ПРОБЛЕМАТИКА ДЕРУСИФІКАЦІЇ ТОПОНІМІКИ У КОНТЕКСТІ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ЛОКАЛЬНА І УРБАНІСТИЧНА ПОЛІТИКА” - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМАТИКА ДЕРУСИФІКАЦІЇ ТОПОНІМІКИ У КОНТЕКСТІ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ЛОКАЛЬНА І УРБАНІСТИЧНА ПОЛІТИКА”

18.02.2023 14:05

[10. Політичні науки]

Автор: Баштанник Оксана Віталіївна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна


Виклики сьогодення загострюють нашу увагу на тих аспектах політичних процесів, актуальність яких для широкого загалу деякий час тому майже відійшла на другий план. Політичний курс на декомунізацію, що активізувався в Україні під час Революції Гідності та на початку російсько-української війни, згодом став сприйматися частиною суспільства, на жаль, як менш значущий порівняно із нагальними проблемами буденності. Однак повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації на територію України змушує більш розгорнуто аналізувати витоки безпекових загроз, масштаб яких перед постав як ніколи виразно нашою країною і світом в цілому.

Від початку викладання навчальної дисципліни “Локальна і урбаністична політика” на спеціальності “Політологія” Дніпровського національного університету ім. О. Гончара політика декомунізації займала важливе місце серед іншої проблематики, що пропонувалася студентам до вивчення. Цей сегмент навчального матеріалу розглядається більшою мірою у рамках теми “Локальної ідентичності”, як такої, що репрезентує світоглядні основи буття людини і розвитку спільноти у міському та локальному просторі. При цьому ми спираємося на роботи таких українських вчених як С. Ростецька (“Роль символьної політики у формуванні локальної ідентичності”, 2017 р.), Т. Бевз (Теоретико-методологічні підходи та алгоритм дослідження політичних ідентичностей у міській громаді”, 2017р.), М. Майоров, Б. Короленко, І. Каретніков (“Декомунізація назв населених пунктів та районів України: підстави, процес, підсумки”, 2017 р.), Гурик М. (“Декомунізація як шлях побудови україноцентристської моделі історичної пам’яті”, 2016 р.) та ін. Окреме значення представляють розробки зарубіжних дослідників, що спрямовані на аналіз політики декомунізації в Україні у порівнянні з цим процесом у країнах Європи, серед яких важливим для нас є приклад сусідньої Польщі. У статті ““Остання” хвиля декомунізації урбаноніміки в Україні та Польщі: порівняльний аналіз” (2020) О. Кучабський та К. Копець із Гданського університету виокремлюють низку відмінних рис в урбанонімічній політиці декомунізації (пік якої припав на 2015-2017 рр.) цих країн, серед яких підкреслюється те, що декомунізація в Україні вже тоді була одночасно способом дерусифікації символічного суспільного простору. Також, перейменування в Україні виявилося в декілька разів масштабнішим, ніж польське, а сама декомунізація мала більш нейтральний, компромісний і деідеологізований характер [1, c. 46]. 

Заглиблення у проблематику політики декомунізації підводить нас до необхідності досліджувати ідейні основи ще одного пласту проблем, з якими вже стикалися інші країни пострадянського простору - окупація частини території, або ще ні – відкритий воєнний напад Російської Федерації. Як відомо, безпосередньо військові дії у гібридній війні поєднуються із елементами інформаційного впливу, для якого дуже важливим є сприятливе підґрунтя у суспільній свідомості. Одним із аспектів цього виступає смислова наповненість оточуючого життєвого простору людини, яка здатна впливати на підсвідомому рівні на природу її духовних цінностей. Саме тому толерантність до повзучої культурної русифікації, загорнута у наївну романтизацію спільного радянського минулого або відверте маніпулювання історичним контекстом, потребує найрішучішої протидії. Ще у 2018 році І. Гирич у своїй статті “Чи потрібна в Києві подальша деколонізація та дерусифікація міського інтелектуального простору” акцентував, що започаткований процес перейменування у столиці був насправді неповним та безсистемним. На час його дослідження залишалися проблеми у граматичному написанні назв вулиць - наприклад, не відчувалося намагання вписатися у традицію київського назовництва: так з’явилася зрусифікована вулиця “Трьохсвятительська” при правильній назві “Трисвятительська”. Але і це ще не все, оскільки, як підкреслює дослідник, не інакше як нав’язування українцям другосортності можливо сприймати залишення вулиць з назвами другорядних географічних об’єктів Російської Федерації, окремих її міст і регіонів: вулиці Челябінська, Уссурійська, Уральська та ін. [2, c. 138]. І це спрямовує проектування висновків щодо досліджуваної нами проблематики на новий, вищий, рівень концептуалізації – таким чином декомунізацію та дерусифікацію можливо розглядати як посилюючі політичні стратегії процесу деколонізації в цілому. 

Така точка зору дозволяє більш комплексно аналізувати умови та чинники, які продовжують становити загрозу для остаточного завершення демократизації, а також трансформаційні процеси в суспільній свідомості щодо переосмислення індивідуальної та колективної політичної ідентичності. Завдяки титанічній праці українських вчених у надзвичайних умовах, є можливість залучити до навчального процесу інформаційні матеріали, що продукуються дослідниками майже у режимі реального часу як відповідь на гостроактуальні запити суспільства. Так, Український інститут національної пам'яті разом із Міністерством культури та інформаційної політики у травні 2022 року провів серію експертних обговорень на тему “Дерусифікація, декомунізація та деколонізація у публічному просторі”, перший з яких був присвячений саме топоніміці, оскільки після повномасштабного російського вторгнення в Україні на рівні громад набули обертів перейменування назв і демонтаж символіки, пов’язаних з Росією як державою-агресором [3]. Відеозапис цих заходів на постійній основі доступний для студентів та всіх зацікавлених глядачів на офіційному YouTube-каналі Українського інституту національної пам'яті, як і багато інших дослідницьких розробок, що реконструюють історію України як історію українського державотворення. 

Поряд з цим, у якості емпіричної основи дискусій зі студентами, на заняттях використовується фактографічний матеріал інформаційних повідомлень у новинах. Наприклад, про те, що на засіданні ХХ-ї позачергової сесії Дніпровської міської ради 21 квітня 2022 року депутати перейменували понад 30 вулиць і провулків, назви яких пов'язані з Російською Федерацією. Вулицю Хабаровську в Індустріальному районі міста назвали Салтівською на честь району Харкова, який найбільше страждав від обстрілів [4]. В такий спосіб ми не лише позбавляємося символічного зв’язку з державою-терористом, але і укріплюємо єдність всередині нашої країни, зміцнюючи її цілісність у протистоянні зовнішнім загрозам. Ще одним прикладом розриву із колоніальним сприйняттям образу України вже на міжнародному рівні можливо назвати те, що багато світових ЗМІ з початку повномасштабного російського вторгнення стали транслітерувати назву нашої столиці як “Kyiv”, що фонетично є більш відповідним вимові українською мовою, а не російською, як це було за часів СРСР. “Попри звички читачів, політичний розум переважає” - повідомили в редакції французької газети Liberation, яка змінила “Kiev” на “Kyiv” 1 березня 2022 року. Англомовні ЗМІ - BBC, The Guardian та The New York Times - обрали транслітерацію з української мови ще у 2019 році, після досить успішної української інформаційної кампанії KyivNotKiev 2018-го року (хоча “Kyiv” став офіційною англомовною назвою столиці у 1995 році) [5].

Отже, немає сумнівів, що на сьогоднішній день методика викладання дисциплін зі сфери суспільних наук у вищій школі повинна відповідати на ті виклики, які з новою силою нагадують про себе. Так, саме нагадують, оскільки російсько-українська війна фактично триває вже десятий рік, а демократичні трансформації, розпочавшись ще до офіційного проголошення незалежності України, так і не завершились остаточним усталенням консолідованої демократії європейського типу. Втім, україно-центричні суспільні настрої в середині країни та підтримка цивілізованого світового співтовариства утверджують впевненість у тому, що нинішній етап боротьби за Незалежність сприятиме розв’язанню суспільно-політичних протиріч, які мали токсичний вплив, без перебільшення, століттями. Процеси декомунізації, розгортаючись в Україні після розпаду СРСР, йшли далі досить суперечливим шляхом – багато в чому через те, що занадто глибоко у суспільній свідомості було закладено основи відтворення деструктивних суспільно-політичних практик. Але реалізація політики дерусифікації, до якої неминуче привела російсько-українська війна, може стати завершальним етапом розриву незалежної України з традиційною російською політикою імперського колоніалізму, яким би типом державності Російська імперія не намагалася замаскувати себе.

Література:

1. Кучабський О., Копець К. “Остання” хвиля декомунізації урбаноніміки в Україні та Польщі: порівняльний аналіз. Грані. 2020. Т. 23. № 8. С. 37-48.

2. Гирич І. Чи потрібна в Києві подальша деколонізація та дерусифікація міського інтелектуального простору? Київські історичні студії. 2018. № 2. С. 130-139.

3. УІНП та МКІП розпочали серію круглих столів «Дерусифікація, декомунізація та деколонізація у публічному просторі». URL https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/uinp-ta-mkip-rozpochaly-seriyu-kruglyh-stoliv-derusyfikaciya-dekomunizaciya-ta-dekolonizaciya-u-publichnomu-prostori1

4. У Дніпрі вулицю назвали на честь харківського району. URL https://2day.kh.ua/ua/kharkow/u-dnipri-vulytsyu-nazvaly-na-chest-kharkivskoho-rayonu

5. Іноземні ЗМІ обирають транслітерацію «Kyiv» на позначення української столиці. URL https://chytomo.com/inozemni-zmi-obyraiut-transliteratsiiu-kyiv-na-poznachennia-ukrainskoi-stolytsi/

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота