МАНІПУЛЯЦІЯ І АКТИВІЗАЦІЯ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МАНІПУЛЯЦІЯ І АКТИВІЗАЦІЯ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

14.03.2023 13:48

[4. Педагогічні науки]

Автор: Клімакова Світлана Миколаївна, старший викладач кафедри «спортивно-педагогічних дисциплін і фітнесу», Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди; Лоза Олександра Ігорівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Комунального закладу «Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 135 Харківської міської ради Харківської області імені Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського»


Ким би не була сучасна людина – вона маніпулятор, і таких людей серед нас багато. Маніпулятор – це людина, яка повсякчасно використовує різні фальшиві трюки, щоб добитися для себе будь якої вигоди. Ними не народжуються, а стають і дуже рано. Навчившись ходити, дитина уже знає: щоб добитись свого їй потрібно іноді кричати, хоч їй і не хочеться цього робити. Сльози – це зброя дітей. Батьки підігрують їй у оволодінні цим нелегким ремеслом маніпулювання, роблячи з дитини невротика. Батько розігрує відповідального, бажаючи бути всемогутнім. Мама теж показує дитині приклад маніпуляції, застосовуючи різні види крику, покарання інертності та ліні. Маніпуляція несе в собі універсальний, нескінченний і нечасовий характер. 

Маніпулятор – це людина, яка ні за що і ніколи не візьме на себе  відповідальність за свої поступки і буде звинувачувати всіх і кожного. Способи її симулювання нескінченні. Вона не вивчає прикладів з життя, а збирає колекцію предметів і висловлювань, щоб пустити дим в очі. Кожен маніпулятор дуже бажає керувати, є рабом своїх потреб і не може без цього жити. Чим більше йому хочеться кимось керувати, тим сильніше в ньому росте  необхідність бути ким небудь керованим.

Давайте розглянемо прояви маніпуляцій з точки зору психології. Проблема психологічних маніпуляцій досліджується у роботах О.О. Баклюкова, С.В. Беденко, А.В. Бєдненко, Є.Л. Доценко, В.В. Знакова, Д.Б. Катуніна, О.В. Козачек, І.Г. Кокуриної, О.В. Кравченко, О.М. Пелехатого, Н.В. Пророк, Л.І. Рюмшиної, В.І. Тараненко.  Вона пояснює причину тієї чи іншої поведінки, але мета її в тому, щоб допомогти людям удосконалити себе, робити себе краще і щасливіше. А сучасний маніпулятор розвивається, орієнтуючись на ринок: коли людина – це особа, про яку потрібно багато знати і якою необхідно уміти керувати. 

Психологи Хілл Н., Доценко Е. Л (2003), Braiker H. B. (2004), Майборода Р.В. (2017) пояснюють, що існує 8 основних маніпулятивних типів. І кожен з них може бути серед ваших рідних, друзів, знайомих. Вони виглядають так: диктатор – управитель жертв – начальник, диктатор, управитель; ганчірка – прийоми: не чути, забути, мовчати – хамелеон, той, хто відступає; калькулятор – все і всіх контролює – хитрить, лавірує, бреше – аферист, шантажист; прилипала – бажає бути предметом опіки – паразит, нитик, безпорадний; хуліган – жорстокість, погрози, агресія – ненависник, сварлива баба; славний хлопець – перевищення уваги, любові – угодник, мораліст, організатор; суддя – той, хто перебільшує критичності – месник, той хто соромить, оцінює. захисник – противага судді, заважає стати на ноги – насідка, покровитель [3 c. 23]. Кожен з даних типів, час від часу може проявлятися в людях.

Першою причиною маніпуляцій можна назвати недовіру. Другою причиною є любов, яка сприймає людину такою, яка вона є і повагою до її істинної особистості. Третя причина ризик і невідомість, що очікуються з усіх боків, в кожну хвилину може статися, що завгодно.

В психології виділяють активних і пасивних маніпуляторів. Активний – це управитель, який відверто користується безсиллям людей, отримуючи від цього задоволення. Пасивний – це людина, яка не бажає бути чесною і принциповою, але усіма правдами і не правдами прагне угодити всім, тому, що вона так будує своє життя. Ті чи інші маніпуляції – це ігри, це стиль життя. Одна справа одностороння гра, мета якої уникнути положення, що загрожує, інше діло – сценарій життя, що регламентує всю систему взаємодій між людьми. Тому маніпуляція – це життя, спрямоване на те, щоб експлуатувати і контролювати себе та інших.

Необхідно відзначити чотири основних маніпулятивних систем за Е. Шостром:

1) активний маніпулятор – грає роль повної сил людини, яка мріє управляти людьми за допомоги активних методів, користується соціальним станом: батько, офіцер, учитель, керівник, спираючись на безсилля людей, добиваючись контролю над ними, повинен головувати, володіти всім, щоб не діялось навкруги;

2) пасивний  маніпулятор – завжди виграє, терплячі поразку, дозволяючи активному думати і робити все за нього. Він завжди отримує перемогу. Кращим помічником його є в’ялість і  пасивність, ніколи не викликати роздратування;

3) змагальний маніпулятор – для нього життя – це постійний турнір, нескінчений ланцюг перемог і поразок, а його роль поважного бійця. Його життя – постійний бій, а люди супротивники і вороги, реальні або потенційні. Це суміш активного і пасивного маніпулятора – виграти за всяку ціну;

4) неврівноважений маніпулятор – девіз «Мені наплювати!», проявляючи відхід від контактів. Методи то активні, то пасивні, то він мученик, то базарна баба. Мотив – відсторонення від опіки [5].

Яким би він не був, маніпулятор завжди передбачуваний. По діагнозу його не важко вирахувати, дивлячись на те, як він буде себе поводити в тій чи іншій ситуації. Якщо людина хоче бути непередбачуваною, їй треба стати активатором. Стиль життя маніпулятора базується на принципах: брехня, неусвідомленість, контроль і цинізм. Принципи і стиль активатора – чесність, осмисленість, свобода і довіра. А перехідний період включає зміни від маніпулятора до активатора, від апатії до наявності дій, від життєвого наповнення до спонтанності. 

Активатор знаходиться в більшій захищеності ніж маніпулятор, так як розуміє, що він унікальний і що його унікальність це цінність, самобутність.

Із своєї багаторічної практики психологи роблять висновки:

- маніпулятор – це багатогранна особистість з антагоністичним протистоянням в душі;

- активатор – це особистість із взаємодоповнюючими протистояннями.

Ці протистояння не повинні постійно воювати. Негативний бік людини повинен завжди приймати позитивний бік і навпаки [4].

Розглянемо повну версію дитячої маніпуляції, яка є формуючим фактором майбутнього покоління підлітків, сім’ї і дорослих людей. Діти – це дійсно прекрасні маніпулятори. 

Сама розповсюджена з них – це маленька ганчірка – яка завжди себе погано почуває, волоче ноги, закочує очі від страждання, тільки щоб заставити близьких людей підкоритися їй. Вона маніпулює, використовуючи свою нерішучість, безпорадність, неуважність,  сама собі обирає роль безпорадної дитини, не ледачої, але хитрої наче лисиця. Дитина достатньо розумна  і успішно маніпулює дорослими, вимагаючи робити все за неї. 

Маленький диктатор – другий тип, який управляє дорослими за допомогою надутих губ, непослуху, впертості, тупотіння ногами. І щоб не спостерігати таку поведінку, дорослі одразу приймають рішення виконати її вимоги. Така дитина завжди зайнята, у неї немає часу для щоденної роботи задля себе. 

Третій тип – лисиця – починає своє життя плаксою, розуміючи, що сльози завжди оплачуються увагою. До самої школи дитина відточує механізм плакси і в школі використовує свою зброю за призначенням і стає калькулятором. Якщо їй важко – стимулює головні болі, болі в животі і добивається підвищеної уваги до себе, стає майстром по провокації співчуття до себе.

Починаючий хуліган – це насильницький темперамент – четвертий тип дитячого маніпулятора. Полюбляє ножі і зброю, рано розуміє, що погрози ненависті і страху, погрожування людям, робить їх добре керованими. Не визнає авторитетів і під обстріл його ненависті  потрапляють батьки і вчителі. Його впевненість легко перетворюється  в самовпевненість і абсолютну віру в свої сили.

Цілеспрямована дитина, що намагається завжди бути першою – характеризує п’ятий тип маніпулятора. Вона володіє знаннями про змагання відвойовуючи собі місце під сонцем. Школа для неї найкращій полігон для її вправ  у цій області. Бути переможцем і стати краще всіх, ніж жити в сім’ї, чи вчитись в школі. Дитина  довела свою непереможність, а розслабитись не може. Постійним страхом для неї стають всі, хто краще вчиться, перемагає в спорті або в інших сферах діяльності [1].

Дійсно маніпуляторами не народжуються, їх формують зі здорових, маленьких дітей, ведучи їх за руку в дивний маніпулятивний світ сучасної людини. Перший урок діти отримують від своїх батьків, які вже є готовим продуктом маніпулятивного суспільства, в той час як діти це тільки напівфабрикати. Маніпулятивні батьки думають, що їх обов’язок контролювати поведінку своїх дітей на кожному кроці. Вербальний підхід до дітей проявляється у вислові «ти повинен» і батьки упевнені, що у цьому і є їх місія, і що ці вислови обов’язково змінять поведінку дитини. Батьки, щоб управляти дитиною викликають у неї відчуття провини, тому дитина вже ніколи не може звільнитися від викликаного почуття. Щоб розвернути дитину на 180°, батьки маніпулюють, зламуючи її нелюбов’ю навколишнього середовища висловом: «Що подумають люди, як почують, що ти кричиш або лаєшся?», «Та від тебе відвернуться всі, коли зрозуміють хто ти є» та інші. Використання любові – це найболючіший маніпулятивний метод: «Ти мене не любиш, якщо так поступаєш.», «Я просто тебе не можу любити, раз так!» та інші. Ще одна техніка маніпулювання – використання очікування: «Я сподіваюсь, що ти зробиш, так як я сказав!», «В нашій сім’ї всі і завжди гарно вчилися.», « Ти ж хочеш вирости таким великим і сильним «як папа»» та інші. Батьки завжди сподіваються на краще, але треба розділяти з ними їхній подив і обурення з приводу того, що їх діти все одно не стануть кращими.

В дитячому вихованні, як і в психології, дисципліна є самою важливою. Дуткевич Т. В. (2012),  Старікова Н.А. (2015) виділяють дві важливі категорії – внутрішня і зовнішня дисципліна. Перша – щоб добитись від дітей максимального послухання, друга – на виховання у дитини самодисципліни, привити їй цінності, які стануть для неї керуючим принципом [1, 3]. Перша категорія обов’язково передбачає нагороду і покарання, навіть якщо буде за діло, затримуватиме та подавлятиме почуття, які викликають збентеження і породжують нервозність ненависть до батьків. Зустрічна агресія виникає в дитини в мить покарання, провокує на подальший вчинок. Коло замикається і жорсткими методами виховання його не розірвати. Батьки своїм вихованням отримують прямо протилежний ефект. Дитина відчуває себе не здібною, не впевненою, неадекватною. Покарання не тільки не попереджує і не зупиняє антисоціальної поведінки, а підсилює її причину. Добре було б якби батьки зрозуміли, що ворожість дітей їм необхідна для нормального емоційного зростання. Якщо дитина почуває себе в безпеці на своєму місці, потрібною для людей, що її оточують, тоді вона не буде для батьків дисциплінарною проблемою. Дисципліна, що заснована на почуттях, а не на контролі і подавлені, підвищує самоконтроль самої дитини.

Батьки, які розуміють почуття дитини, виходячи з їх пріоритету, теж так само уміло зможуть вирішити і дисциплінарні проблеми. Старікова Н.А. пропонує сім принципів, які зможуть допомогти батькам у дисциплінованості своєї дитини, без ризику зберегти контакт і не втратити відношення з нею:

1) Відділення почуттів від дій. Не судити дитину, навіть якщо вона винна. Вона повинна розуміти, що її люблять, але її дії і поступки неприйнятні і мають бути покращені. Щоб змінити поступки, необхідно зрозуміти почуття дитини і навчитись з ними працювати.

2) Дії дитини в стані нервового розладу необхідно розглядати, як симптоми більш глибоких емоційних зрушень, що були викликані критикою, обвинуваченням, покаранням.

3) Відповідайте на почуття дитини, дайте їй «випустити пар» вийти її емоціям, звільнитися від почуттів які вона хотіла подавити.

4) Нехай дитина сама обирає собі покарання. Вона як правило вибирає більш сурове покарання ніж хотіли батьки, які вже не вважають покарання жорстким і не справедливим.

5) Усвідомте, що дитина розуміє за що її карають. Дайте дитині зрозуміти, що правилами групової поведінки слід підкорятися так саме як правилам гри.

6) Зробіть так, щоб усі проблеми були загальними з вашою дитиною. Дайте їй зрозуміти, що відчуваєте їх, як взаємні і працюєте разом над ними.

7) Не порушуючи складні дії накладіть протидію. Допоможіть дитині спрямувати свої дії за іншими дозволеними каналами [3].

Це і є основною формою динамічного підходу до дисципліни. 

Батькам вкрай необхідно вміти пережити  і подальший підлітковий розвиток своїх дітей. Це нелегко, але іншого виходу немає. Як тільки наші діти досягають критичного віку, нетерплячі батьки кричать про «трагедію наших підлітків». Батьки і діти – це дві групи людей, які люблять один одного, як правило, маніпулюють один другим. Розглянемо способи, що ілюструють конфлікт між ними:

         Підлітки                                                                  Батьки

Плач – якщо щось хочуть, плачуть;             Зрадницьки методи – те мені, я тобі;

Погроза – «А ви так! Покину школу!»;         Погрози – «Я піду в школу…»;

Спекуляція – «Ти мене не любиш.»;            Порівняння – «У нього більше грошей…»;

Шантаж – «Мабуть я захворів.»;                  Обіцянки – «Мені хочеться, щоб…»; 

Настрій – «Мама не пускає в кіно…»;           Шантаж – «Я розповім батькові…»;  

Брехня – «Я  ні причому, я не брав…»;           Контроль – «Я захворію, якщо…»;

Поганий стан – депресія, хвороба;                 Любов – «Якби ти мене любив…».

Як бачимо батьки і підлітки грають в одну і ту ж гру і готові маніпулювати різними способами. Підлітки намагаються звільнитись від шаблонів, які нав’язують їм батьки, а батьки використовують силові ігри. Батьки знають, що це в кожному випадку не гра, а підлітки відчувають всю важливість справи і сповнені рішучості перемогти.

Кожному вчителю необхідно дослухатися до цих слів, не дивлячись на те, що вони занадто категоричні. Інакше ваші учні обов’язково стануть спритниками. Ось самі розповсюджені форми шкільної спритності підлітками:

зіштовхнути батьків з учителями – «Батько сказав, що навчання це пуста трата часу»; безпорадність – «Я не можу, в мене не виходить, допоможіть…»; захворювання – звернення до лікаря перед контрольною роботою; підлиза – «Ви так добре розповідаєте, мені все зрозуміло»; налаштування одного вчителя проти іншого – заздрість.

Для вчителів теж відпрацьована система маніпуляцій для захисту: система улюбленців – довірена особа, фаворит; атмосфера невідомості – загроза – «Не переведуть у наступний клас»; приниження – виставляти на сміх – хами, дурні, неуки; оцінка, як кара – утримання дітей і батьків під контролем, напруга; безглузді порівняння – «Брат вчився краще, ніж ти» та інші.

Конфронтація і активний контроль – цінності середнього вчителя. Йому важко працювати з творчими дітьми, здібності яких вище середнього. Вони носяться з некерованими ідеями, нестандартними способами, мають пристрасть до гумору, свободи у проявах. Такі підлітки в майбутньому залишають помітний слід у житті, а тихоні та улюбленці залишаються сірими і непомітними.

Навчання, яке допомагає учням розвити творчі здібності повинне опиратися на взаємний інтерес учителя і учня. Критика змушує дитину оборонятися та виправдовуватися. Вона наносить удар по гордині, впливає на почуття гідності і викликає образу, тому критикувати інших людей краще, ніж удосконалювати себе. Підлітки керуються правилами «Я виграю, ти програєш». Для них батьки це суперники, або вороги, яких треба перемогти. Кожна взаємодія поколінь повертається великим або малим зіткненням. Якби вони вірно розуміли, що таке перемога і поразка, то змогли б уникнути багатьох неприємностей. Прислів’я підказують «Виграючи – одержуємо програш» або «Без поразки – немає перемоги». Але батьки і підлітки упевнено застосовують метод «Ти повинен!», забуваючи, що прагнення до самовдосконалення – це ні що інше, як почуття нездібності і неповноцінності. Батьки забувають, що вони повинні рости разом з підлітками, вирішуючи всі їх проблеми. Тільки особистість, що зростає може прийняти відповідальність на себе. Тому батьки повинні дозволити підлітку рости і розвиватись в його особистому індивідуальному темпі.

Мудрі батьки винайшли деякі способи переключення негативних почуттів, які часто поглинають їх дітей на дії, які не можна соціально застосовувати: дати можливість виговоритись і тим самим перетворити незадоволення в душі, у слова; свої негативні почуття чітко позначити словами і вони зникнуть; змоделювати вихід із ситуації; щоб зняти напругу в сім’ї і школі – займайтесь іграми. Допомогти підлітку уникнути поганої поведінки можна двома способами: задовільнити його інтереси (походи, рибалка, футбол) і допомагати йому пояснювати свої негативні почуття. Підліток, як і всі ми – спочатку маніпулятор який мріє вирости в актуалізатора. Тому основний обов’язок батьків не дати йому зійти з дороги і не заважати на цьому шляху.

Що стосується відношення до школи і учителів – це розчарування незадоволених підлітків. Розчарування щодо навчання настає тому, що учителі дуже мало їх поважають. Багато учителів вважають, що юність це щось напівдоросле, що потребує надзору і захисту від неприємностей.

Нікого не треба ні хвалити, ні лаяти за те, що ним зроблено або не зроблено, тому що ми підлягаємо впливу обставин навколишнього середовища, освіти, звичок, почуттів, спадкових рис характеру. Ці фактори формують людину і отримуємо характер таким, яким він є і залишиться назавжди. 

Багато тем маніпуляцій в різних сферах життя треба розглядати з тих самих позицій, що були розглянуті в даній статті. Але в кінці кінців усі маніпуляції породжуються в сімейній співдружності з малого дитинства. Сім’я це майстерня росту, а особистість росте від двобію до двобію з гідним суперником. Тому необхідно по розумному  сприймати і виражати гнів. Сім’я це постійна освіта для дітей і для самих себе. «Що посієш – те пожнеш».

Література:

1. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 424 с. 

2. Майборода Р.В. Маніпулятивні типи особистості та їх роль у процесі комунікації. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського. «Молодий вчений» • No 4.1 (44.1) • квітень, 2017 р с. 21 – 24. Режим доступу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/4.1/6.pdf

3. Старікова Н.А. Виховання свідомої дисципліни молодших школярів – Кривий Ріг, 2015. – 25 с.

4. Хілл Н. Думай и багатей: Деловой бестцеллер. / Сост. В.В. Шарпило –Мн.: Парадокс, 1998. – 400 с.

5. Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор = Man, the Manipulator: The Inner Jorney from Manipulation to Actualization. – Минск: ТПЦ «Полифакт», 1992. – 127 с.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота