народу, його морально-естетичні, художні та виховні ідеали. Тому мовлення людини, уміння користуватися всіма практично не вичерпними мовними можливостями стає надзвичайно важливим чинником, завдяки якому спілкування досягає своєї мети. Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати мовлення як одного з основних індикаторів культури спілкування.

Спілкування як особливий вид діяльності людини вивчається в психології, у соціології, у педагогіці, ця проблема дотична і до лінгвістичного аспекту. Адже досить часто результативність спілкування визначається не лише мотивами, якими керується людина, але й тим, наскільки доречно вона використовує наявні мовні засоби при звертанні, проханні, висловленні вимоги, інформуванні про певні події тощо. Дослідження лінгвістичного аспекту спілкування передбачає аналіз різноманітних ситуацій спілкування та пошук оптимальної мовленнєвої поведінки в будь-якій мовній ситуації. Акцентуємо увагу на розгляді мовленнєвої діяльності особи на тому етапі, коли, керуючись тими чи іншими мотивами, вона уже вирішила, що саме  хоче сказати, але ще не обрала відповідного мовного оформлення. Її наміри можуть бути реалізовані за допомогою різноманітних мовних засобів. 

В умовах сьогодення більшості людей доводиться виконувати безліч соціальних функцій і потрапляти в різні ситуації спілкування. Ці ситуації можуть бути типізовані і складають певну систему, в якій можна виокремити такі типи спілкування: функціональне спілкування, в основі якого лежить професійна (службова) діяльність. Наприклад, ділові взаємини між незнайомими людьми, з яких хоча б одна виконує службові функції (адвокат і клієнт; лікар і пацієнт, поліцейський і громадянин). Також це можуть бути службові стосунки в колективі між працівниками, у межах таких стосунків виокремлюють симетричні ситуації спілкування (співрозмовники рівні за службовим статусом - колеги) і асиметричні ситуації спілкування (керівник і підлеглий); неформальне спілкування, тобто стосунки в різноманітних колективах за інтересами (спортивні секції тощо), взаємини між друзями, сусідами тощо; анонімне спілкування, тобто стосунки між незнайомими людьми, тимчасові контакти, що не передбачають подальшого підтримання контакту (у громадських місцях, на вулиці, у транспорті); інтимно-сімейне спілкування, тобто спілкування між батьками та дітьми, подружжям, родичами тощо. 

Усі перераховані типи спілкування є однаково важливими в житті кожної людини, але нас цікавить перш за все функціональне спілкування як таке, що супроводжує професійну (службову) діяльність особи. Саме мовна діяльність у процесі функціонального спілкування є предметом нашого розгляду. Досить часто не достатньо чітко сформульоване питання, невдалий вибір звертання, зайва мовна категоричність призводять до непорозумінь чи конфліктів, яких можна було б уникнути, якби особа краще володіла б мовою, усім її лексичним багатством та синтаксичними можливостями. Однією зі складових умов спілкування є ввічливість, знання мовного етикету та дотримання їх в найскладніших ситуаціях спілкування. Будь-який з типів спілкування передбачає дотримання відповідних етичних норм і правил, що регулюють поведінку людей. Сукупність таких правил називають етикетом. Правила етикету появилися з початком розвитку цивілізації, у більшості національних культур вони пройшли складну історію розвитку. У сучасному житті етикет вимагає перш за все узгодження вчинків людини із загальноприйнятими нормами в суспільстві. Тому вимоги етикету спонукають людину до стриманості та контрольованості своєї поведінки. Особа може по-різному ставитися до свого співрозмовника, але етикет у поєднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяють їй відкрито висловлювати негативні оцінки чи іншим чином виявляти негативне ставлення. Поняття етикету застосовують до поведінки людини, її рухів, жестів, одягу тощо, але в умовах сьогодення велике значення має мовленнєва поведінка.

Мовленнєвий етикет – це встановлені традицією висловлювання ввічливості, вибір яких зумовлений ситуацією спілкування. Такі висловлювання формувалися упродовж тривалого часу і внаслідок частої повторюваності закріпилися в мові як стандартні стійкі конструкції, певні словесні формули, які людина не будує кожного разу заново, а відтворює вже готові блоки. Мовленнєвий етикет позначений рисами національної самобутності, базується на традиціях кожного народу, його історії, культури, ментальності. Сучасний світ демонструє нам загальноприйняті, універсальні правила, але існують і відмінності в проявах мовленнєвої поведінки представників різних національностей. Більшість ситуацій міжперсонального спілкування супроводжується різними проявами мовленнєвого етикету. Ділова бесіда завжди містить у собі висловлювання етикетного характеру. Такі висловлювання, передаючи привітання, подяку, вибачення, прощання тощо, складають тематичні групи, що поєднуються різними за структурою мовними одиницями. Кожна тематична група становить собою розгалужену систему засобів вираження мовного етикету, вибір тієї чи іншої одиниці з тематичної групи обумовлений багатьма чинниками: ситуацією спілкування, освітою, віком, посадою, професією тощо.

Особливо акцентуємо увагу на дотриманні правил мовленнєвого етикету у функціональному та анонімному спілкуванні. У функціональному спілкуванні, коли співрозмовники знайомі, поширене звертання на ім’я та по батькові. Ця офіційна форма іменування виразно та чітко передає повагу до особи. Для представників багатьох професій вона є головним засобом звертання. Хоча на сьогодні досить активно поширюється думка, що  звертання на ім’я та по батькові нехарактерне для українського національного етикету, посилаючись на європейську мовнокультурну традицію, де по батькові взагалі відсутнє. Однак відомо, що ще в часи Київської Русі, називаючи князів, уживали форму по батькові, акцентуючи цим приналежність до певного роду. Крім того, практика іменування на ім’я та по батькові склалася давно, стала загальноприйнятою етикетною нормою, руйнувати яку було б недоцільно. Хоча процес руйнації вже запущено.

У ситуації спілкування мова є гнучким інструментом, що здатний створювати різноманітні комунікативні ефекти. Один і той же зміст, наприклад, заборона будь-чого, може бути висловлений по-різному: категорично, підкреслено ввічливо, коректно тощо. Іноді найпростіша заміна синтаксичної конструкції, вживання будь-якої частки, відповідне інтонування можуть змінити тональність висловлювання. Відомо, наскільки неефективними бувають повчання, категоричність, моралізаторство тощо. Уникнути цих проявів можна саме завдяки вдалому використанню мовних засобів, що допомагають яскраво, влучно передати думку, точно оцінити відповідь, делікатно зробити зауваження, коректно поставити питання тощо. Використовуючи висловлювання ввічливості в повсякденному міжперсональному спілкуванні, слід звертати увагу на традиції мовного колективу, де відбувається спілкування. Особливо важливо враховувати мовні особливості в ситуаціях, які не виключають, а інколи й прогнозують конфлікт – відмова, заборона, зауваження, незгода з думкою співрозмовника тощо. Інколи мовчання під час спілкування (особливо під час розгляду дискусійних питань) сприяє досягненню більшого комунікативного ефекту, ніж десятки аргументів, доказів тощо. Кожне слово має свою історію. Щоб правильно і красиво говорити, треба постійно збагачувати свій словниковий запас, висловлювати думки стисло і зрозуміло. Важливе значення має не лише що сказано, але і як сказано. 

Мовний етикет включає в себе й соціальномовні символи етикетного рівня, наприклад, етикетні формули подання руки, поклону тощо. Знання національного мовного етикету і його вміле використання є ознакою мовної і загальної культури людини, без цих знань неможливо налагодити ділові сосунки та позитивно себе зарекомендувати.

Ми проаналізували мовлення як індикатор культури спілкування, акцентували увагу на мовленнєвому етикету, розглянули різноманітні мовні прийоми, які задіюють у процесі міжперсонального спілкування. У будь-якому випадку, виконуючи службові повноваження, особа повинна усвідомлювати, якого результату вона може (хоче) очікувати від своєї мовленнєвої діяльності, і володіти в повному обсязі тими засобами, якими забезпечує її мова. Лише за таких умов її мовлення буде контрольованим і сприятиме успіхові під час спілкування.

Література:

1. Білецька О. О. Мовна культура сучасної молоді України: автореф. дис. …канд. культурології: 26.00.01 / О. О. Білецька; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – К., 2011. – 18с.

2. Пазиніч С. М. Філософські поради. / С. М. Пазиніч. – Х.: Майдан, 2015. – 321с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота