ВИТРАТИ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВИТРАТИ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ

29.11.2022 01:20

[2. Юридичні науки]

Автор: Безрадна Анна Леонідівна, студентка, Державний торговельно-економічний університет


У цій статті розглянуто визначення поняття і мету відшкодування витрат на правову допомогу. Проведено аналіз судової практики та надано рекомендації по доведенню обґрунтованості витрат на правову допомогу. 

This article discusses the definition and purpose of reimbursement for legal aid. An analysis of case law was conducted and recommendations were provided to prove the validity of legal aid costs.

Актуальність дослідження. Питання відшкодування витрат на правову допомогу є актуальним як для адвокатів, так і для сторін судового процесу, які звернулися за правничою допомогою і в подальшому бажають отримати компенсацію своїх витрат в суді. Доволі часто в судових процесах при розгляді питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу мова заходить про співмірність таких витрат, критерії їх оцінки, фактичне доказування.

Мета дослідження. Визначити поняття та провести аналіз судової практики інституту витрат на правову допомогу.

Предметом дослідження є доведення обґрунтованості витрат на правову допомогу.

Результати дослідження. Надаючи роз’яснення змісту конституційного права на правову допомогу, Конституційний Суд України зазначає, що право на правову допомогу – це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права

У цілому нормами законодавства передбачені основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Варто зазначити, що поняття «правова допомога» та «правнича допомога» відрізняється тим, що в назві «правова допомога» відображено коло питань, у яких надається допомога, тобто допомога з питань права, в той час як «правнича допомога» полягає в  наданні її суб’єкту, тобто це допомога, надана правником. Таке розмежування понять зайвий раз підкреслює, що допомога з правових питань має надаватися лише фахівцем, особою правничої професії. У зв’язку з цим, як тавтологія виглядає доповнення назви правничої допомоги словом «професійна». Адже створюється враження, що є ще й непрофесійна правнича допомога, що, звісно, не так. Правова допомога (допомога з правових питань) може надаватися як фахівцем, так і дилетантом. Однак, в останньому випадку її далеко не завжди можна вважати справжньою допомогою. Правнича ж допомога – це допомога фахівця (правника), що витікає з самої її назви. Тому допомогу з правових питань, надану фахівцем у сфері права, правильно називати або професійною правовою допомогою, або правничою допомогою.

Правова (професійна правнича) допомога в цивільному судочинстві може надаватися учасникам справи за плату або безоплатно. Порядок надання безоплатної правової допомоги визначається окремим законом. Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2011 р. № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна правова допомога – правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Безоплатна правова допомога за цим законом поділяється на первинну та вторинну. У цивільному судочинстві надається саме безоплатна вторинна правова допомога, яка являє собою вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога надається центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокатами, що включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, лише особам, які мають на неї право відповідно до ст. 14 Закону України від 02.06.2011 р. № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу».

Витрати на професійну правничу допомогу віднесені законом до витрат, пов’язаних із розглядом справи, і ототожнюються законодавцем з витратами на оплату послуг адвоката. Отже, оплатна правова допомога надається адвокатами на підставі договорів про надання правової допомоги, умови яких визначають порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

У багатьох країнах Європи та в США стягнення «гонорару успіху» адвоката за рахунок переможеної в суді сторони є буденною справою. Саме тому досліджені судові висновки безперечно є прогресивними та такими, що наближають діяльність вітчизняних адвокатів до міжнародних стандартів.

З приводу гонорару успіху свою правову позицію висловив Верховний Суд. У постанові від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц провадження № 61-9880св18 Верховний Суд указав, що судове рішення не належить до об’єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу). Включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту про винагороду адвоката за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв’язку з чим та через положення частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним за пред’явленим стороною договору позовом.

Як відзначив Верховний Суд, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34–36), від 23 січня 2014 року у справі «East/ West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки. Таким чином, можна зробити висновок, що в межах цивільно-правових відносин між адвокатом та особою, якій він надає професійну правничу допомогу в цивільному процесі, оплата може визначатися за взаємною домовленістю на власний розсуд сторін договору про надання правової допомоги. Водночас для того, щоб забезпечити можливість компенсації цих витрат (розглядаючи їх уже у процесуальному аспекті), необхідно під час визначення розміру, порядку оплати та документів, якими оформлюється оплата послуг адвоката, враховувати вимоги чинного цивільного процесуального законодавства України та реалії судової практики.

Підсумовуючи проведений аналіз, слід зазначити, що адвокатам слід дуже уважно підходити до питання розподілу судових витрат та включення до їх складу витрат на професійну правничу допомогу. З одного боку, необхідно завчасно подбати про докази на підтвердження надання адвокатських послуг та їх оплати. Водночас, не потрібно не забувати про необхідність подання заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зауважень стосовно неспівмірності таких витрат.

Список використаних джерел: 

1. Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000. Офіційний вісник України. 2000. № 47. 

2. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Офіційний вісник України. 2009. № 79. 

3. Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 02.06.2011 р. № 3460-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 51. 

4. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05.07.2012 р. № 5076-VI. Відомості Верховної Ради. 2013. № 27. 

5. Постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц, провадження № 61-9880св18. URL: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/75003682.

____________________

Науковий керівник: Кононець Олена Миколаївна, кандидат юридичних наук, Державний торговельно-економічний університет



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота