РОЛЬ МОВНОГО ЧИННИКА У РЕФОРМУВАННІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В 1990-ті – ПОЧАТКУ ХХІ СТ. - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РОЛЬ МОВНОГО ЧИННИКА У РЕФОРМУВАННІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В 1990-ті – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

29.09.2022 21:42

[5. Історичні науки]

Автор: Романець Людмила Миколаївна, кандидат історичних наук, ВСП «Вінницький фаховий коледж НУХТ»


Після відновлення незалежності в суверенній Україні розпочався процес державотворення. Важливою його частиною стало формування та втілення у життя власної політики у галузі освіти. Офіційно вона спрямувалася на досягнення українською освітою сучасного світового рівня,  передбачала відродження її самобутнього національного характеру, оновлення її змісту, форм і методів навчання, організаційних засад побудови та діяльності, примноження інтелектуального потенціалу України та внеску у розбудову економіки, науки і культури країни та добробуту її народу [1, с.34]. Важливе значення у цій справі відіграло законодавче закріплення державного статусу української мови. Було висунуто ідею утворення політичної нації в Україні на основі об’єднання представників різних етнічних груп у справі побудови сильної держави. Це об’єднання мало проходити на фоні відродження історичної пам’яті, проблеми функціонування української мови та культури.

Повне висвітлення ролі мовного чинника у реформуванні вищої школи України досліджуваного періоду отримала у роботах українських науковців. Зокрема, проблемі соціальної значущості освіти, державній освітній політиці  присвячено дослідження Ю.Горобця  [1], П.Масляка [2], Б.Данилишина [3], П.Коненка [4], Л.Масенко [5], Г.Удовенка [6]. Вчені позитивно відзивалися про викладання у вузах українською мовою, але вказували на певні труднощі із забезпеченням закладів освіти кваліфікованими працівниками, які могли б забезпечити україномовний виклад, особливо у східних та південних регіонах держави.

На відміну від країн Прибалтики, Україну 1990-х роках не можна було розглядати як об’єднану спільноту у фізичному та духовному відношеннях. Частина населення позитивно не сприймала отримання українською мовою статусу державної. Протягом кількох століть російська мова поступово витісняла українську на значній території її поширення в головній функції – функції засобу спілкування [5, с.5]. 

Національне виховання розглядалося аналогом державного і передбачало врахування місцевих, певного роду регіональних, етнічно-культурних, мовних особливостей, але мало базуватися на принципі та пріоритеті єдності держави, народу, мови, матеріальної і духовної культури, а отже на єдності принципів, змісту та форм освіти. Метою національного виховання мало стати формування гармонійно розвинутої особистості, спроможної органічно поєднувати свої права та інтереси з правами та інтересами середовища, нації, держави, орієнтуватися на найвищі загальнонародні та загальнолюдські права, духовно-культурні та культурно-етнічні цінності [4, с.8].

Вже на початку 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про освіту». Відповідно до Закону, а також внесених до нього у 1996 році змін та доповнень, освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між народами і національностями. 

Таким чином, офіційно було суттєво розширено вживання української мови на теренах України та закладах освіти. У той же час на перешкоді розширення сфер вживання української мови стало проживання досить великої кількості росіян та представників окремих етнічних груп, які у спілкуванні використовували російську мову.

На початку 90-х років ХХ століття не було розроблено науково вираженої Концепції і Програми перспективного розвитку українського суспільства. Запанувала політика ситуаційних реакцій, поєднання абсолютно несумісних, але прокламованих як веління часу плюралістичних прожектів [4, с.11с]. Це створило певні труднощі на шляху українізації вищої школи.

Мовне питання в Україні з царини філологічної перейшло в площину політичну. У передвиборчих програмах на парламентських виборах 1994 року і президентських виборах 1999 року порушувалися питання, пов’язані з проблемою двомовності, але не вирішувалися. Поняття офіційного статусу російської мови не пояснювалося. Політичні партії, які вписували у передвиборчі програми гасла двомовності, не мали перспективи їх реалізації. Л.Кучма 1994 року, здобувши перемогу над Л.Кравчуком за допомогою, зокрема, гасла «двомовності», швидко відмовився від наміру його реалізації.

Інформаційно-психологічні операції стали розповсюдженим засобом тиску на Україну. Це призвело до того, що 21 квітня 2008 року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України Президент України В.Ющенко змушений був вказати на головні загрози в інформаційній сфері: «Найбільша загроза національній безпеці – інформаційна експансія іноземних держав. Завдяки цьому в інформаційному просторі України проводяться інформаційно-психологічні кампанії по тих чи інших питаннях» [7].

Відомо, що характерною рисою західної вищої школи є стабільне міжнародне співробітництво. Взаємний обмін студентами, аспірантами, стажерами, викладачами залишається буденним явищем і допомагає забезпечити неупередженість поглядів на багато суспільних проблем. Інтеграція України до світової системи освіти призвела до посилення впливу вивчення англійської мови на загальну оцінку якості знань.

Таким чином, українська влада робила важливі кроки на шляху поширення вживання української мови у закладах освіти та проводила відносно послідовну політику у справі формування української політичної нації.

Література:

1. Горобець Ю. Освіта в незалежній Україні та її майбутнє //Кур’єр Юнеско.1996. №6. С.31-36

2. Масляк П. Концептуальні роздуми про сучасну й майбутню освіту України // Розбудова держави. 1997. №4. С.12-15

3. Данилишин Б. Інноваційна модель економічного розвитку: роль вищої освіти// Вісник НАН України.2005. №9. С.12-15

4. Кононенко П. Українська освіта: проблема реформ// Освіта і управління. 2010. №1. С.8-11

5. Масенко Л. Мова і політика. К.,1999. С.87

6. Удовенко Г. Мовна політика України на сучасному етапі // Голос України. 2005. 1 листопада. С.4-6

7. http: www. president. gov.ua/news/9385.html



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота