СЕМІОТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ МЕТАФОР - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СЕМІОТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ МЕТАФОР

30.10.2022 15:58

[8. Філологічні науки]

Автор: Печко Ніна Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов та перекладу, Волинський національний університет імені Лесі Українки


Постановка проблеми. Межі загальної теорії знаків не визначені чітко, що дає можливість включати до цієї галузі знань роботи з філософії, логіки, психології та лінгвістики. Науковці, які цікавляться питаннями теорії перекладу, використовують семіотичні концепції (Ю. Лотман, Ч. Пірс) для своїх теоретичних засад [1, с. 67]. Відтак, семіотика на сучасному етапі її розвитку – це міждисциплінарна наука. Будь-яке явище або процес, що розглядається з точки зору його знакового втілення, може стати предметом аналізу цієї наукової дисципліни. Питаннями, які пов’язанні з дослідженням знакових систем слід назвати праці всесвітньо відомих зарубіжних дослідників, таких як: Р. Якобсон, Ю. Лотман, Р. Барт, Ж. Лакана, У. Еко, А. Тарський, Ч. Пірс та інші.

Мета статті – проаналізувати особливості перекладу англомовних метафор з точки зору семіотичного підходу. 

Результати дослідження. У лінгвосеміотичних дослідженнях поширеною системою знаків вважається тріада “ікона – індекс – символ”, яка була введена Ч. Пірсом [2, с. 58]. Під індексами в семіотиці розуміють знаки, що виконують функцію вказівки чи впливу на деякий об’єкт [2, с. 59], тобто вони фокусують увагу на чому-небудь. Іконічність у зазначеній вище парадигмі розглядають як один із модусів існування знака, поряд із символічністю та індексальністю. Іконічний знак базується на фактичній подібності означаючого і означуваного [1, с. 71], тобто аналогії між формою знаку та об’єктом, що співвідноситься з ним у нашому сприйнятті світу.

Згідно з семіотичним визначенням символу, цей знак передбачає використання свого первинного змісту в якості форми “іншого, як правило, культурно ціннішого змісту” [3, с. 11]. Вживання символу для розуміння певного предмета, об’єкта або явища уможливлюється завдяки конвенційній природі (за домовленістю) зв’язку між формою і значенням, що властива цьому знаку [4, с. 2]. Можливо тому символи пов’язані з абстрактними категоріями, а їх смисл може бути загальним. Будь-який знак повинен бути нескінченно гнучким, рухливим, релятивним і суперечливим, тому він відображає собою дійсність і його покликання – її змінювати [5, с. 204].

Кожний знак має три види зв’язків, без яких він не може виконувати своєї функції. По-перше, знак пов’язаний з тим, що він позначає, що в семіотиці називається семантикою знака. По-друге, існуючи в системі, знак пов’язаний з іншими знаками цієї системи. По-третє, знак пов’язаний з людьми, які використовують його, оскільки він може бути знаком лише для когось [7, с. 29]. Три види зв’язків утворюють значення знаку, тому знаки можуть використовуватися для формування і передачі змістових повідомлень.

Значення мовного знака має складну семантичну структуру, де співіснують лексичне та граматичне значення. У структурі лексичного значення є два значення: денотативне (предметно-логічне) та конотативне. Предметно-логічне значення лексичної одиниці – це її здатність позначати певний клас об’єктів. Слова, які позначають певний об’єкт, можуть передавати також певні емоції, які пов’язані з цим денотатом (образне значення) [6, с. 31]. Образна характеристика дозволяє виділити в позначеному об’єкті ознаку, яка використовується як основа образу – метафору.

В англійських мові метафоричні засоби вживаються доволі широко, адже вони сприяють передачі та сприйняттю інформації у доступнішій формі, привертають увагу читача до поставленої проблеми. У текстах зустрічаються мовні (стерті) та мовленнєві (індивідуально-авторські) метафори. Переклад таких метафор теж має свої особливості. Зокрема,  привертають увагу дослідження перекладача-практика П. Ньюмарка (1988), який розкрив залежність потенціалу перекладності метафор від різних функціональних стилів та жанрів. Він дійшов висновку, що вибір стратегії передачі метафори перекладачем значною мірою залежить від типу дискурсу: науково-технічний (інформативна), інституційно-культурний (вокативна), художньо-літературний (експресивна), а також провів класифікацію різних видів метафор у відповідності до їх контекстуальних факторів та процедури  перекладу, створивши своєрідну діаграму різних видів метафор та особливостей їх перекладу, що склали основу прескриптивного підходу [7]:

1. Стерта метафора (dead metaphor) –  метафора, фігуральна природа якої не відчувається; зазвичай, описують час та простір, географічні об’єкти та види людської діяльності (e.g. field of knowledge, mouth of the river, foot of the mountain, sunrise).  Переклад таких метафор здійснюється шляхом підбору схожих стертих метафор у мові перекладу, де домінантним є не образне, а власне семантичне значення.

2. Метафори-кліше (cliché) – метафори, які дещо втратили свою естетичну складову і здебільшого використовуються з конотативною функцією, тобто з метою  яскравіше та виразніше передати якусь думку (a scientific breakthrough – науковий прорив, to set trends – започаткувати  тенденції,  not in a month of Sundays – після дощичку в четвер/ коли рак на горі свисне). Передача таких метафор залежить від фунціональної спрямованості тексту оригіналу. У випадку маркованого авторського тесту або політичної заяви рекомендовано зберегти використані метафори-кліше або замінити на схожі. Якщо ж текст не має індивідуального характеру, вибір перекладача має падати на зняття фігуральності та використання менш образної метафори. Головною тут залишається експресивна функція.

3. Загальна/звичайна метафора (stock metaphor) – метафора, яка ефективно описує конкретне чи абстрактне поняття, здійснює емоційний вплив на читача і на відміну від стертої метафори володіє активною естетичною функцією. Такі метафори є загальновживаними, часто відображені словниковими відповідниками. Однак можуть утворювати певні труднощі для перекладача, якщо їх значення застаріло або ж їх вживання обмежене колом вузької соціальної чи професійної групи. Ідеальним рішенням у передачі таких метафор є підбір еквівалентної метафори зі схожим образом у мові-перекладу. Це може бути повний аналог (puppet government – маріонетковий уряд, dark horse – темна конячка, sacred cow –священна корова, witch-hunt – полювання на відьом), частковий аналог (bread and circuses – хліб та видовища, eminence grise/ grey man – сірий кардинал) або ж описовий метод (character assassination – розповсюдження сфабрикованих історій про політичного кандидата з метою знищити його репутацію, grassroots – політичний рух, ініційований громадою) – крайній засіб, оскільки він призводить до втрати конотативної функції та експресивності.

4. Адаптовані метафори (adapted metaphors) – авторські метафоричні оказіоналізми (наприклад, to shake the rust off American foreign policy (D. Trump)). Вони виключають можливість дослівного перекладу і  вимагають певної транформації чи адаптації, залежно від носіів мови-перекладу. Передаючи такі метафори, перекладач повинен прагнути до збереження форми та змісту. Коли це неможливо, вибір робиться на користь останнього, особливо у публіцистичному тексті.

5. Метафори-неологізми (recent metaphors) – метафоричні неологізми, які виникли недавно, але значно розповсюджені та вживані у мові оригіналу. Як правило, вони позначають нові поняття та явища. Перекладаючи такі метафори, ми застосовуємо такі ж самі прийоми, як і при перекладі неологізмів: транскодування (doomscrolling – думскролінг), покомпонентне калькування (plastic footprint – пластиковий слід (об’єм пластику, який використовується)), наближений аналог (to flatten the curve – вирівняти криву/ стабілізувати епідситуацію, the CEO of social media – король соцмереж) або ж описовим методом (rat-licker – противник масок, to magpie – вигрібати продукти з супермаркету у період карантину).

6. Оригінальні метафори (original metaphors) – індивідуальні авторські метафори, які використовуються певним автором та не розповсюджені у щоденному вжитку. П. Ньюмарк радить передавати такі метафори майже дослівно, оскільки вони, з одного боку відтворюють особливий індивідуальний стиль та особистість автора, а  з іншого боку, сприяють збагаченню словникового запасу. Однак, якщо метафора містить культурний елемент, незрозумілий для читача, її слід адаптувати, використавши більш прийнятний образ  [7; 9].

Сучасна перекладознавча наука оперує низкою практичних порад та технік для передачі метафор, які сформульовані у вигляді стратегій та, відповідно, формують різні підходи. Найвідомішим серед них залишається дескриптивний підхід, розроблений  van den Broeck (1981), який визначає три можливі стратегії:

1. Переклад sensu stricto (образ та зміст мови-джерела передається в мові перекладу);

2. Заміна (заміна вихідного образу іншим у мові перекладу, але з такою  ж семантикою/значенням);

3. Перефраза (передача метафори мови джерела неметафоричними засобами) [8].

Окрім згаданих, існує багато альтернативних класифікацій стратегій передачі метафори. Зокрема, дослідниця Т.А. Казакова пропонує такі способи перекладу метафори: 1) повний переклад (співпадають як правила сполучуваності, так і традиції вираження емоційно-оцінної інформації, вжиті у певній метафорі); 2) додавання/ опущення; 3) заміна; 4) структурне перетворення; 5) традиційний відповідник; 6) паралельне іменування метафоричної основи (структура трансформується, але зберігається образ) [10, с. 245-246]. Зрозуміло, що вибір стратегії перекладу метафори визначається низкою факторів, серед яких домінують стилістична та функціонально-жанрова специфіка тексту, його комунікативна та прагматична спрямованість, спектр наявних лінгвальних засобів, зокрема, ресурсний банк метафор у мові перекладу, які можуть використовуватись як повні або часткові аналоги, мовленнєва компетентність перекладача. Вважаємо, що зазначені класифікації можуть доповнювати одна одну, а також їх варто розширити типологією перекладу метафор на рівні словникових відповідників, яка передбачає використання транскодування, семантичного або покомпонентного калькування, прийомів генералізації та конкретизаціїя, а також антонімічного  перекладу.

Висновки. У сучасному перекладознавстві застосування семіотичного підходу дає можливість визнання плюралістичних рішень за рахунок відмови від пошуку єдиного вірного й максимально наближеного до оригіналу варіанту. На нашу думку, саме перекладач може зробити текст більш цікавим для представників певної культури за рахунок вдалого співвіднесення культурного контексту та закодованої інформації мовця. 

Література:

1. Гринев С. В. К уточнению некоторых основных понятий семиотики. Филологические науки. № 2. 1997. С. 67-75.

2. Пирс Ч. С. Логические основания теории знаков /  пер. с англ. Санкт- Петербург: Алетейя. 2000. 352 с.

3. Лотман Ю. М. Символ в системе культуры. Труды по знаковым системам. XXI / Ученые записки Тартус. гос. ун-та. Тарту: Тартуский гос. ун-т. Вып. 754. 1987. С. 10-21.

4. Dirven R., Verspoor M. Cognitive Exploration of Language and Linguistics. Amsterdam: John Benjamins Publishing Company. Vol. 1. 1998. 301 p.

5. Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф. Москва.: Московский гос. ун-т. 1982. 480 с.

6. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. Москва.: ЭТС. 2000. 192 с.

7. Newmark Peter. A Textbook of Translation. Harlow: Pearson Education Limited, 2008. 292 p.

8. Dvorak P. Translating metaphors within political discourse: The case of EU: Master’s diploma thesis. Brno, 2011. 76 p. 

9. Шикалов С.В. Способы перевода метафор в концепции Питера Ньюмарка. URL : http://www.thinkaloud.ru/sciencesya.html (дата звернення 04.08.2021)

10. Ясинецька О. А. Переклад метафори як мовна репрезентація концептуальних картин світу. Філологічні трактати. Вип.1. 2010. С. 96-100. 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота