ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОЗА ВОЛЕЮ ВЛАСНИКА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОЗА ВОЛЕЮ ВЛАСНИКА

25.05.2023 18:47

[2. Юридичні науки]

Автор: Поліщук Владислав Русланович, студент, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова


Конституція України 1996 року гарантує право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і те що право приватної власності є непорушним. Але, разом із тим, у тій самій статті, зазначені такі причини правомірного позбавлення права власності як: 

1) Припинення права власності на основі публічного інтересу «з мотивів суспільної необхідності»  

2) Припинення права власності на основі рішення суду, у вигляді конфіскації. [1.ст. 41]

Конкретизацією регулювання таких правовідносин щодо припинення права власності взагалі і припинення права власності поза волею власника займається Цивільний Кодекс України, а саме глава 25, так стаття 346 передбачає як вищезгадані способи припинення права власності поза волею власника, так і ще кілька механізмів припинення права власності поза волею власника. Так, Цивільний Кодекс України регулює питання  проведення реквізиції (за ст. 353 ЦК України) і конфіскації (за ст. 354 ЦК України), викуп земляної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю (за ст. 350 ЦК України) і викуп пам’ятки культурної спадщини (за ст. 352 ЦК України). Також, у науці цивільного права виділяють такий спосіб припинення права власності поза волею власника, цим способом є націоналізація. [2]

Так, Цивільний Кодекс у статті 353 визначає реквізицію як примусове відчуження у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, майна з метою суспільної необхідності, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості. В юридичній науці використовують схоже визначення: «Вилучення відповідними державними органами майна у власника в інтересах держави і суспільства з виплатою його вартості, що провадиться у виняткових випадках». В Частині другій статті 353 ЦК України  встановлюється виняткові випадки, коли можливе не попереднє, а наступне повне відшкодування вартості реквізованого майна. До них відносяться воєнний або надзвичайний стан, які повинні бути проголошені державою у встановленому законом порядку. [3]

Поняття ж конфіскації опрацьовано значно краще за всі інші інструменти припинення права власника поза волею власника і, на відміну від націоналізації і реквізиції конфіскація безпосередньо передбачена Конституцією України. Так, конфіскація згадується у незчисленній кількості нормативно-правових актів і міжнародно-правових договорах, наприклад: Митний Кодекс, Цивільний Кодекс, наказ МОЗ «Про затвердження Інструкції про порядок вилучення з реалізації (конфіскації) небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів», Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та ін..У більшості цих нормативно-правових актах конфіскація визначається однаково, але нас цікавить саме місце конфіскації у цивільному праві, тому саме ним и і будемо керуватися. Так за Цивільним Кодексом, конфіскація є позбавленням права власності на певне майно, за рішенням суду, яке використовується як санкція за вчинення правопорушення, а конфісковане майно, у більшості випадків, переходить у власність держави безоплатно. [2]

Третім прикладом припинення права власності поза волею власника є націоналізація. Націоналізація в законодавстві України залишається без належної уваги. До цього висновку не складно прийти так як навіть визначення націоналізації чинним законодавством України не передбачене. Хоча спроба створити нормативно-правовий акт про націоналізацію мала місце бути у 2014 році, прийняттям такого закону ця спроба не завершилась. Але за допомогою цього Проекту Закону України від 20.08.2014 «Про націоналізацію» так, у цьому законі націоналізацію визначили як «примусове відчуження об'єктів права приватної власності на користь держави з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених цим Законом, за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості». [4]

Четвертим прикладом відчуження майна поза волею власника є викуп земляної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю. У науці і законодавстві цивільного права визначається як цивільно-правові відносини, пов’язані з припиненням права власності на земельну ділянку за рішенням держави, в особі органів державної влади, АРК або органів місцевого самоврядування у мотивів суспільної необхідності і які врегульовані положеннями ст. 350 ЦК України. [5, с. 683]  

Останнім прикладом відчуження майна поза волею власника є викуп пам’ятки культурної спадщини. Цей викуп передбачений статтею 352 ЦК України і його можна визначити як цивільно-правові відносини, що пов’язані з припиненням права власності на об’єкти культурної спадщини що внесені у державний реєстр нерухомих пам’яток України через безгосподарське відношення до нього власника, що загрожує пошкодженням або знищенням такого об’єкта культурної спадщини. [5, с. 687]

Таким чином можна прийти до висновку що серед усіх видів припинення права власності поза волею власника які наявні в науковій літературі українським законодавством не передбачений саме механізм націоналізації. 

Реквізиція та примусове відчуження майна регулюється Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Як вже було згадано вище конфіскація може бути проведена з попереднім і наступним відшкодуванням вартості вилученого майна. Таке відчуження можливе лише у випадках надзвичайних обставин, запровадження воєнного або надзвичайного стану. Рішення про реквізицію може бути прийнято військовим командуванням погодженим з відповідним органом місцевої влади (обласною, районною, міською державною адміністрацією), або без такого якщо реквізиція відбувається на місцевості в якій ведуться бойові дії. У випадку якщо після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно, що було примусово відчужене, збереглося – минулий власник може отримати це майно назад якщо поверне грошову суму яка була заплачена за це майно до або після його реквізиції.  [6]

Конфіскація регулюється Кримінальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження» тому не є предметом вивчення.

Викуп земляної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю регулюється Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» Так викуп земельних ділянок можливий для «суспільних потреб», ст. 7 згаданого закону визначається чіткий перелік для яких потреб може застосовуватись такий викуп; він включає в себе від таких абстрактних випадків як «забезпечення національної безпеки і оборони» так і конкретні випадки як створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Об’єктом, за ст. 3 цього закону  такого відчуження завжди є земельна ділянка що знаходиться у приватній власності так і те що на ній розміщено. Рішення про такий викуп можуть прийняти органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування на основі відповідної містобудівної документації, проектів землеустрою та іншої документації із землеустрою. І відповідно до ст. 18 цього закону земельна ділянка стає державною або комунальною власністю. [7]

Викуп пам’ятки культурної спадщини регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» а саме статтею 21 згаданого закону. Так, відповідно до цієї статті викуп культурно-історичної пам’ятки може бути здійснений якщо власник після отримання попередження про те що в наслідок його дій чи бездіяльності існує загроза пошкодження або знищення такої пам’ятки, він не вчинив або опинився нездатним вчинити дії щодо створення необхідних умов для збереження такої пам’ятки. Внаслідок такого викупу така пам’ятка переходить до власності держави. [8]

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що непорушність права приватної власності закріплена Конституцією України не значить, те що право приватної власності є взагалі недоторканим. Законодавством України передбачене обмежене коло механізмів, які можуть бути застосовані для відчуження майна, що знаходиться у приватній власності, хоча воно не включає такого різновиду припинення права власності поза волею власника як націоналізація; Цивільним законодавством України передбачено: відчуження майна у випадках надзвичайних обставин, запровадження воєнного або надзвичайного стану; відчуження майна як покарання за кримінальне правопорушення; відчуження землі та розміщеної на ній нерухомості; викуп культурної пам’ятки із обставин що загрожують її стану. Конфіскація хоча і передбачена Цивільним кодексом України, регулюється вона Кримінальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження». Відсутність у цивільному законодавстві такого інституту як націоналізація складно не помітити, і ми вважаємо що в інтересах держави врегулювати питання націоналізації.  

Література:

1. Конституція України : від 28.06.1996 р. :  станом на 01.01.2020 р.  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 18.04.2023)

2. Цивільний Кодекс України : Закон України від 16.03.2003 р.  № 435-IV. Дата оновлення 01.01.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20220317#Text(дата звернення 20.04.2023)

3. Клименко К. О. Правова природа та розвиток інституту реквізиції в праві України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2012 URL: https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&ved=2ahUKEwjU8pSTn_b6AhWNuIsKHUJ7AdQ QFnoECBQQAQ&url=http%3A%2F%2Fwww.irbis-nbuv.gov.ua%2Fcgi-bin%2Firbis_nbuv%2Fcgiirbis_64.exe%3FC21COM%3D2%26I21DBN%3DUJRN%26P21DB N%3DUJRN%26IMAGE_FILE_DOWNLOAD%3D1%26Image_file_name%3DPDF%2FVKNU_ Yur_2012_91_18.pdf&usg=AOvVaw3usLUSle2S1V7PTjJ2Plki (дата звернення 24.04.2023)

4. Про націоналізацію : Проект Закону України від 20.08.2014 № 4505а-1. URL: https://ips.ligazakon.net/document/JG3H57IA (дата звернення 24.04.2023)

5. Дзера О. В., ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ : підручник. Київ. Юрінком Інтер. 2018. 976с.

6. Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану : Закон України від 17.05.2012 № 4765-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text (дата звернення 24.04.2023)

7. Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності : Закон України від 17.11.2009 № 1559-VI. . URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text (дата звернення 24.04.2023)

8. Про охорону культурної спадщини : Закон України від 08.06.2000 № 1805-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text (дата звернення 24.04.2023)

__________________

Науковий керівник: Святошнюк Арина Леонідівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота