ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПЛАНОВОЇ ЕКОНОМІКИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПЛАНОВОЇ ЕКОНОМІКИ

23.12.2022 02:13

[1. Економічні науки]

Автор: Лісений Євген Володимирович, кандидат економічних наук, доцент, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна; Колісник Ярослав Валерійович, студент, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна


У світі існує багато типів економічних систем. Частина з них вже давно зникла, а деякі, навпаки, є базовими структурними складовими економіки багатьох країн. Наприклад, ринкова економіка зараз існує майже усюди, навіть у ніби соціалістичному Китаї. Особливим видом економічних систем є планова, або командна економіка. 

Планова економіка – це унікальна державна економічна система, яка передбачає, що всі матеріальні блага – природні та виробничі, знаходяться у загальнодоступній власності і не можуть бути передані у будь-чиє власне (приватне) володіння. У цьому типі економічної системи немає легального ринку, а розвиток відбувається за написаним керівництвом держави планом. Також, цей тип економіки тісно пов’язаний з дуже централізованими країнами такими, наприклад, як СРСР.

Перед тим, як говорити про недоліки планової економіки зазначимо декілька її переваг, їх небагато, але вони є. 

Перший – це низький рівень безробіття. При такому типі економіки розподіл трудових ресурсів здійснюється не ринком, а компанії не набирають тільки корисних людей у конкурентному середовищі. 

Також перевагою можна вважити її ефективність при великих будівництвах. Немає конкуренції та на папері все має працювати на краще. Наприклад, у 30-ті роки СРСР швидко індустріалізувався. 

Серед недоліків планової економіки можливо виділити наступні.

По-перше – це відсутність конкуренції. Саме завдяки конкуренції існує розвиток. Для отримання грошей у ринковій економіці компанії вимушені або робити продукт краще, або знижувати ціни на нього. Але і у ринкових економіках також можна помітити ознаки відсутності конкуренції. Наприклад, компанія, яка є монополістом і просто перестає робити інновації. Дуже наочний приклад цього – це сучасний ринок техніки, а саме смартфонів, флагманських(найдорожчих, найновіших) апаратів. Цей ринок звичайно не є монополістичним, це скоріше олігополія. Тому що там не домінує одна компанія, їх, 3-4 основні. Але навіть цього достатньо, для того, щоб всі нові флагманські телефони коштували приблизно однаково, а різниця була б майже непомітна. 

Другий недолік – це неефективність. При командній економіці підприємства підпорядковані державі з її планом. Вони не можуть змінити курс, для пристосування під попит. Результати такої системи дуже гарно видно на прикладі СРСР. Коли в США у більшості людей були телевізори, авто, в СРСР люди стояли в черзі, щоб їх купити. Іншого виходу не було. Не могла з’явиться компанія, яка, наприклад, зробить те саме, але дешевше, або менш якісно, та у більших масштабах. 

Люди ходили в одноплановому одязі, а речі з, ніби такої самої Прибалтики, були розкішшю, хоча вона зовсім трохи була краще за решту СРСР, проте різниця очевидна. Але ця держава робила танки та могла знищити світ своєю ядерною зброєю. 

Існує ще один серйозний недолік. Це нездійсненні плани (керівництво СРСР робило плани, на який не було ні ресурсів, ні часу), і, як результат цього – “намальовані” результати роботи, коли результати були тільки на папері. Як у СРСР наприкінці 70х і у 80ті роки. Або коли, через план Хрущова, була знищена вся худоба у Рязані. Керівництво просить такі результати, які просто неможливо задовольнити, і державні підприємства дають неправдиві цифри, або роблять дійсно щось не ефективне для виконання плану. 

Можна прослідити тенденцію, що всі ці недоліки дуже пов’язані один з одним. Через відсутність конкуренції виникає неефективність виробництва, це тягне за собою ці “намальовані” виконання планів. Коли очікування керівництва сильно відрізняються віл реальної спроможності підприємства. 

Останнім мінусом є твердження, пов’язане, з 1 плюсом планової економіки. Це – відсутність нерівності. Набір кадрів здійснюється не на основі їх якості, а через те, що підприємство має задовольнити квоту. Завдяки цьому, люди отримують робочі місця просто так, також їх заробітна плата не сильно відрізняється. Це серйозний  недолік. Тому що дійсно розумні та кваліфіковані кадри прирівнюються до менш здібних. Це, до речі, дуже вплинуло на ситуацію, після розпаду СРСР, коли людей звільняли через їх непотрібність. Хоч це і є, з якогось боку, трагічним, звичайно, але в цьому не винні “злі капіталісти”, як раз навпаки, минула система дала їм ту роботу, де вони не потрібні. 

Всі приклади були зроблені, посилаючись на СРСР, але ці проблеми не належать лише йому. Просто це яскравий приклад з, як би нам того не хотілося, нашої історії.

Отже, підсумовуючи, проблеми планової економіки виходять з жорсткої регуляції всього, і до того ж неможливості на індивідуальному рівні щось змінити на краще. Можна навіть сказати – відсутності демократії.   

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. “Command Economy: Advantages and Disadvantages”.  URL: http://surl.li/drlvs (Дата звернення 04.11.2022)

2. Economy System Command. URL: http://surl.li/drlwo (Дата звернення 04.11.2022)

3. Командна економіка, Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Командна_економіка (Дата звернення 04.11.2022)

4. Планова економічна система. URL: http://www.uaeconomic.com/ulens-197-1.html (Дата звернення 04.11.2022)



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота