ТРАНСФОРМАЦІЇ ВЕКТОРІВ АКСІОСФЕРИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ПЕРІОД ПРЕЗИДЕНТСТВА В.А.ЮЩЕНКО - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТРАНСФОРМАЦІЇ ВЕКТОРІВ АКСІОСФЕРИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ПЕРІОД ПРЕЗИДЕНТСТВА В.А.ЮЩЕНКО

27.09.2022 18:07

[5. Історичні науки]

Автор: Яковлєв Ігор Васильович, кандидат історичних наук, аспірант кафедри культурології, мистецтвознавства та філософії культури, Національний університет "Одеська Політехніка"


Вплив на аксіосферу українського суспільства президентом В.А. Ющенко можна охарактеризувати як визначним, так як саме ініціативність третього президента України в формуванні національної свідомості, запустила процес трансформації аксіосфери українського суспільства. 

Будучи відверто вираженим прозахідним президентом, В.А. Ющенко намагався принести прозахідні цінності на територію України. Використовуючи весь загал існуючих методів голови української держави він з легкістю зумів здійснити задумане, або розпочати процес реалізації ряду своїх ініціатив, які в свою чергу кардинально змінили ситуацію в аксіосфері українського суспільства. 

Україна, Росія, Білорусія як три основні країни пострадянського простору з значно схожим менталітетом, та спільною історією мали відносно схожу аксіосферу громадянського суспільства. І лише з процесом перепису інтерпретацій історичних подій з використанням принципу національного суб’єктивізму, вдалось впровадити  зміни в стан аксіосфери. Та від’єднанні українського народу від двох інших. 

Політичні ініціативи В.А. Ющенко були направлені на декілька аксіосферних векторів. Вони мали вплив на духовну складову життя українського суспільства, яке з розпадом радянського союзу, в переважній більшості сповідувало православне християнство, московського патріархату. Саме В.А. Ющенко першим на офіційному рівні запустив процес отримання Україною ТОМОСу на автокефалію, говорячи про необхідність підтвердження своєї незалежності, ми або незалежні всюди, або все таки залежні від Росії. 

Культурний вектор, призвів до зменшення російськомовної літератури через держконтроль. Та популяризації українського книговидання.

Та найбільшого впливу на аксіосферу було внесено саме через зміну риторики в історії. І основним в цьому питані стало підняття питання голоду 1932-33 рр. створення правового статусу голодомору і затвердженні на державному рівні наративу, щодо жертви українського народу в даному питані. Саме завдячуючи В.А. Ющенко голод 1932-33 років став сприйматись в українському суспільстві як злочин проти етносу, і в подальшому отримав правовий статус геноциду.  Через адміністративну організацію державних структур, вдалось започаткувати та вдало проводити щорічні вшанування пам'яті загиблим на всій території України. Дана тематики  знайшла своє відображення, через призму творчості вітчизняних митців, які приймаючи участь в численних тематичних форумах збагачували українську культуру своїми роботами на тему страждань українського народу під радянською владою. 

Лише за перші десять років існування культу голодомору як злочину виключно проти українського народу, дана концепція зайняла своє законе місце в процесі формування акіосфери українського суспільства. 

Слід відмітити, що навіть до недавнього часу дане питання було вкрай спірним, і не мало спільної точки зору, не тільки в міжнародному сприйняті, але й в вітчизняному науковому середовищі. Однобокість даної позиції викликала чимало критики. Особливо в питанні кількості жертв, та їх етнічної приналежності. Сам факт, що загиблі перебували на території УРСР не робить їх  виключно українцями, враховуючи факт багатонаціонального населення з різними діаспорами та значною частиною росіян. Також критичним було питання до концептуальності голодомору як геноциду. «хто проводив його реалізацію на місті?» натякаючи на те що саме українські солдати і виконували організаційні роботи по вилученню в приватних господарствах їстівної продукції. 

Закріплення ідеї жертви в українському суспільстві, було підкріплене описом злочинця. Жертва український народ. Злочинець радянська влада, російська влада є правонаступником радянської. 

Зауважмо,  до цього питання голоду 1932-33 рр практично не підіймалось, і в аксіосфері пострадянського періоду, воно сприймалось як трагедія всього радянського народу, так як не лише на території УРСР він проходив в 1932-1933 роках. І дана трагедія була спільною для усіх народів радянського союзу. Радянська влада безумовно намагаючись виправдати себе, пояснювала дану трагедію не врожайністю та засухою, не беручи на себе відповідальність в адміністративному колапсі тих років. 

Як висновок можемо сказати, що саме завдячуючи політиці В.А. Ющенко в питанні впливу на аксіосферу українського суспільства, через методику зміни історичного наративу та використання методу національного суб’єктивізму в питаннях розгляду історичних подій з вигідної для держави точки зору. Вдалось внести значні зміни в історичний вектор аксіосфери українського суспільства, виокремивши український народ з поміж інших, хто постраждав від голоду    1932-33 рр, закріпивши його статус на державному рівні як геноцид українського народу, та запровадивши покарання за публічне не визнання голоду 1932-33 рр геноцидом. Таким чином у українському суспільстві з’явився новий погляд, який не можливо оскаржити, і слід лише приймати як єдино вірний. Голодомор це злочин радянської влади і нести відповідальність за нього повинна російська влада, яка є правонаступницею СРСР. В даному випадку відокремлення українського народу від інших народностей СРСР, які також постраждали від голоду, призвело до формування автентичності жертви в українському соціумі. Також відбулось розмежування між українцями та росіянами, які з точки зору концепції геноциду виступають на боці злочинної влади, яка не тільки не визнає своєї провини, але й не бажає розглядати історичні події з української точки зору.  

Використані джерела

1. СТАСЮК, Олеся. Ще раз до питання дослідження Голодомору 1932–1933 років. Народна творчість та етнологія, 2016, 6: 105-106.

2. КУЛЬЧИЦЬКИЙ, С. В. Голодомор 1932-1933 pp.: механізми сталінського терору. Український історичний журнал, 2007, 4: 4-26.

3. ВАСИЛЕНКО, Володимир. Голодомор 1932–1933 років в Україні як злочин геноциду: правова оцінка. К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2009.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота