ЛЬВІВСЬКА КОНЦЕПЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ КІНЦЯ 1980-Х РОКІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЛЬВІВСЬКА КОНЦЕПЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ КІНЦЯ 1980-Х РОКІВ

18.10.2022 17:40

[5. Історичні науки]

Автор: Потапенко Руслана Михайлівна, PhD, доцент кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін, Університет Григорія Сковороди в Переяславі; Адобаш Віктор Вікторович, аспірант кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін, Університет Григорія Сковороди в Переяславі


У кінці 1980-х років радянська модель освіти в Українській РСР зазнавала краху, оскільки політика «перебудови» [3, c. 323] і курс на гласність, взяті М. Горбачовим у 1985 р., не змогли реінкарнувати комуністичну систему та забезпечити реалізацію намічених змін в освіті. У суспільства з’явився запит на модернізацію, старі системи давали збій [1, с. 37]. Яскравим доказом цього слугує Львівський експеримент 1990-1991-х років щодо впровадження львівського варіанту концепції української національної школи. Коли за ініціативи освітніх осередків відбувалася гуманізація навчально-виховного процесу, демократизація життя навчального закладу, виховання в учнів почуття національної гордості і поваги до інших народів. На додаток, створення національної школи сприяло утвердженню Декларації про державний суверенітет України [4, арк. 101].

На початковому етапі концепція української національної школи передбачала лише апробації у двох-трьох навчальних закладах, але, з радикалізацією суспільних настроїв, націоналізацією українського простору, бажанням частини суспільства вийти з-під «опіки» СРСР, на таке навчання перейшло 56% шкіл Львівської області. При цьому вчителів не лякав чинник відсутності відповідних підручників, навчальної літератури, методичних розробок. Різко скорочувалися години природничо-математичного циклу і вивчення російської мови та літератури. У той час як історія України виділилася в окремий навчальний курс. Патріотично налаштованим вчителям доводилося працювали за власною новаторською методикою, приділяючи більше уваги тій чи іншій проблематиці, адже уніфікованої програми тоді ще не існувало, а був лише перелік тем уроків. В той же час, представники старої гвардії, вчителі-комуністи всіляко нарікали на те, що історія України подається у відриві від всесвітньої історії та історії народів СРСР.

Крім того, керівниками освіти поширювалися тези, що декілька поколінь українців виховувалися в брехні, що часто неправдиву інформацію вміщують підручники українських радянських істориків, що вчителі й учні мають обережніше вибирати навчальну літературу. В школах області з’являється перевиданий підручник А. Лотоцького «Історія України для дітей» 1934 р.  тиражом у 140 тис. екземплярів. У ньому вже можна було простежити українську національну ідею, доводилася думка, що «москалі» є ворогами українського народу [4, арк. 102-103].

Водночас, на противагу атеїстичній радянській державній політиці проти релігії [2], вводився курс «Історія релігії» в обсязі 102 год. та предмет філософія обсягом 70 год. Відбувалося масове освячення освітніх закладів. Навіть більше, відділ народної освіти Миколаївського райвиконкому листом від 20.02.1991 р. рекомендував директорам і вчителям початкових класів вивчення молитви «Отче наш», «Богородице діво» тощо, радив починати навчання з молитви, запрошувати з просвітницькою місією священників до школи [4, арк. 103].

Варто зауважити, що місцеві Ради охоче приймали рішення про повний перехід навчальних закладів на національну концепцію [4, арк. 104]. Посилювався тиск на вчителів-комуністів. Популярними ставали лозунги «Деідеологізації!» та «Деполітизації!». Приналежність вчителя до комуністичного табору починала кваліфікувалася як привід до звільнення. У виховній роботі з’являлися антирадянські, антисоціалістичні ідеї. У школах ліквідовувалася радянська символіка, знімалися портрети В. Леніна, зникали піонерські кімнати, музеї революції та бойової слави. Наказом управління народної освіти №974 від 21.11 1990 року з шкільних бібліотек вилучалася політична література та дидактичні матеріали комуністичного спрямування [4, арк. 106]. 

Отже, нова національна школа взяла курс на формування нової української генерації, витісняючи при цьому КПРС та ліквідовуючи піонерські дитячі організацій з навчальних закладів тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави. [Г.В.Боряк (кер. авт. кол.), В.В.Головко (координатор проекту), В.М.Даниленко, С.В.Кульчицький, О.М.Майборода, В.А.Смолій (відп. ред.), Л.Д.Якубова, С.О.Янішевський] ; НАН України ; Ін-т історії України. К. : Ніка-Центр, 2016. 796 с.

2. Бабенко Л. Як українців робили атеїстами: державна політика проти релігії у перші десятиліття радянської влади. Міжнародний інтелектуальний часопис. Країна модерна. 07.11.2017. URL: https://uamoderna.com/md/babenko-atheism.

3. Політична історія України . ХХ століття: Т. 6: Від тоталітаризму до демократії (1945-2002). О.М.Майборода, Ю.І.Шаповал, О.В.Гарань та ін. 2003.  696 с.

4. Центральний державний архів громадських об’єднань України, Ф. 1, Оп. 32, Спр. 2923. Центральний комітет компартії України. Міністерство народної освіти УРСР. Про ситуацію, що склалася в народній освіті області. Арк. 101-109.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота