СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ПОВТОРУ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ) - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ПОВТОРУ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)

27.10.2022 16:12

[8. Філологічні науки]

Автор: Шумейко Олена Анатоліївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри культурології Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Ще античні стилісти чималу увагу приділяли теорії тропів та синтаксичних фігур. Варто зазначити, що різноманітні фігури синтаксису та тропічні засоби виступають одним із важливих показників мовного стилю. Але, зрозуміло, що стилістична організація мови базується не лише на них. Щодо фігуральних побудов, то вони глибоко вростають у мовну структуру твору, додаючись, добудовуючись до лексичних, фонетичних, граматичних засобів, зливаючись з ними. При цьому вони займають окреме місце в загальній системі стилістичних засобів як самостійні форми мовлення. За останні роки з’явилася ціла низка праць, присвячених різним аспектам вивчення поетичного доробку різних авторів. Що стосується цілісних досліджень поетичної мови, то слід зазначити, що поза увагою науковців залишається творчий доробок представників української поезії другої половини ХХ століття. 

Досліджуючи стилістичні засоби поетичних творів зазначеного періоду, ми виокремлюємо насамперед повтор і символ: виявляємо їх стилістичне навантаження; простежуємо, за допомогою яких стилістичних засобів створюються відповідні поетичні образи, яке емоційне навантаження несе той чи інший елемент, яким чином та за допомогою яких додаткових художніх засобів авторам вдалося досягти високої поетичності, художньої довершеності своєї лірики. Усе це входить у дослідження особливо характерного для української поезії другої половини ХХ століття загостреного сприймання суперечностей своєї епохи з її певними соціальними завоюваннями та водночас – із смертельними загрозами для людства, найскладнішими проблемами моралі, екології тощо.

Подолання традиційної штучності книжної поетичної мови – одне з найбільших художніх досягнень представників аналізованого періоду. Привертає увагу ще один напрям пошуків естетичного освоєння сучасності, зокрема у першу чергу йдеться про своєрідне поєднання художнього мислення з науковим. Представники поетичного світу ХХ століття, зокрема другої половини, особливо гостро відчувають небезпеку відстані між новаторством і традицією, охоче черпають з першоджерел національного мистецтва – з народної творчості; прагнуть наблизитися до найпотаємніших глибин художніх вподобань своїх читачів. У своїй роботі ми спробуємо зробити аналіз деяких стилістичних особливостей поетичної мови означеного періоду.

Майстри художнього слова досить широко використовують фігуру поетичного синтаксису – повтор як на тлі великої частини твору, так і в окремих строфах. Повтор характеризується надзвичайно широкими можливостями індивідуального творення та варіювання у творчості окремих майстрів слова, зокрема у Ліни Костенко, Василя Стуса та ін. За своїм складом та формою повтори бувають неоднакові, вони компонуються з кількох однорідних одиниць, які по-різному розташовуються. Повтор є стилістичним засобом, що сприяє відображенню хвилюючих моментів у житті людини, стану збудження, підвищеного емоційного реагування на щось. Іноді повтор художньо підсилює виражену в мовленні тривалість дії, її багаторазовість та послідовність. Оригінальну стилістичну фігуру створює особливий вид повтору, полісиндетон, в основі якого лежить повторення службових слів з певним стилістичним забарвленням. Досить часто виступають подвійні та симетричні повтори, полісиндетони, що перебувають у різних взаємозв’язках, створюючи при цьому своєрідний комплекс з вираженим художнім навантаженням (забарвленням). За допомогою цих елементів підкреслюється, увиразнюється та акцентується увага на окремих місцях у тексті художнього твору. Знайти нову форму для змісту, для вираження складної, пройнятої суперечностями епохи, зберігши при цьому зв’язок  часів і поколінь, – це постійний напрям напруженого творчого пошуку представників означеного періоду.

Варто зазначити, що творчий доробок представників української поезії другої половини ХХ століття позначився інтенсивними екперементуванням, пошуком нової поетичної форми, прагненням радикально розширити межі поетичного слововживання. Пошук нового поетичного слова тісно пов'язаний з пошуком нової тематики. Прагнучи вийти за межі усталеного естетико-тематичного кола поезії попередників, представники досліджуваного періоду присвячують поетичні твори оспівуванню звичайної буденності, прози життя, уводять у поетичний текст конкретні побутові деталі. Характерною рисою поетичного доробку представників другої половини ХХ століття є контрастне поєднання прозаїчного (буденного) й високого, серйозного й смішного. У мовно-стильовому вираженні це виявляється в контрастному стикуванні буденних і глибоко поетичних елементів лексики. Характерні для поетичної мови опозиції з полярно-протилежною семантикою типу високе-низьке, де один із членів опозиції несе позитивну семантику, а другий – негативну, у цих  творах, як правило, такого контрастного смислового навантаження не мають. Навіть традиційно протилежні члени опозиційної пари чорне-біле в поетиці поєднуються. Крізь цілі шари поетизмів прорізуються жорсткі прошарки нових слів, що несуть з собою відчуття доторку до гострої правди буднів. І стає очевидним, що саме на цьому відчутті життєвої простоти, достовірності поетичного слова зосередилася та сконцентрувалася творча увага представників другої половини ХХ століття. Ламаючи опір традицій та художніх умовностей, лірика цього періоду входить у світ поезії буденності; у хвилюванні завжди є частка здорового розрахунку. Зусиллям прихованої для читача волі вони перетворюють почуття на думки, образи – в аргументи.

Розмаїтість тематичних мотивів, стильових ознак  досить помітні у творчому доробку цього періоду: експресія та описовість, прозорість образу та асоціативна ускладненість, фольклорний та раціонально-інтелектуальний принципи розгортання сюжету. Здатність до блискавичного вибуху зорового чи слухового враження, перехід його в нову ширшу смислову площину у творчому доробку поетів другої половини ХХ століття трапляється досить часто.

Поєднання сучасного і традиційного, їх переплетіння і навіть конфлікт між ними відбувається в поезії означеного періоду на різних рівнях. Автори своїми творами намагаються нас заставити замислитися над пройденим життєвим шляхом, проаналізувати, що корисного зроблено на цьому шляху. 

Аналізуючи використання у творчому доробку такої фігури поетичного синтаксису як повтор, ми мусимо зазначити, що автори досить вдало ним варіюють. У творах ми зустрічаємо і полісиндетон, який є повторенням службових слів з певним стилістичним завданням. Можна часто зустріти подвійні та симетричні повтори; полісиндетони, що перебувають у різних взаємозв’язках, створюючи при цьому своєрідні повторні комплекси, що підкреслюють та увиразнюють окремі місця в текстах. Варто також зазначити, що для поетичної мови представників означеного періоду характерні опозиції з полярно-протилежною семантикою типу високе-низьке, де, як правило, відсутнє контрастно смислове навантаження.

Через синтез внутрішньо суперечливих форм, через поєднання непоєднуваних у звичайній мові понять і розщеплення єдиного, у складному і гармонійному русі виникає глибокий, об’ємний зміст поезії представників другої половини ХХ століття, знаходить своє художнє втілення той час, епоха в усій висоті складності і суперечностях.

Література:

1. Барабаш С. Г. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літературної доби: автореф. дис. …докт. філол. наук. / С. Г. Барабаш – Львів, 2004. – 44с.

2. Берест Т. М. Семантика художнього слова в поезії 80-90 років ХХ століття ( ра матеріалі творів молодих українських авторів): автореф. дис. …канд. філол. наук. / Т. М. Берест – Харків, 2000. – 20с.

3. Бондаренко А. І. Поетична мова В. Стуса ( експресеми емотивного змісту): автореф. дис. …канд. філол. наук. / А. І. Бондаренко – К., 1996. – 23с.

4. Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика. / С. Я. Єрмоленко – К.: Наук. думка, 1982. – 210с.

5. Потебня О. О. Естетика і поетика слова. / О. О. Потебня – К.: Мистецтво. 1985. – 301с.

6. Пришляк Л. Б. Повтор як засіб експресивного синтаксису поетичного мовлення 60-х років ХХ століття: автореф. дис. …канд. філол. наук. / Л. Б. Пришляк – Донецьк, 2002. – 20 с.

7. Скирда Л. М. Сучасна українська поема. / Л. М. Скирда – К.: Либідь, 1990. – 165с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота