ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

18.05.2023 16:11

[13. Соціологічні науки]

Автор: Гуров Євгеній Олександрович, студент, Університет митної справи та фінансів


Соціальна безпека як важливий суспільний феномен потребує певних умов її забезпечення та підтримки. Звісно, це не є простим процесом. Соціальна безпека залежить від багатьох внутрішніх та зовнішніх факторів, цілей розвитку та можливостей держави.

Ключова роль у забезпеченні безпеки належить державі як головному суспільному інституту. Відрадно, що в умовах українських реалій відбулося посилення ролі й значимості громадянського суспільства у вирішенні багатьох соціально-економічних проблем, в тому числі соціальної безпеки. 

Забезпечення соціальної безпеки є цілеспрямованою комплексною діяльністю держави, яка охоплює різні сфери та види активності (фінансову, продовольчу, енергетичну, ресурсну, екологічну, зовнішньо-економічну, науково-технічну тощо).

Забезпечення соціальної безпеки передбачає такі види діяльності:

- забезпечення стабільного розвитку економіки через створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного бізнесу;

- забезпечення рівності та соціальної справедливості для всіх громадян на всіх рівнях і гілках державної влади, особливо в судових та правоохоронних органах;

- забезпечення соціальної захищеності громадян через дотримання соціальних гарантій щодо соціального захисту та недопущення бідності; 

- забезпечення охорони та правопорядку громадян на вулицях, в громадських місцях, на виробництві тощо. Також необхідно посилити боротьбу з тероризмом, російським шпигунством та проявами антиукраїнської пропаганди та сепаратизму;

- забезпечення безпеки в сфері охорони здоров'я. Україна повинна забезпечувати доступність та якість медичної допомоги, спрямувати зусилля на зменшення захворюваності та захист населення від епідемій та пандемій, а також закінчити реформу медичної галузі та запровадити обов’язкове соціальне медичне страхування; 

- забезпечення прав людини та свобод кожного громадянина, незалежно від статі, віку, національності, релігії та інших ознак. В Україні вкрай необхідно створити правову державу, рішуче боротися з корупцією та злочинністю;

- забезпечення безпеки в інформаційному просторі. Україна повинна забезпечувати безпеку в інформаційному просторі, що включає боротьбу з дезінформацією, захист персональних даних, кібербезпеку та інші аспекти;

- забезпечення безпеки на дорогах, залізницях, водних і повітряних транспортних маршрутах, що означає виконання вимог безпеки та зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод.

Разом з тим, існує певна необхідність у визначенні головних та другорядних напрямів діяльності щодо забезпечення соціальної безпеки. В умовах післявоєнного відродження економіки України серед пріоритетних напрямків забезпечення соціальної безпеки, на нашу думку, мають бути такі:

- забезпечення зайнятості населення та боротьба з безробіттям;

- реформа в оплаті праці, стимулювання мотивації до праці;

- державна соціальна підтримка громадян, які через війну втратили роботу, житло, рідних;

- соціальний захист цивільних та військових громадян, які втратили працездатність або суттєво фізично постраждали від війни;

- відновлення, будівництво та реконструкція інфраструктурних об'єктів: доріг, мостів, шкіл, лікарень тощо.

Дамо декілька пояснень щодо наших міркувань. За час війни майже            5 млн українців втратили роботу. І хоча дані різняться, але вважаємо, що мова, безперечно, має йти про мільйони. Бойові дії тривають там, де були зайняті 10 мільйонів працівників. Унаслідок агресії росії знищено чимало бізнесу, зокрема великих промислових об’єктів. Ситуацію наразі така: «За даними Європейської бізнес-асоціації, 53% її членів працюють з обмеженнями, 3% перестали працювати; 15% опитаних компаній скоротили працівників або відправили їх у неоплачувані відпустки» [1]. Реальна кількість безробітних насправді невідома, оскільки Державна служба зайнятості такого дослідження не проводила. НБУ, за методологією МОП підрахував, що у 2022 році рівень безробіття сягне 28,3%, це 4,2-4,8 млн осіб [там само]. Однак сьогодні справа навіть не в тому, хто зареєструвався як безробітний, а хто «пішов у тінь». Вже нині треба вибудовувати стратегію працевлаштування у післявоєнний час. Слід зазначити, що за 11 місяців 2022 р. центри зайнятості працевлаштували 289 тис українців. Уряд запустив низку програм по стимулюванню розвитку бізнесу. Серед них – мікрогранти до 250 тис грн на започаткування власної справи або розвиток бізнесу, гранти на розвиток садівництва, ягідництва та виноградарства (держава фінансує до 70% інвестицій), гранти на створення тепличного господарства (фінансування держави 50-70%, але до 7 млн грн). Держава також фінансує підприємства переробної промисловості (до 70% проєкту) та ІТ-стартапи (гранти і кредити на 0,75-8 млн грн) [там само]. Однак ринок праці в Україні з початком повномасштабної війни сильно трансформувався. Цілком логічно, що потрібні будуть в першу чергу не ІТ-фахівці, а будівельники, сапери, електрики, водії, медики. Вже сьогодні необхідно вирішувати та планувати реальні можливості задіяти в економіці робочу силу та випускників технічних вишів та профтехзакладів. Війна довела, що держава потребуватиме ще більше гідних кадрів у правоохоронному й безпековому секторі. Важливо забезпечувати реалізацію цих пріоритетів в рамках стратегії довгострокового розвитку країни та залучення всіх зацікавлених сторін для досягнення спільних цілей.

Список літератури

1. Винокуров Я. Мільйони українців втратили роботу через війну. URL: https://www.epravda.com.ua/publications/2022/12/8/694732/

2. І.А. "Оплату праці в Україні: сучасний стан та перспективи реформування". Економіка та держава, 2017, № 9.

3. Матвієнко О.М., Стрілець І.В. "Проблеми розвитку медичної галузі в Україні та шляхи їх вирішення". Медична галузь України, 2017, № 3(57).

4. Державна служба статистики України. Соціальний захист населення в Україні у 2019 році: статистичний збірник. Київ, 2020.

__________________

Науковий керівник: Баранник Лілія Борисівна, доктор економічних наук, професор, Університет митної справи та фінансів



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота