ВІЛЬНИЙ РИНОК ЗЕМЛІ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ЩО ОЧІКУВАТИ УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВІЛЬНИЙ РИНОК ЗЕМЛІ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ЩО ОЧІКУВАТИ УКРАЇНІ

22.10.2022 16:30

[2. Юридичні науки]

Автор: Свирид Софія Володимирівна, студентка, Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Причиною, що гальмує розвиток аграрного сектору економіки України, стала відсутність ринку землі, тобто її вільного обігу, а це потужний ресурс для перезапуску та розвитку сільського господарства й економіки, що передбачає залучення інвестицій, створення робочих місць, зростання прибутків. 31 березня Верховна Рада України проголосувала за Закон України №2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», який з 1 липня 2021 року має відкрити ринок землі в Україні. Мораторій, який з’явився з 1992 року, тепер знято. Основні положення Закону: обмеження площ придбання землі в одні руки, заборона на продаж землі іноземцям, пріоритетне право придбання для фізичних осіб, які є громадянами України перед юридичними особами[1]. Малієнко А.М. вважає, що після зняття мораторію на торгівлю землею відбудуться такі негативні події: захоплення земель великим вітчизняним та іноземним капіталом; перепрофілювання діяльності з переходом на працезберігаючі технології; подальше зростання сільського безробіття, деградація сіл і сільських територій; різке погіршення екологічної ситуації [2].

В Україні проводять вже не першу аграрну реформу, але з них жодної результативної і земельне питання, як і раніше, не вирішене. Проблемним не є питання, яку ж модель реформування обрати для наслідування, оскільким для українського ринку землі має бути сформована власна модель реформи, яка буде відповідати специфіці території сільських угідь, умовам господарювання та поєднання інтересів сільського населення, власника господарства та інтересів держави та, найголовніше, дасть можливість уникнути недоліків в процесі реформування ринку землі та зекономити час. 

Доречно розглянути досвід та різні способи створення та функціювання сільськогосподарських ринків у країнах ЄС. У Франції законодавство зорієнтоване на збереження цільового призначення аграрних земель. Повністю заборонено купівлю-продаж особливо родючих земель для нецільового використання. Власник не має права не обробляти поле понад п’ять років, інакше ділянку можуть примусово передати іншим особам. Діє принцип «преференційного спадкоємця», на засадах якого місцевий суд обирає найбільш кваліфікованого кандидата у власники ферми. 

Польща серед інших членів ЄС вирізняється переважанням індивідуального приватного виробництва й слабким розвитком колективного землеволодіння. З 1998 року в Польщі ухвалили закон, який дозволив продаж сільгоспугідь, а також дав змогу місцевим органам селянського самоврядування проводити торги й запроваджувати конкурсну систему розподілу земельних ресурсів, яка сприяє максимальній приватизації наділів та створенню ринку землі. Польща запровадила 12-річний мораторій на купівлю іноземними компаніями земель від моменту вступу в ЄС. 

В Угорщині ще 1989 року був прийнятий закон про купівлю-продаж земель, що фактично запровадив їх вільний обіг. До 2011 р. право купівлі-продажу поширювалося тільки на громадян Угорщини. Проте іноземці обходили заборону, залучаючи вітчизняних фермерів. Сьогодні ж законодавство дає право іноземцям купувати землю, якщо ті проживають у цій державі понад три роки й займаються сільським господарством. Пріоритетне право на придбання земельних ділянок сільгосппризначення надано особам, які пов’язані з аграрною сферою та мають відповідну освіту. Для боротьби зі спекуляцією ввели обов’язкове використання землі для ведення сільського господарства упродовж п’яти років. 

У Чехії всі земельні угіддя залежно від ґрунтово-кліматичних умов класифікували на 44 податкові групи, наприклад, за найменш родючі – 10 крон за 1 га. Не можна змінювати цільове призначення ділянки упродовж 3 років з моменту купівлі. Переважне право на придбання державних земель аграрного призначення мають чеські фермери. У результаті переговорів із ЄС Чехія запровадила семирічний мораторій на придбання земель іноземними юридичними та фізичними особами, який вже закінчився [4].

У Словаччині ринок землі регулює держава через створений Словацький земельний фонд. Власниками землі сільськогосподарського призначення можуть бути фізичні особи, які працювали та вели бізнес у царині сільського господарства не менше трьох років. Юридичні особи мають право купувати землю, якщо зареєстрували свій бізнес принаймні 10 років тому, та повинні довести, що мають трирічний стаж ведення бізнесу в сільському господарстві. У приватній власності перебуває 81% земель.

В Австрії ринок землі досить обмежений. Угоди купівлі-продажу земель регулюють винятково місцеві органи влади, до того ж, ураховуючи федеративний устрій країни, у кожній із провінцій існують свої правила передачі землі у власність. Середня вартість сільськогосподарської землі становить 36238 євро за га. 53% земель – приватні. А податок на дохід від продажу земельної ділянки становить аж 20% від вартості угоди. Іноземці можуть купувати землю тільки з дозволу держави. 

Досить жорстко регулюють ринок земель у Данії. Перед укладанням угоди купівлі-продажу земельної ділянки потенційний покупець повинен підтвердити наявність відповідної аграрної освіти та дати письмове зобов’язання, що на купленій земельній ділянці господарюватиме не менше восьми років. Після набуття у власність земель сільськогосподарського призначення фермер зобов’язаний проживати за місцем їх територіального розміщення. За 1 га землі у Данії потрібно сплатити 21202 євро, незважаючи на високу ціну у приватній власності зосереджено 98% земель, при цьому площа придбаної земельної ділянки не повинна перевищувати 30 га.

Нідерланди в агросекторі вважають однією з найпрогресивніших країн у світі, ринок землі тут абсолютно відкритий. Держава не встановлює жодних обмежень щодо права власності на землю для іноземних фізичних і юридичних осіб. Також не встановлено максимальної площі земельної ділянки, яка може бути придбана у власність. Ціни на земельні ділянки повністю регулює ринок. Нідерланди є країною, де встановлена найвища ціна за 1 га землі – 62972 євро. У приватній власності 89% земель [3].

У США основна частина земельної політики формується на рівні штатів. Іноземцям не заборонено купувати сільгоспугіддя, але в кожному окремому випадку вони повинні повідомляти про це міністра сільського господарства. Однак, в основних аграрних штатах діють фактичні обмеження прав іноземних громадян на купівлю землі. У США лише 1,7% земель сільгосппризначення належить іноземним компаніям

Отож основними складниками ефективного й стабільного функціювання ринку сільськогосподарських є: державне регулювання, земельний кадастр, спеціалізовані земельні установи, ринковий механізм оцінки землі й орендні відносини. У країнах-членах ЄС держава регулює правила щодо одержання дозволу на купівлю сільськогосподарських земель (Франція, Австрія, Німеччина, Велика Британія, Словаччина), установлює максимальну величину земельної власності на сім’ю (Угорщина, Польща, Данія), контролює дотримання цільового призначення земельної ділянки та підтримання рівня її родючості (Литва, Данія, Нідерланди) [4].

Отже, аналіз міжнародного досвіду говорить про те, що у світі не має єдиної для всіх стратегії, не має універсального рецепту дій для реформування. Земля – це ресурс, яким багата наша держава, і це повинно бути стимулом для виходу з кризи та породженню змін у суспільстві. Процес реформування вже запущено, тепер важливо забезпечити контроль та якісне, справедливе реформування. 

Література:

1. Гнітецький О. стаття: Закон 1423 (проєкт 2194) – нова «Земельна Конституція» URL:https://decentralization.gov.ua/news/13604

2. Дюк А. А. «Реформування земельних відносин: міжнародний досвід» Продовольчі ресурчи – збірник наукових праць №9, 2017 р. URL: http://socrates.vsau.org/repository/getfile.php/17094.pdf

3. Пришляк К. М. «Світовий досвід формування ринку сільськогосподарських земель» Наукові записки Національного університету «Острозька академія», серія «Економіка», № 12(40), березень, 2019 р. URL: https://eprints.oa.edu.ua/7839/1/5.pdf

4. Черпак А. Є., Свинчук А. А. «Проблематика реалізації переваг корпоративної форми організації бізнесу машинобудівними підприємствами у складі державних холдингових компаній», Вісник Хмельницького національного університету № 2, 2011 р. URL: http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2011_2_3/075-079.pdf



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота