ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА

21.12.2022 23:47

[1. Економічні науки]

Автор: Курганов Василь Русланович, студент, Міжнародний університет фінансів, м. Київ


Кожне підприємство створено для того щоб приносити прибуток його власникам. Саме активи є тим інструментом, за допомогою якого підприємства створюють товари для подальшої їх реалізації і отримання прибутку. Серед активів особливе місце займають оборотні активи, оскільки обслуговують господарський процес і забезпечують його безперервність.

Економічна роль оборотних активів полягає у необхідності забезпечувати відтворення процесу, який складається з процесів виробництва і обігу. Проблематику обороту і циклічності досліджували багато вчених, як за кордоном, так і вітчизняних. Протягом тривалого часу висувалися різні трактування цього поняття. Можна виділити три найбільш поширених визначення оборотних активів: як вартість товарно-матеріальних цінностей; як вартості оборотних фондів та фондів обігу; як авансованої вартості, що функціонує у формі оборотних виробничих фондів і фондів обігу [1, с. 243].

Аналіз сучасних підходів до визначення такої економічної категорії як «оборотні активи» показав, що існує загальна ознака, за якою проводиться виділення оборотних активів з майна підприємства. Такою ознакою є часовий період, впродовж якого функціонує цей вид коштів. Цей період полягає в часі перенесення вартості коштів на готовий продукт або часі їх повного споживання у процесі виробництва [2, с. 326].

Відмінність оборотних активів від основних фондів, полягає в їх участі тільки в одному виробничому циклі, переносячи свою вартість на готовий продукт [3, с. 212]. Тому оборотні активи знаходяться в постійному русі і проходять три стадії кругообігу: грошову, продуктивну і товарну, які умовно можна розділити на три фази: товарна фаза: (Г – Т) оборотні активи (Г) перетворюються на товар (Т); продуктивна фаза: (Т – П – Т’) оборотні активи, беручи участь в процесі виробництва, беруть форму незавершеного виробництва, напівфабрикатів і готових виробів; грошова фаза: (Т’ – Г’) оборотні активи у формі готової продукції в процесі її реалізації знову перетворюються в гроші (Г), які надходять на рахунок підприємства. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує безперервність виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.

Ефективне управління оборотними активами не тільки дає змогу максимізувати прибуток на вкладений капітал при забезпеченні стійкості, а і забезпечує задовільний рівень платоспроможності підприємства. Важливим завданням в частині управління оборотними активами підприємства є збереження балансу між платоспроможністю і рентабельністю за рахунок відповідних абсолютних величин статей оборотних активів і їх структури. Необхідно також постійно оптимізувати співвідношення власних і позикових джерел фінансування оборотних активів, тому що від цього безпосередньо залежать фінансова стійкість і незалежність підприємства. Тому завданням підприємства при розробці і удосконалені політики управління оборотними активами є створення ефективного механізму формування та використання оборотних активів, комплексного аналізу та класифікації чинників впливу на ефективність функціонування оборотних активів.

Сьогодні підприємства працюють в умовах невизначеності, коли ефективність політики управління оборотними активами залежить від аналізу факторів впливу на діяльність підприємства. Сукупність чинників, які впливають на ефективність використання потенціалу оборотних активів на підприємствах у загальному вигляді можна поділити на дві групи: чинники зовнішнього середовища (опосередкованого впливу) – ті, якими підприємства не можуть управляти, але повинні до них пристосовуватися, і внутрішнього середовища (безпосереднього впливу), які залежать від здібностей менеджерів підприємств управляти оборотними активами [4, с. 118].

З метою забезпечення конкурентоспроможності підприємства, зокрема його фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності та рентабельності, на наш погляд, підприємству необхідно окрім оцінки впливу на оборотні активи чинників зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності підприємства оцінити ризики пов’язані із кожним видом активів в залежності від ступеня їх ліквідності. Необхідно відмітити, що ризикам піддаються як високоліквідні, середньо ліквідні, так і низьколіквідні активи, але зі зменшенням ліквідності активів збільшується кількість ризиків, тобто виникає обернена залежність. Однак виникає і інша залежність – інвестиція капіталу в низьколіквідні оборотні активи хоча і підвищує ризик, але і надає можливість отримання більшого прибутку. Тобто, зростання високоліквідних та середньоліквідних активів підприємства сприяє підвищенню його ліквідності, платоспроможності, ділової активності та фінансової стійкості, однак, знижує можливість отримання додаткових прибутків. І навпаки: зростання низьколіквідних активів підвищує ризики пов’язані з втратою платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості, однак надає можливість отримання додаткового прибутку.

Управління виробничим процесом і оборотними активами на підприємстві належить до завдань, які вирішують менеджери-економісти. У процесі управління оборотними активами при визначенні потреби в оборотному капіталі фінансовий менеджер насамперед аналізує структуру, оборотність, ліквідність оборотних активів, а також забезпеченість оборотним і чистим оборотним капіталом підприємства. Аналізуючи усереднені та максимальні значення таких показників на інших підприємствах галузі, а також враховуючи політику підприємства щодо фінансування оборотного капіталу, менеджер приймає відповідні управлінські рішення.

Відповідно до зазначеної мети та завдань управління оборотними активами підприємства має здійснюватися за етапами, представленими на рис. 1.





Рисунок 1 - Порядок управління оборотними активами підприємства

Джерело: [5]

Отже, процес управління оборотними активами ґрунтується на створені системи постійного контролю за обсягами оборотних активів і як результат – станом ліквідності та платоспроможності підприємства, як етапу його стабільного функціонування та подальшого розвитку та безпосереднього проведення постійного аналізу оборотних активів та його складових, порівняння обсягів оборотних активів з поточними зобов’язаннями, дослідження їх динаміки, здійснення аналізу факторів, які впливають на стан оборотних активів.

Процеси забезпечення та ефективного використання оборотних активів потребують застосування показників, які б об'єктивно і детально їх характеризували, тому для оцінки використовуються фінансові коефіцієнти, а саме показники ліквідності та показники оборотності (ділової активності) [6, с. 167]. Таким чином, оцінка ефективності управління оборотними засобами можлива за допомогою певної збалансованої системи показників-індикаторів, які відображають та характеризують стан оборотних активів підприємства. На підставі результатів аналізу цих показників менеджмент підприємства може приймати рішення по зміні обсягу і складу оборотних активів, а також джерел їх фінансування для досягнення стратегічних цілей та завдань управління.

Отже, політика управління оборотними активами - це багатоваріантність рішень і кроків, гнучкість та неординарність господарських комбінацій, оскільки цього вимагає унікальний характер кожної ситуації, з якою зіштовхується підприємство. Унікальність полягає в тому, що на підприємство, в різні періоду часу, по різному впливають фактори зовнішнього і внутрішнього впливу. Тому пошук і реалізація напрямків удосконалення управління оборотними активами зачіпає багато аспектів господарської діяльності.

Література:

1. Економіка підприємства: підручник; за заг. та наук. ред. Г. О. Швиданенко. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : КНЕУ, 2018. 551 с.

2. Дядюк М. А., Васильєва В. В. Оборотні активи як об’єкт управління у процесі розробки та прийняття господарських рішень. Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. 2012. Вип. 1 (1). С. 263-271.

3. Роганова Г. О. Стратегія фінансування оборотних активів: позиція персоналістів. Економічний часопис-XXI. 2013. № 3-4(1). С. 82-85.

4. Круш П.В. Капітал, основні та оборотні засоби підприємства: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2008. 328 с.

5. Никонович Г. І. Аналіз і контроль оборотних активів торговельних підприємств: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Київ, 2007. 18 с.

6. Блонська, В. І. Вдосконалення системи управління оборотними коштами торговельного підприємства. Наука й економіка. 2010. № 3 (19). С. 122. –130.

__________________________

Науковий керівник: Михайлик Ольга Михайлівна, кандидат економічних наук, доцент, Міжнародний університет фінансів, м. Київ




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота