ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

22.12.2022 00:32

[15. Психологічні науки]

Автор: Гордієнко Олександр Олександрович, студент, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького


У сучасному світі, сповненому великих ризиків, невпевненості у майбутньому та різних соціально-економічних конфліктів гостро постала проблема психічного здоров’я суб’єкта, а саме його емоційної рівноваги, стійкості та вміння приймати зважені рішення. Вказана вище проблематика обумовлює актуальність розробки емоційного навчання як складової розвитку емоційного інтелекту.

Авторами теорії емоційного інтелекту є колектив дослідників – Д. Маєр та П. Саловей, згодом до них приєднався Д. Карузо. Саме вони вперше сформулювали поняття «емоційний інтелект». Також вченими розроблений та апробований тест на визначання рівня емоційного інтелекту, відомий як Mayer-Salovey-Caruso Emotional Intelligence Test (MSCEIT) [2]. Приблизно у цей же час теорію емоційно-соціального інтелекту розробляє Р. Бар-Он, який ввів у науковий вжиток поняття «EQ» («емоційного коефіцієнту») для вимірювання емоційної та соціальної компетенції. На підставі моделі емоційно-соціального інтелекту Р. Бар-Она розроблений тест для діагностики кількісних показників – Bar-On Emotional Quotient Inventory (EQ-i™) [6]. Пізніше розроблена версія для дітей та підлітків – Bar-On EQ-i: YV ™ (2000 р.) та доповнена версія тесту – Bаr-On EQ-360 ™ (2003 р.) [6]. Значний вклад у популяризацію емоційного інтелекту зробив Д. Гоулман. У 1995 році опублікована  наукова праця «Емоційний інтелект». Ідеї закладені у першій частині книги Д. Гоулман продовжує розвивати у наступних, які присвячені розробці проблеми емоційного інтелекту. Публікація ідей Д. Гоулмана вплинула на популяризацію серії досліджень у сфері емоційного інтелекту [2].

На сьогодні, поняття «емоційного інтелекту» стало центром наукових пошуків із різних галузей знань: психології, педагогіки, політології, економіки та інших.

Д. Маєр, П. Саловей, Д. Карузо «запропонували розгорнуте визначення емоційного інтелекту, поділивши здібності, що лежать в його основі, на п’ять категорій:

1. Усвідомлення власних емоцій.

2. Управління емоціями.

3. Самомотивація.

4. Вміння розпізнавати емоцій інших людей.

5. Уміння будувати стосунки» [2, с. 93].

Відповідно до теорії Д. Гоулмана емоційний інтелект складається із 4 основних складових та 18 навичок, а саме:

1. Самосвідомість (складова): емоційна самосвідомість, точна самооцінка, упевненість у собі (навички).

2. Самокерування: емоційний самоконтроль, відкритість, здатність до адаптації, цілеспрямованість, ініціативність, оптимізм.

3. Соціальна свідомість: емпатія, або співпереживання, відчуття організації, служіння.

4. Керування взаєминами: «натхненне лідерство» [4, с. 57], вплив, розвиток інших, каталізатор змін, урегулювання конфліктів, командна робота і співпраця [4].

Визначення емоційного інтелекту за різними теоріями, в цілому, дещо подібні та вирізняються лише поглядами авторів на трактування складових емоційного інтелекту. Вказана вище структура і надалі видозмінюється в залежності від того як та чи інша теорія розвивається з часом.

Згідно результатів теоретичного аналізу наукової літератури випливає залежність між розвитком емоційного інтелекту та життєвими досягненнями суб’єкта. Згідно Д. Готтмана та Д. Деклер, чим більше рівень емоційного інтелекту тим легше людині керувати своїми емоціями та впливати на інших людей, що з більшою вірогідністю дозволяє досягти успіху та покращити якість свого життя [1].

Емоційний інтелект може бути не тільки вродженим, але й набуватись з часом та досвідом. Тому існує можливість його розвитку у процесі соціалізації суб’єкта протягом всього життя, постійно підвищуючи та утримуючи його рівень [3]. У науковій літературі акцентується увага на тому, що варто починати розвивати емоційний інтелект з дитячого періоду [1], а у дорослому віці можливо продовжувати емоційне навчання [3].

Згідно думки Д. Готтмана та Д. Деклер: «емоційне виховання – це послідовність дій, яка допомагає створювати емоційні зв’язки» [1, с. 13]. Це забезпечує основу для підтримання близьких стосунків між батьками та їх дітьми на усіх етапах розвитку. Що в свою чергу призводить до розуміння дитиною власного місця та моделі поведінки в родині, а пізніше і в соціумі [1]. Згідно думки Д. Гоулмана: емоційне навчання – це оволодіння емоційною сферою життя, а також усунення прогалин в емоційних і соціальних навичках [2].

Емоційне виховання та емоційне навчання – це майже тотожні терміни, які використовуються різними авторами. Відповідно до теорії Д. Готтмана та Д. Деклер особливу увагу розвитку емоційного інтелекту варто зосереджувати у період від народження до підліткового віку. Емоційне навчання за Д. Гоулманом охоплює дорослий період та передбачає емоційне перенавчання.

Д. Готтман та Д. Деклер виділяють «п’ять кроків емоційного виховання, які батьки здійснюють, щоб встановити емпатію в стосунках зі своїми дітьми й підвищити їхній емоційний інтелект:

• Усвідомлення емоцій дитини.

• Ставлення до емоцій як до можливості для зближення і навчання.

• Співчутливе вислуховування дитини й підтвердження обґрунтованості її почуттів.

• Допомога дитині правильно назвати свої емоції.

• Позначення меж переживань і допомога в розв’язанні проблеми» [1, с. 87].

Д. Гоулман розглядає емоційне навчання як здобуття складових та навичок які складають, за його визначенням, поняття емоційного інтелекту.

Існує багато авторських програм для емоційного навчання, які використовують різні підходи для розвитку емоційного інтелекту. Нижче представлені деякі програми:

• «Наука про себе» авторства К. С. Мак-Каун, де досліджуються власні почуття та почуття, що виникають у стосунках з іншими, вивчається емоційна структура життя дитини [2].

• Програма PATHS (Популяризація стратегій альтернативного мислення) М. Грінберга на базі Пенсільванського університету, яка розроблена у межах стандарту SEL (соціального і емоційного навчання). Ця програма підвищує успішність, через покращення уваги та короткочасної пам’яті [2].

Програми SEL – це різноманітні навчальні програми які об’єднує направленість на розвиток соціальних та емоційних навичок. ЮНЕСКО у 2002 року запровадило популяризацію SEL по всьому світу [2].

• Програма Соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН) є прикладом емоційного навчання в Україні. Ця програма розроблена фахівцями Emory University для застосування в Новій українській школі (НУШ) [5].

• Он-лайн курс «Як справлятися зі змінами в житті: соціально-емоційне навчання через гру». Курс було створено The LEGO Foundation за підтримки фахівців з Університету Нотр-Дам, Гарвардської школи вищої освіти, Кембриджського університету та The MHPSS Collaborative [7].

Отже, емоційний інтелект – це сукупність ментальних здібностей для розуміння та керування власними емоціями та емоціями інших людей. У статті розглянуто теорії Д. Маєра, П. Саловея, Д. Карузо, Р. Бар-Она, Д. Гоулмана, Д. Готтмана та Д. Деклер, які орієнтовані на дослідження природи емоційного інтелекту та визначення сензитивного періоду розвитку. Проблема емоційного інтелекту на сьогоднішній час не втрачає своєї актуальності, що засвідчує низка авторських програм для емоційного навчання.

Література:

1. Готтман Дж. Емоційний інтелект у дитини / Джон Готтман, Джоан Деклер; пер. з англ. Х. Шиналь. – Х.: Віват, 2022. – 272 с.

2. Гоулман Д. Емоційний інтелект / Деніел Гоулман; пер. з англ. С.-Л. Гумецької. – Х.: Віват, 2020. – 512 с.

3. Гоулман Д. Емоційний інтелект у бізнесі/ Деніел Гоулман; пер. з англ. Ю. Шекет. – Х.: Віват, 2021. – 528 с.

4. Гоулман Деніел, Бояціс Річард, Маккі Енні. Емоційний інтелект лідера / пер. з англ. Валерія Глінка. – 3-тє вид. – К.: Наш Формат, 2021. – 288 с.

5. Веб-сайт: https://www.edcamp.ua/seelukraine/

6. Веб-сайт: https://en.wikipedia.org/wiki/Reuven_Bar-On

7. Веб-сайт: https://mon.gov.ua/ua/news/onlajn-kurs-yak-spravlyatisya-zi-zminami-v-zhitti-socialno-emocijne-navchannya-cherez-gru-u-vilnomu-dostupi

____________________

Науковий керівник: Сіденко Юлія Олександрівна, кандидат психологічних наук, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота