ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ЗЛОЧИНЦЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ НИЗКИ ЮРИДИЧНИХ ПИТАНЬ У РОБОТІ КРИМІНАЛІСТІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ЗЛОЧИНЦЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ НИЗКИ ЮРИДИЧНИХ ПИТАНЬ У РОБОТІ КРИМІНАЛІСТІВ

27.09.2022 18:26

[2. Юридичні науки]

Автор: Петрук Алла Анатоліївна, студентка, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Навчально-науковий інститут права


На сьогоднішній день у сучасній юридичній літературі існує чимало різноманітних підходів до визначення поняття «злочинець». Це не дивно, оскільки дане явище є одним із центральних у практиці криміналістів, тож йому присвячено багато уваги та досліджень. Зокрема, ознайомитися із науковими точками зору на особу злочинця ми можемо завдяки доробкам О.Н. Колесніченка, В.Г. Лукашевича, М.А. Погорецького, Ю.П. Аленіної, Н.Т. Венедиктової, П.С. Дагеля та інших вчених.  

Попри те, що безпосередня робота із злочинцями не входить до повноважень психологів, вони все ж відіграють вагому роль у дослідженні характеру кримінального правопорушення. Кримінально-процесуальне законодавство України не регламентує діяльність психологів зі складання й використання психологічних портретів злочинців. Однак до них звертаються у ході правоохоронної діяльності, адже ефективна взаємодія слідчих працівників зі спеціалістами криміналістичної психології – запорука успішного вирішення справи та з’ясування найтонших нюансів.  

У чому ж, власне кажучи, полягає процес складання психологічного портрету злочинця? Перш за все, він передбачає формування характеристик особи, що вчинила кримінальне правопорушення, відштовхуючись від уже наявної інформації. Наприклад: 

• місце скоєння кримінального правопорушення;

• особистість жертви;

• певні особливості діяння, які можна змоделювати;

• вивчення усіх задіяних у кримінальне правопорушення осіб, характер їхньої поведінки тощо. 

Таким чином, коли психолог отримує мінімальну інформацію від правоохоронних органів, він має змогу припустити певні тези. Зокрема, вік особи, його професію, соціальний статус. Виходячи із вищеперерахованого ми отримаємо наступне – певні психологічні особливості та навіть негативний досвід дитинства чи недавнього минулого, що послужило мотивуючим фактором для скоєння того чи іншого кримінального правопорушення. 

Насправді це тривалий процес, що залежить від конкретного епізоду, жертви та їх кількості (живі вони чи ні) тощо. Проте формування практично кожного психологічного портрету можна поділити на стадії. 

1. Збір та дослідження інформації. На даному етапі важлива кожна фотографія, листування чи результати судмедекспертизи. Це допомагає отримати первинне враження про особу злочинця. 

2. Класифікація. Дає змогу поглибити знання про злочинця. Приміром, оцінити рівень його організованості, можливий час готування до вчинення кримінального правопорушення, підстави. На цьому етапі, як правило, можна класифікувати усіх злочинців на два «підрозділи»: тип-привид (доцільність злочину виправдовується з точки зору будь-яких моральних чи релігійних поглядів) і тип-гедоніст (злочин вчиняється в силу бажання його вчинити). 

3. Систематизація отриманої інформації та її ґрунтовна обробка.

4. Розробка стратегії. Передостанній етап передбачає планування та так звану гру на випередження. Припускається, чи може бути скоєне наступне кримінальне правопорушення цим злочинцем. Якщо так, то де воно матиме місце й що потрібно зробити, аби його уникнути. Насправді даний етап є надзвичайно важливим, оскільки це фінішна пряма, що допомагає вийти на потрібну криміналістам й психологам особу.  

5. Тактика допиту. Якщо ж всі попередні стадії завершилися успіхом, то остання – це безпосередньо допит, у підготовці якого також можуть допомогти психологи. Вони розробляють план, як правильно говорити зі злочинцем, аби витягнути з нього якомога більше інформації. 

Дана концепція має значні недоліки. Для того, щоб зобразити точний психологічний портрет злочинця, як правило, потрібно багато інформації чи бодай зачіпок, які приведуть до чогось. Якщо ж орудуватиме уважний чи досвідчений правопорушник – на опис його особливостей може піти надто багато цінного ресурсу – часу. Проте ця методика активно використовується в США та Західній Європі, підтверджуючи свою ефективність та результативність. 

Наостанок зазначу, що здійснення інтегрованого психологічного аналізу не може здійснюватися на основі власних суджень. Тож спеціалісти повинні керуватися вихідними положеннями, принципами, котрі є науково-обґрунтованими та мають силу при складанні психологічного портрету. 

1. Науковість – застосування перевірених практикою теоретичних концепцій та підходів. 

2. Об’єктивність – урахування всіх деталей та мотиву дій злочинця.

3. Всебічність – йдеться про оцінку не виключно самого кримінального правопорушення, але й про оцінку безпосередньо особи правопорушника. 

4. Конкретність – кожен випадок є конкретним. До уваги береться те чи інше місце, той чи інший злочинець. Порівняння в даному випадку не працює, а лише – конкретність суджень. 

5. Професійна компетентність – неабияк важливий принцип. До формування психологічного портрету злочинця залучаються тільки спеціально підготовлені фахівці у своїй сфері (слідчі, психологи тощо). 

Отож, резюмуючи усе вищевикладене, перейду до висновків. 

По-перше, створення психологічного портрету допомагає оперативно-розшуковим органам інформацією, яку можливо отримати, пройшовши усі п’ять етапів, описані мною вище. 

По-друге, він звужує коло підозрюваних осіб, що дає змогу в коротші терміни знайти правопорушника. 

Таким чином, оскільки злочинець залишає певні «психологічні маркери» після себе на місці правопорушення, це дає змогу акумулювати знайдену інформацію, систематизувавши її із наявними у психологів та криміналістів знаннями, та перейти до пошуків не просто абстрактної людини, а вже конкретного злочинця, що підходить під опис у тому чи іншому епізоді. 

Література:

1. Богомолова С., Образцов В. «Психологічний профіль» на службі поліції США // Записки криміналістів. - М. -1994. – Вип. 4. 

2. Методичні рекомендації, альбом схем, таблиць на допомогу практичним психологам органів і підрозділів внутрішніх справ щодо складання психологічного портрета злочинця.// Упоряд. Ю. Майдиков, В. Сулицький, О. Комаров, О. Діденко – К.: ЦПП ДРП МВС України, 2005. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота