ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

05.11.2022 18:03

[4. Педагогічні науки]

Автор: Романюк Вікторія Леонідівна, старший викладач кафедри мовної підготовки, Київський інститут Національної гвардії України, м. Київ


Життя щоденно вносить свої корективи. З 24 лютого в нашій країні запроваджено воєнний стан. І сьогодні, як ніколи раніше, ми розуміємо, як важливо знати іноземну мову, особливо для військовослужбовців. Адже це  можливість співпраці з іноземними військовими, які можуть поділитися своїм бойовим досвідом з нашими  військовослужбовцями, засіб  спілкування із засобами масової інформації, які висвітлюють події в Україні, діалог  зі світовою спільнотою.

Іноземну мову починають вивчати у школі і продовжують у закладах вищої освіти. Особлива увага приділяється комунікативному аспекту вивчення іноземної мови, тобто іншомовній комунікативній компетентності.

Комунікація – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між індивідами, що спілкуються. Комунікативні ситуації, що використовуються в навчанні іноземних мов, мають відтворювати типові ситуації реального життя у відповідній сфері спілкування. Важливим фактором, що впливає на процес комунікації, є організація взаємодії (діалогу) між індивідами, що спілкуються, а саме інтерактивна функція комунікації (обмін діями). Інтерактивний (англ. «interact», де «inter» – взаємний, «act» – діяти) означає здатний до взаємодії, діалогу. Важливість інтерактивності, на думку W. Veen, I. Lam, R. Taconis, полягає в здатності забезпечити навчальний діалог, гнучкість структури подання знань й автономію навчальної діяльності [3].

Проблема формування іншомовних навичок у майбутніх офіцерів вищих навчальних закладів привертає все більшу увагу дослідників. Особливу увагу в процесі викладання іноземної мови дослідники приділяють методам навчання. Як показує практика, більшість курсантів стикаються зі складнощами спілкування іноземною мовою, що вказує на недостатню ефективність традиційних методів навчання, адже вони не дають бажаних результатів. Ще кілька років тому метою занять з іноземної мови було вивчення загальнонаукової літератури. Однак із розвитком потреб суспільства змінювались акценти вивчення іноземних мов у закладах вищої освіти, в результаті чого нагальною необхідністю стало застосування методів навчання, що сприятимуть формуванню іншомовної комунікативної компетентності [5, с. 95].

Підвищення ефективності навчання іноземної мови відбувається за допомогою нетрадиційного підходу до викладання. У навчальній діяльності як викладач, так і курсант мають бути активними для високого рівня володіння іноземною мовою, а навчання має бути інтерактивним: будуватися на успішному вирішенні спільних завдань, впливаючи на дії кожного й доповнюючи один одного.

Інтерактивний метод навчання – це спосіб колективної взаємодії учасників педагогічного процесу через бесіду, діалог, під час яких відбувається їхня взаємодія з метою взаєморозуміння, спільного розв’язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей тих, хто навчається [1, с. 8].

Інтерактивні методи навчання в достатній мірі відповідають вимогам до організації навчального процесу, а саме: у роботі беруть участь всі курсанти групи; курсанти вчаться працювати у групі (команді); формується позитивне ставлення до опонента; кожен має можливість запропонувати власну думку; за короткий час вдається засвоїти багато нового матеріалу; формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне вирішення проблеми.

Враховуючи комунікативний підхід і ситуативність навчальної діяльності як основні критерії формування іншомовної комунікативної компетентності Н. П. Кочубей поділяє інтерактивні методи навчання на ситуативні і неситуативні. Ситуативні інтерактивні методи представлено двома групами методів: ігрові й неігрові методи. Неігрові методи включають аналіз ситуацій, аукціон ідей, різного плану диспути, дебати, форуми, дискусії, «мозковий штурм». Серед ігрових ситуативних інтерактивних методів виділено імітаційні (рольові і ділові ігри) і неімітаційні (моделюючі ігри, проєктні ігри, тренінги, обмін знаннями) методи. До неситуативних інтерактивних методів автор відносить такі методи, як діалог, опитування, взаємоопитування та мовний портфель [2, с. 45].

Різні форми інтерактивного навчання дають змогу створити комфортні психологічні умови засвоєння інформації, під час яких кожен курсант зможе реалізувати свої потенційні можливості. В основі такого навчального процесу виступають співпраця і ефективне спілкування, яке має на меті розвиток творчого мислення, спільний підхід до розв’язання проблем, здатність виділяти основне, досягати поставлених цілей, планувати спільну діяльність, бути відповідальними, розширяти кругозір. Значно поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, але й окреслюються перспективи його використання у повсякденному житті.

Викладач в інтерактивному навчанні не тільки є носієм інформації і певної суми знань, завдання якого передати ці знання, але й постійно і активно стимулює курсантів до самостійної творчої роботи, виконуючи роль проєктувальника і консультанта. Крім того, інтерактивна діяльність передбачає організацію і розвиток такого спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до сумісного вирішення загальних, але значимих для кожного учасника завдань, адже курсанти не отримають достатньо практики, просто розмовляючи з викладачем або просто слухаючи його [4, с. 105]. 

На сьогоднішній день у закладах вищої освіти активно застосовують велику кількість інтерактивних методів, наприклад, тренінги, ситуаційні задачі, майстер-класи, прес-конференції, тестування, кейс-методи, ігрове навчання, круглі столи, мультимедійні практичні заняття, електронні навчальні видання. На практичних заняттях з іноземної мови переважно використовуються індивідуальні роздаткові матеріали, відео, аудіо-, комп’ютерна техніка. Все це допомагає формуванню професійного потенціалу майбутніх фахівців.

Найбільш ефективними в практиці викладання іноземної мови показали себе такі інтерактивні методи: рольова гра, кейс-метод, метод дискусії та проєктний метод.

Рольова (ділова) гра – це унікальний механізм накопичення і передачі людиною набутого досвіду. У грі актуалізується, знаходить своє поведінкове виявлення активна позиція її учасників. Ділова гра сьогодні – це імітація професійної діяльності. Характерні ознаки ділових ігор такі: наявність проблеми, мети, завдань; скорочення масштабу часу; розподіл та розігрування ролей; наявність ситуацій, що послідовно розв’язуються, кількох ситуацій, кількох етапів гри; формування самостійних рішень; наявність системи стимулювання; врахування можливих перешкод; об’єктивність оцінки результатів гри; підбиття підсумків.

Прийом рольової гри має безсумнівну цінність, адже рольова гра сприяє ефективному засвоєнню матеріалу і підвищенню навчальної мотивації. Запровадження ділових ігор у навчальному процесі вирішує такі завдання: розвиває практичне мислення, уміння аналізувати ситуацію, приймати конструктивні рішення; змістом ділових ігор є імітація умов певних ситуацій, її динаміки, а також діяльність і взаємостосунки зайнятих в цьому особистостей; виконуючи вимоги гри, її учасники приймають професійні норми спілкування.

Кейс-метод трактується як метод активного проблемно-ситуативного аналізу, основою якого є навчання шляхом вирішення конкретних завдань – ситуацій, тобто кейсів. Іншими словами, кейс – це події, які відбувались у певній сфері діяльності у реальному житті, й описані з метою створення дискусії в процесі навчання, тим самим підштовхуючи курсантів активно аналізувати ситуацію, обговорювати та приймати рішення.

Завдання навчальної дискусії полягає в поглибленні знань з теми, що розглядається; виявленні спірних, заплутаних питань; розвитку вміння її учасників аргументовано відстоювати свою думку; розвитку їх вміння уважно і зважено вислуховувати думку опонентів; формуванні культури обговорення спірних питань. За допомогою дискусії можна навчити курсантів логічно викладати свої думки, а найголовніше дати їм можливість доказово відстоювати свій погляд, обґрунтовувати правдивість своїх переконань, що значно покращує засвоєння та розуміння навчального матеріалу. 

Проєктне навчання можна розглядати як досить сучасний метод забезпечення ефективного навчального процесу. При застосуванні цього методу курсантам вдається опанувати різні навички, працюючи над певним завданням чи темою. Основою цього методу є самостійне навчання, за умов використання якого викладач лише сприяє процесу навчання «ззовні». 

Вибір того чи іншого типу проєкту обумовлений метою заняття, його змістом, складом учасників, характером взаємовідносин у групі, потенційними можливостями. Найбільш цікавим, на нашу думку, є творчий проєкт, адже він створює умови для розвитку креативності здобувачів вищої освіти, їх індивідуальності. Проєкт такого типу передбачає тільки формування проблеми викладачем, а хід її розв’язання залежить від ініціативи, творчості самих курсантів. Теми проєктів найчастіше стосуються конкретного практичного питання, що є актуальним для реального життя, майбутньої професійної діяльності. Це вимагає залучення знань курсантів з різних галузей, стимулює систематичне творче мислення, розвиток навичок дослідницької роботи. В основі проєктної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності курсантів, уміння конструювати свої знання, орієнтуватися у інформаційному просторі, розвивати творчі здібності.

Отже, інтерактивні методи навчання відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевагою є те, що ті, хто навчається засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), а в групах збільшується кількість курсантів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Курсанти займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їх інтерес в одержанні знань. Значно підвищується особистісна роль викладача – він виступає як лідер, організатор. Інтерактивні методи навчання вдало поєднують в собі як взаємодію учасників інтерактивного процесу, так і керованість цим процесом викладачем. Вони взаємодіють, стають рівноправними суб’єктами процесу навчання. Така робота допомагає курсантам вчитися розвивати критичне мислення, аналізувати отриману інформацію, брати участь у різноманітних дискусіях, приймати рішення на основі попереднього обговорення та спілкуватись з іншими учасниками інтерактивного процесу. Застосування інтерактивних методів навчання у закладах вищої освіти дозволяє піднести процес навчання на якісно новий рівень, сприяє кращому засвоєнню знань, стимулює до поглибленого вивчення іноземної мови.

Список використаних джерел:

1. Андрущенко Н. О. Використання інтерактивних методів навчання у закладах вищої освіти. Інтерактивний освітній простір ЗВО: матеріали міжвузівського науково-практичного вебінару (м. Вінниця, 23 березня 2018 р.). Відп. ред. Л.Б. Ліщинська. Вінниця : ВТЕІ КНТЕУ, 2018. С. 7–10.

2. Коваль Т. І., Сисоєва С. О., Сущенко Л. П. Підготовка викладачів вищої школи: інформаційні технології у педагогічній діяльності : навч.-метод. посібник. Київ : Видавничий центр КНЛУ, 2009. 380 с.

3. Український педагогічний словник / уклад. С. У. Гончаренко. Київ : Либідь, 1997. 376 с.

4. Овчаренко Л. Р. Формування іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних спеціальностей. Професійна освіта: проблеми і перспективи. 2016. Вип. 11. С. 104–110.

5. Остапчук Д., Мирончук Н. М. Інтерактивні методи навчання у вищих навчальних закладах. Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном : збірник наукових праць / за заг. ред. д.п.н., проф. С. С. Вітвицької, к.п.н., доц. Н. М. Мирончук. С. 140–143. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота