ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХОРЕОГРАФІЧНОГО ТВОРУ ЯК ЗНАКОВОЇ СИСТЕМИ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ХОРЕОГРАФІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХОРЕОГРАФІЧНОГО ТВОРУ ЯК ЗНАКОВОЇ СИСТЕМИ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ХОРЕОГРАФІВ

24.05.2023 16:50

[6. Культурологія]

Автор: Алтухов Вадим Анатолійович, кандидат педагогічних наук, кафедра хореографії, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди



Проблема інтерпретації хореографічного тексту як знакової системи, його когнітивна структура і емоційною-емпіричний сенс ще мало досліджені. Замість цього і аналізі танцю існують спроби «перекладу» його змісту за допомогою опису елементарних рухів. Хоча емоційний сенс кожного, їх послідовності і сукупності, як правило, значно складніше і ширше за вербальний еквівалент. 

Інакше кажучи, емоційний сенс кінетичного руху в прагненні балетмейстерів і виконавців виразити думку, ідею, концепцію, є когнітивним, тобто пізнавальним. Цей процес особливо характерний для мистецтва танцю ХХ століття, особливо, балету, коли він перетворився на експресивне видовище, що виражає до певної міри картину навколишнього світу і емоційний світ у емоційний світ сучасної людини: «головне не те, як люди рухаються, а та сила, яка ними рухає» (Піна Бауш) [4, с.161].

З точки зору культурології будь-який твір хореографічного мистецтва може розглядатися як артефакт, в якому найбільш важливим аспектом вивчення є спрямованість герменевтики, тобто проблеми розуміння і інтерпретації. При цьому велике значення набуває також культурно-антропологічний аспект дослідження – виявлення структурних особливостей і семантичних функцій даного тексту.

Таким чином, предметом дослідження є хореографічний текст, зміст якого є адекватним його знакової форми. Процес перекладу конкретних знакових форм мовою танцю здійснюється за допомогою рухів людського тіла і взаємодій останнього з іншими структурними елементами даного культурного зразка [2].

Найбільш розробленою системою наукового погляду на мову танцю (у тому числі як на засіб комунікації) є лінгвістика (мовознавство). Є досліди проекції перевірених методів лінгвістичного аналізу на хореографічні тексти.

Хореографічний текст складається з образотворчо-виразних знаків, що несуть деяке значення, завдяки стосункам між знаками, що виражає деякий сенс.  Ця цілісність виникає в творчому процесі постановки танцю, коли з окремих рухів хореографом створюються різні їх поєднання з метою максимально точного вираження сенсу твору [3, с.13].

Розуміння мови хореографічного твору як знакової системи ґрунтується на відтворенні сенсу, закладеного балетмейстером і його інтерпретації виконавцем і глядачем, що передбачає «прочитання» сенсу твору з врахуванням культурних контекстів і особистого досвіду. На сучасному етапі розвитку хореографічного мистецтва, в ситуації постмодерну, значущість інтерпретації зростає. Тому уточнимо сутність цього терміну.

Інтерпретація в перекладі з латинської (interpretation) ‒ роз’яснення, тлумачення ‒ відносно наукових та літературних текстів, а також творів образотворчого мистецтва; також відновлення (наприклад – у музиці і хореографії) [3, с.99].

Інтерпретація (в літературознавстві) – дослідницька діяльність, пов’язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілісністю вищого порядку. Зміст досліджуваного літературного явища в інтерпретації виявляється через відповідний контекст на фоні сукупностей вищого порядку [3, с.99].

Інтерпретація творів мистецтв є цілісним утворенням, котре характеризується єдністю і взаємозв’язком таких складових, як:  

- текстуальна інтерпретація, або індивідуальна авторська;

- змістова (історична) та психологічна і містить дві основні позиції: 

а) ретроспективне вивчення творів мистецтв (аналіз об’єктивних даних про твір, зміст та значення, які втіленні в ньому);

б) особливу духовну діяльність свідомості, де суттєву роль відіграє досвід

інтерпретатора в спілкуванні з мистецтвом [3, с.99].

Виділені інтерпретаційні характеристики є визначальними і для виконавської (художньо-образної) інтерпретації хореографічних творів, якій властивий взаємозв’язок об’єктивних, стійких елементів твору і суб’єктивних факторів, що впливають на процес пізнання і відтворення хореографічного твору.

Тому «виконавську» інтерпретацію можна трактувати і як результат особливої художньо-образної діяльності свідомості, яка визначається як своєрідне переведення продукту первинної творчості не тільки в іншу систему мови (знаково-смислову, образну), й в іншу систему мислення [3, с.100].

Предметом інтерпретації можуть бути:

- будь-які елементи хореографічного твору(фрагменти, сцени, мотиви, персонажі, алегорії, символи, тропи і навіть окремі рухи або комбінації), співвіднесені з відповідним контекстом твору;

- хореографічний або музичний твір, як цілість, коли у творі й поза ним знаходять те приховане, що поєднує усі компоненти в одне ціле й робить твір неповторним тощо [3, с.100].

Таким чином, осмислення феномена інтерпретації доводить, що феномен «інтерпретація» не вичерпується розумінням його як наукову методу пізнання, його можна розглядати і як логічну процедуру від простого опису, через пояснення і трактування до чітко логічної операції. 

Інтерпретація хореографічного твору як знакової системи – це результат особливої художньо-образної діяльності свідомості балетмейстера, хореолога яка визначається як своєрідне переведення продукту первинної хореографічної творчості (хореографічної композиції) в іншу систему танцювальної мови (знаково-смислову, образну) і в іншу систему мислення [3, с.14].

Фахівці центу Лабана у Лондоні упевнені, що хореологічні дослідження мають бути зосереджені саме на морфології (структурі) танцювального тексту. Хореологи розробляють певні методи, здатні зберегти матеріал танцю для його об’єктивного аналізу. З цією метою використовуються системи умовних позначень Лабана-Бенеша для графічного запису рухів тіла в часі і просторі. За їх результатами можна скоординувати динаміку і ритм рухів тіла, його просторові форми.

Також використовуються методи як суто музикознавчі (наприклад, метод аналізу ритмічної структури), так і спеціальні методи Лабана і Еффорта-Шейна. Це викликано ускладненням хореографічної структури сучасного танцю, яка вносить такі константи, як час, місце, енергія і кінетичний потік. Наприклад, хореограф може розглядати час в параметрах тривалості, розміру і темпу, тимчасових традицій минулого, теперішнього і майбутнього, а також його психологічні аспекти [4, с.168].

В центрі Лабана досліджувалися хореографічні структури: проводилася ідентифікація формальних елементів, їх концентраціях і трансформації яку окремих виконавців, так і в ансамблях. Цей метод структурного аналізу може бути корисним для осмислення існуючих композицій для створення нових [4, с.168].   

Література

1. Луговая Е.К. Философия танца. СПб. Изд-во СПб. ун-та. 2008. 131с.

2. Луговая Е.К. Проблема способа бытия и записи произведения исполнительского искусства (на примере хореографического искусства). СПб. 1996.

3. Теоретико-методологічні основи хореології. Харків. ХНПУ імені Г.С. Сковороди. 2012. 244с.

4. Чепалов О.І. Хореологічні засади дослідження танцю. Культура України. Збірник наукових праць. Вип.  15. ХДАК. Харків. 2005. С.161-170.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота